Ухвала № 141402189 у справі № 307/5337/23 від 11.11.2026

Справа № 307/5337/23

Провадження № 6/307/197/26

УХВАЛА

11 листопада 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чопик В.В., з участю секретаря Рішко О.Т., заявника ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2024 року у цивільній справі за його позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Закарпатської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 30 жовтня 2026 року, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2024 року у справі № 307/5337/23, зобов`язати Державну казначейську службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, накласти на керівника Казначейства штраф за невиконання рішення та зобов`язати Казначейство нарахувати компенсацію в розмірі 3 % річних за порушення строку виплати.

Заявник посилається на те, що рішення набрало законної сили, виконавчий лист пред`явлено до виконання, однак присуджені кошти йому не виплачено. На підтвердження своїх доводів заявник додав копію виконавчого листа та листування з Державною казначейською службою України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце заяви був належним чином повідомлений, а тому суд розглянув заяву у його відсутності.

Заслухавши заявника та дослідивши матеріали заяви суд дійшов до на ступного.

З копії виконавчого листа вбачається, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2024 року у справі № 307/5337/23 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення набрало законної сили 23 січня 2025 року. Дату рішення суд зазначає за виконавчим листом, оскільки в описовій частині заяви наведено іншу дату.

За повідомленнями Державної казначейської служби України від 25 квітня 2025 року № 5-11-11/9144, від 3 червня 2025 року № 5-12-12/12126, від 27 серпня 2025 року № 5-12-12/18775 та від 10 лютого 2026 року № 5-11-11/3520, виконавчий лист у цій справі з 22 квітня 2025 року обліковується в Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504030.

У листі від 10 лютого 2026 року Казначейство повідомило, що станом на дату листа за цією бюджетною програмою обліковувалися невиконані виконавчі документи на суму понад 197,65 млн грн, які надійшли раніше за виконавчий лист у цій справі. Казначейство також повідомило, що щомісяця звертається до Міністерства фінансів України щодо збільшення бюджетних призначень. Доказів перерахування заявникові присуджених коштів матеріали, подані із заявою, не містять.

За статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд. Обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, також передбачена статтею 18 ЦПК України.

Заява про зобов`язання подати звіт щодо виконання рішення в цивільній справі розглядається за правилами статей 453-1 та 453-2 ЦПК України. Посилання заявника на статтю 382 КАС України не змінює процесуального порядку розгляду заяви, оскільки рішення ухвалено в цивільній справі. Стаття 440 ЦПК України регулює звернення стягнення на кошти, що належать іншим особам, та на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

За статтями 453-1 та 453-2 ЦПК України обов`язок подати звіт про виконання судового рішення покладається на боржника. Тому для вирішення заяви суд має встановити, чи є орган, від якого стягувач просить отримати звіт, боржником за відповідним судовим рішенням.

У цій справі обов`язок відшкодувати моральну шкоду покладено на державу. Резолютивна частина рішення передбачає стягнення коштів з Державного бюджету України. Виплати з власних коштів Казначейства рішення не передбачає. Участь Державної казначейської служби України у справі як органу, через який представлено державу, та здійснення нею операцій з виконання рішення за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, самі по собі не надають Казначейству статусу боржника за присудженим відшкодуванням.

Надані листи підтверджують прийняття виконавчого документа до обліку та містять відомості про стан його виконання на відповідні дати. Тривалість невиплати не змінює процесуального статусу Казначейства за цим рішенням. За таких обставин підстав для встановлення судового контролю в заявлений спосіб та зобов`язання Казначейства подати звіт за статтею 453-2 ЦПК України немає.

Застосування штрафу до керівника юридичної особи в межах процедури подання звіту пов`язане з виконанням обов`язку, покладеного судом у порядку статей 453-2-453-4 ЦПК України. У цій справі суд не встановлював Казначейству або його керівникові строку для подання звіту. Сам по собі факт невиплати присудженої суми не є підставою для накладення на керівника Казначейства штрафу в межах розгляду цієї заяви. Тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Заявник просить зобов`язати Казначейство нарахувати компенсацію за порушення строку виплати, посилаючись на статтю 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Така вимога стосується самостійного обов`язку, який, за твердженням заявника, виник у зв`язку з простроченням виплати. Рішення від 26 березня 2024 року та виданий на його виконання виконавчий лист передбачають стягнення 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Розгляд заяви про подання звіту за статтями 453-1 та 453-2 ЦПК України не охоплює вирішення вимоги про нарахування компенсації за прострочення виконання рішення. Тому підстав для зобов`язання Казначейства нарахувати 3 % річних у межах цієї заяви немає. Суд цією ухвалою не вирішує по суті питання про право ОСОБА_1 на зазначену компенсацію.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтями 18, 258-261, 353-355, 453-1-453-4 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2024 року у справі № 307/5337/23, про зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання зазначеного рішення, про накладення штрафу на керівника Державної казначейської служби України, про зобов`язання Державної казначейської служби України нарахувати компенсацію в розмірі 3 % річних за порушення строку виплати в межах цієї заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу не було вручено в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали складено 11.11.2026.

Суддя : В.В.Чопик