Рішення № 141399339 у справі № 380/7383/26 від 11.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7383/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області Купецького Володимира Васильовича в інтересах держави до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області Купецького Володимира Васильовича в інтересах держави до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Турківської міської ради Самбірського району Львівської області щодо невжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881, яка знаходиться за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області;

- зобов`язати Турківську міську раду Самбірського району Львівської області вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881, яка знаходиться за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на території Турківської міської територіальної громади за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області у будівлі багатоповерхового будинку знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51881. На вказану захисну споруду № 51881, ФОП ОСОБА_1 22.04.2019, на замовлення Турківської міської ради, розроблено технічний паспорт (інвентаризаційна справа №1107). Так, згідно технічного паспорту захисної споруди цивільного захисту - ПРУ №51881 загальною площею 51,7 кв.м., знаходиться в підвалі та вбудоване в багатоповерховий квартирний будинок. Місткість 100 осіб, введений в експлуатацію у 1980 році. Поряд із цим, відомості щодо реєстрації права комунальної власності Турківської міської ради на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51881 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні (Номер інформаційної довідки: 467713004). У свою чергу, факт перебування протирадіаційного укриття № 51881 у приміщенні вбудованому в багатоповерховому квартирному будинку підтверджується Актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ № 51881 від 18.06.2019, складеним комісією, до якої входять представники Турківської міської ради, Турківського РС ГУ ДСНС України у Львівській області. Вказаним Актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту визначено, як «не готове» до використання за призначенням, при цьому вказано, що ПРУ належить Турківській міській раді, тобто вона є його власником. Сукупністю наведених доказів підтверджено факт перебування протирадіаційного укриття № 51881 площею 51,7 кв.м. у приміщенні вбудованому в житловому будинку та відсутність реєстраційного підтвердження права комунальної власності Турківської міської ради на нього. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 22.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що в Актах зазначається зовсім інакше формулювання зовсім іншого змісту, а саме "Назва центрального (місцевого) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство (установа, організація)", а в другому пункті пише "Назва центрального (місцевого) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить захисна споруда, як об`єкт нерухомого майна". Тобто в даному Акті не вказується, що міська рада є власником ПРУ №51881, тут насправді ідеться про те, що, до реформи децентралізації діяла зовсім інша система цивільного захисту. Турківська міська рада була місцевою ланкою районної системи цивільного захисту, який у свою чергу входив в обласну систему, а обласна входила в загальнодержавну. В результаті, Турківська міська рада, як місцева ланка була відповідальною за всі об`єкти цивільного захисту на території міста Турка і в кожному подібному акті зазначалося аналогічно, незалежно від того, кому належить приміщення, в якому розміщено ПРУ. Аналогічні акти з аналогічним змістом складалися навіть на ті ПРУ, які є під відділенням поліції, під автошколою, під Турківським ліцеєм, під загальноосвітніми школами (які на той час належали Відділу освіти Турківскьої РДА та не належали міській раді), відповідно так само зазначалася інформація в Актах щодо ПРУ, розташованих у підвалах багатоквартирних житлових будинків. Як зазначалося нами раніше у відповіді щодо протирадіаційного укриття №51881 за адресою м.Турка, вул.Молодіжна, 62а на запит заступника керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області Романа Поповича за № 4050/ВХ-02-16 від 04.11.2025 року, ПРУ №51881 займає лише частину підвального приміщення під багатоквартирним житловим будинком, до якого веде лише один вхід і фізично розділити підвальне приміщення та ПРУ №51881 неможливо, оскільки вони переплітаються. Зважаючи на вимоги теперішнього законодавства щодо ПРУ - для укриттів на 50 і більше осіб має бути два виходи, розташовані з протилежних сторін. Для менших - допустимий один, але з передбаченим аварійним виходом. Також, вказати на яку саме площу цього «укриття» треба буде зареєструвати право власності буде важко, тому що фізично розділити підвальне приміщення та ПРУ №51881 неможливо

Позивач подав відповідь на відзив, у якій просить позов задоволити. Вказує, що відповідно до ст.2 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. ПРУ не може знаходитись в приватній власності мешканців багатоквартирного будинку, оскільки існувала законодавча заборона на відчуження об`єктів, що мають загальнодержавне значення відповідно до ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та п.17 Декрету КМУ від 31.12.1992 №26-92. Відомостей про створення ОСББ по вул. Молодіжна, 62, Самбірського району Львівської області на даний час немає та таке не діє. Судова практика (постанова Верховного Суду від 26.04.2023, cправа №924/438/22) часто визначає ПРУ як самостійні об`єкти, які не є допоміжними приміщеннями. Такі споруди зазвичай залишаються у комунальній або державній власності, навіть якщо будинок передано на баланс ОСББ, оскільки законодавством обмежено приватизацію таких об`єктів через їх загальнодержавне значення. У разі прийняття рішення щодо передачі багатоквартирних будинків на баланс ОСББ або управителя захисні споруди цивільного захисту державної і комунальної власності залишаються у попередній власності або в установленому порядку передаються до комунальної власності. Законами України не передбачено завдань та обов`язків ОСББ щодо забезпечення укриття населення та утримання захисних споруд цивільного захисту. Так, відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Захисна споруда являє собою об`єкт оборони, що відноситься до об`єктів загальнодержавного значення. Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізація небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема: захисні споруди цивільної оборони. Отже, законом була визначена пряма норма про заборону приватизації захисних споруд цивільної оборони, до яких входять протирадіаційні укриття.

Відповідач подав заперечення на вказану відповідь, у яких проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що ПРУ №51881 займає лише частину підвального приміщення під багатоквартирним житловим будинком, до якого веде лише один вхід і фізично розділити підвальне приміщення та ПРУ №51881 неможливо, оскільки вони переплітаються. В актах балансоутримувачем зазначається КП «Турківське ЖКУ», та стоїть підпис його представника, скріплений печаткою підприємства. Відповідно нам відомий балансоутримувач і тому, Турківською міською радою Самбірського району Львівської області право власності на цей об`єкт не виготовлялося у зв`язку із тим, що вищезгадане приміщення не належало і не належить Турківській міській раді. КП «Турківське ЖКУ» є комунальним підприємством, утворене міською радою і фактично належить всій громаді м.Турка, а отже вважає, що перебування ПРУ №51881 на балансі комунального підприємства ніяким чином не порушує Декрету КМУ від 31.12.1992 №26-92.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На території Турківської міської територіальної громади за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області у будівлі багатоповерхового будинку знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51881. На вказану захисну споруду № 51881, ФОП ОСОБА_1 22.04.2019, на замовлення Турківської міської ради, розроблено технічний паспорт (інвентаризаційна справа №1107).

Згідно технічного паспорту захисної споруди цивільного захисту - ПРУ №51881 загальною площею 51,7 кв.м., знаходиться в підвалі та вбудоване в багатоповерховий квартирний будинок. Місткість 100 осіб, введений в експлуатацію у 1980 році. Поряд із цим, відомості щодо реєстрації права комунальної власності Турківської міської ради на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51881 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні (Номер інформаційної довідки: 467713004).

Факт перебування протирадіаційного укриття № 51881 у приміщенні вбудованому в багатоповерховому квартирному будинку підтверджується Актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ № 51881 від 18.06.2019, складеним комісією, до якої входять представники Турківської міської ради, Турківського РС ГУ ДСНС України у Львівській області. Вказаним Актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту визначено, як «не готове» до використання за призначенням.

Турківська міська рада вказує, що в неї відсутні будь-які підстави щодо вчинення дій із реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881.

Турківська міська рада зазначає, що ПРУ № 51881 перебуває на балансі створеного міською радою Комунального підприємства «Турківське житлово-комунальне управління», однак документів які б підтверджували передачу на баланс ПРУ не надає, оскільки такі відсутні.

КП «Турківське житлово-комунальне управління» вказує, що ПРУ №51881 не перебуває в них на балансі (лист №191 від 29.09.2025)

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881, протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів у справі, суд встановив наступне.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві в і такому разі набуває статусу позивача. Крім того, в обґрунтування звернення до суду з самостійним позовом, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист інтересів держави тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Частина четверта статті 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Частинами третьої - п`ятої статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою згаданої статті.

Прокурор з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді сформувала правовий висновок про те, що частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 згаданого Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у згаданому рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку прокурор повинен довести факт відсутності органу уповноваженого державою здійснювати захист її інтересів у цій сфері.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/323/17, ухвали Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 16.05.2018 у справі №826/13768/16).

Звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, органи прокуратури реалізують конституційну функцію представництва інтересів держави у суді. При цьому, прокурор є особливим суб`єктом адміністративного процесу і його участь у адміністративному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Суд встановив, що предметом спору є бездіяльність органу місцевого самоврядування - Турківської міської ради Самбірського району Львівської області щодо невжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на момент вирішення спірних правовідносин.

Статтею 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Таким чином, питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження вказаним майном належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень повинні забезпечувати реалізацію державної політики у сфері володіння, користування і розпорядження об`єктами комунальної власності на відповідній території, у тому числі щодо реєстрації права власності на об`єкти, що знаходяться у їх адміністративних межах.

Відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про законного власника нерухомого майна створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття такого майна з власності територіальної громади, інтереси якої рада має представляти, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади.

Належне утримання, обслуговування та фінансування видатків на обслуговування вищевказаного об`єкту права комунальної власності, а також забезпечення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, також вимагає забезпечення реєстрації права комунальної власності територіальної громади.

На переконання суду, вжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту становить суспільний та державний інтерес, який охороняється законом.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено в системі органів місцевого самоврядування органу, що наділений повноваженнями стримувань та противаг від недобросовісного виконання або зловживання своїми повноваженнями органами місцевого самоврядування чи їх посадовими особами.

З таких підстав суд висновує, що керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області звернувся з відповідним позовом до суду на захист інтересів держави самостійно, в порядку, визначеному частиною п`ятою статті 53 КАС України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Щодо наявності підстав для вжиття заходів до реєстрації права комунальної власності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

У статті 32 Кодексу цивільного захисту України наведені такі вимоги щодо укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту:

1. До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

2. Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

3. Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

4. Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

5. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

7. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

8. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

9. У разі використання однієї захисної споруди цивільного захисту кількома власниками, користувачами, юридичними особами вони беруть участь в утриманні такої споруди відповідно до укладених між ними договорів.

10. Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

11. З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

12. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

15. Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: 23) організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; 24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; 26) прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; 27) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; 28) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; 29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту» затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі;

- утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом), захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони», ДБН А 3.1-9-2000 «Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання») (далі - захисні споруди). Класифікацію захисних споруд цивільного захисту наведено у додатку 19 до цієї Інструкції.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

На території Турківської міської територіальної громади за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області у будівлі багатоповерхового будинку знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51881. На вказану захисну споруду № 51881, ФОП ОСОБА_1 22.04.2019, на замовлення Турківської міської ради, розроблено технічний паспорт (інвентаризаційна справа №1107).

Згідно технічного паспорту захисної споруди цивільного захисту - ПРУ №51881 загальною площею 51,7 кв.м., знаходиться в підвалі та вбудоване в багатоповерховий квартирний будинок. Місткість 100 осіб, введений в експлуатацію у 1980 році. Поряд із цим, відомості щодо реєстрації права комунальної власності Турківської міської ради на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51881 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні (Номер інформаційної довідки: 467713004).

Факт перебування протирадіаційного укриття № 51881 у приміщенні вбудованому в багатоповерховому квартирному будинку підтверджується Актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ № 51881 від 18.06.2019, складеним комісією, до якої входять представники Турківської міської ради, Турківського РС ГУ ДСНС України у Львівській області. Вказаним Актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту визначено, як «не готове» до використання за призначенням.

Турківська міська рада вказує, що в неї відсутні будь-які підстави щодо вчинення дій із реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881.

Турківська міська рада зазначає, що ПРУ № 51881 перебуває на балансі створеного міською радою Комунального підприємства «Турківське житлово-комунальне управління», однак документів які б підтверджували передачу на баланс ПРУ не надає, оскільки такі відсутні.

КП «Турківське житлово-комунальне управління» вказує, що ПРУ №51881 не перебуває в них на балансі (лист №191 від 29.09.2025).

Представник відповідача вказує на те, що чинним законодавством України встановлено загальне правило наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, і, як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21 та від 03.08.2022 у справі № 908/3168/19). ПРУ №51881 займає лише частину підвального приміщення під багатоквартирним житловим будинком, до якого веде лише один вхід і фізично розділити підвальне приміщення та ПРУ №51881 неможливо, оскільки вони переплітаються.

Водночас, суд вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 4 наведеного Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту, зокрема, належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15- ц).

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, шо захисна споруда цивільного захисту ПРУ №51881, не призначена для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, оскільки за своїми функціональними особливостями не є допоміжним, свого функціонального призначення не змінювало, до комунальної власності за відповідним рішенням не передавалось, та на користь власників багатоквартирного будинку не відчужувалось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ПРУ №51881 є спорудою цивільного захисту.

Суд установив, що Турківська міська рада Самбірського району Львівської області є власником захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №51881, яке належить до засобів колективного захисту Турківської територіальної громади, але відповідач, всупереч покладених на нього Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності, та попри обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не вжив заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на цю захисну споруду цивільного захисту, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

Якщо в будівлі є укриття чи сховище, воно залишається укриттям або сховищем незалежно від форми власності чи управління, незалежно від зміни орендаря чи власника. І під час воєнного стану ці приміщення повинні використовуватися за призначенням.

Наразі, відсутні дані про те, що захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття №51881, перебуває в іншій, ніж комунальній власності. Із реєстру захисних споруд, укриття за №51881 не вибуло, тобто цільове призначення даного підвального приміщення не змінено, і вказане приміщення досі перебуває у комунальній власності. Оскільки не змінений власник захисної споруди, тому відповідач має вчинити дії щодо державної реєстрації вказаної захисної споруди як об`єкту нерухомого майна.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статі 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає, що з метою забезпечення необхідних умов для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, забезпечення належного утримання та експлуатації захисної споруди цивільного захисту комунальної власності, позов прокурора слід задовольнити та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо оформлення та державної реєстрації речових прав на протирадіаційне укриття.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо вжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881, яка знаходиться за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881, яка знаходиться за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не понесено таких витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області Купецького Володимира Васильовича в інтересах держави до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Турківської міської ради Самбірського району Львівської області щодо вжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881, яка знаходиться за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області.

Зобов`язати Турківську міську раду Самбірського району Львівської області вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 51881, яка знаходиться за адресою: м. Турка, вул. Молодіжна, 62а, Самбірського району Львівської області.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області Купецький Володимир Васильович (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Филипчака, 4а; код ЄДРПОУ 02910031).

Відповідач - Турківська міська рада Самбірського району Львівської області (82500, Львівська область, Самбірський район, м. Турка, вул. Січових Стрільців, 62; код ЄДРПОУ 04056026).

Суддя Сидор Н.Т.