Постанова № 141413136 у справі № 240/19535/26 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19535/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за вимогами якого просила суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (ст. 39 Закону України № 796-XII), за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 включно;

2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341) на мою користь ( ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 включно у розмірі 28 332 (двадцять вісім тисяч триста тридцять дві) гривні 00 копійок.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Надалі ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року залишено позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог за період із 01.01.2025 по 21.11.2025.

21.09.2026 (вх. від 22.09.2026) надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивачка посилалась на те, що пенсійну виплату за 2025 рік було припинено виключно з вини відповідача (через недоліки функціонування державних електронних систем), а весь цей час вона добросовісно намагалася вирішити спір шляхом тривалого досудового листування та особистих візитів. Таким чином вважає, що строк пропущено з поважних причин.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Цією ж ухвалою залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період із 01.01.2025 по 21.11.2025.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду позовних вимог по суті в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що припинення виплати підвищення до пенсії у 2025 році відбулося внаслідок технічного збою в державних електронних системах, а про причини невиплати та позицію відповідача вона дізналася лише з письмової відповіді від 18.05.2026, після чого 22.05.2026 звернулася до суду. Наголошує, що невиплата належних сум з вини пенсійного органу є триваючим порушенням, а тому застосування шестимісячного строку звернення до суду та залишення позову без розгляду є надмірним формалізмом і безпідставно обмежує її право на судовий захист.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Розгляд даної справи здійснюється апеляційним судом без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, приймаючи оскаржувану ухвалу від 25.09.2026, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, отримуючи щомісячні пенсійні виплати, повинна була дізнатися про ненарахування спірного підвищення у день отримання кожної такої виплати. Наведені нею обставини щодо досудового листування та особистих звернень не є об`єктивно непереборними перешкодами для своєчасного звернення до суду та не підтверджують поважності причин пропуску встановленого законом строку. Відтак суд зазначив, що позовні вимоги підлягають розгляду лише за шість місяців, що передували зверненню з позовом, тобто з 22.11.2025, а позов у частині вимог за період з 01.01.2025 по 21.11.2025 належить залишити без розгляду.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В силу приписів частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

При цьому Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на те, що предметом спору є ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01.01.2025 по 31.12.2025 (ст. 39 Закону України № 796-XII), про можливе порушення своїх прав позивачка повинна була дізнатися під час отримання відповідних щомісячних пенсійних виплат, оскільки саме у цей час їй був відомий розмір фактично виплаченої пенсії та була об`єктивна можливість встановити відсутність нарахування чи неправильне нарахування відповідних сум пенсії.

Колегія суддів наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24, від 17 вересня 2025 року у справі №560/7397/24, від 19 лютого 2026 року у справі №560/17952/24, від 07 липня 2026 року у справі №560/15237/25.

Варто також зауважити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відтак звернення позивачки до суду з даним позовом 22 травня 2026 року відбулося після спливу шестимісячного строку, визначеного статтею 122 КАС України, а наведені нею у заяві про поновлення строку доводи не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку та залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог за період із 01.01.2025 по 21.11.2025.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка дізналася про причини невиплати спірного підвищення лише з відповіді відповідача від 18.05.2026, колегія суддів відхиляє, оскільки отримання такої відповіді не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про можливе порушення свого права. Позивачці щомісячно був відомий розмір фактично отриманої пенсії, а відтак вона мала можливість своєчасно виявити відсутність спірного підвищення та звернутися до суду за захистом свого права.

Посилання апелянтки на технічний збій у державних електронних системах також не підтверджує наявності об`єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали їй звернутися до суду у встановлений законом строк. Наведені обставини стосуються причин ненарахування виплати, які підлягають з`ясуванню під час вирішення спору по суті, проте не свідчать про неможливість своєчасного звернення до суду.

Колегія суддів також не приймає доводи про триваючий характер порушення, оскільки пенсія є періодичною щомісячною виплатою, а тому про ненарахування підвищення за кожний відповідний місяць позивачка повинна була дізнатися під час отримання пенсії за такий місяць. Сам по собі факт невиплати спірних сум не виключає застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачкою обставини не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв (рішення у справах «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року, заява № 24402/02, пункт 27; «Наталія Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року, заява № 49069/11, пункт 31).

У рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» Європейський суд з прав людини також наголосив, що правила, які регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, встановивши факт пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду та відсутність поважних причин для його поновлення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачені частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України процесуальні наслідки, залишивши позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог за період з 01.01.2025 по 21.11.2025.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення ним норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.