Ухвала № 141415220 у справі № 380/12406/25 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа №380/12406/25

адміністративне провадження №К/990/46674/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі № 380/12406/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 27 листопада 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи із середнього заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, починаючи з 27 листопада 2020 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28 листопада 2020 року до 18 липня 2022 року та зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 28 листопада 2020 року до 18 липня 2022 року середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи із середнього заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, залишено без розгляду.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19 липня 2022 року до 29 травня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 19 липня 2022 року до 29 травня 2025 року середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи із середнього заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у сумі 32 689,44 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та неналежним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки порушене скаржником питання щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України в частині можливості зменшення розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка сформулювала відповідний правовий висновок у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 жовтня 2026 року скаржник подав уточнену касаційну скаргу, у якій конкретизував підстави касаційного оскарження, пославшись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 122, 123 КАС України у взаємозв`язку зі статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України під час визначення строку звернення до суду, а також про неналежне застосування критеріїв розумності, справедливості та пропорційності при зменшенні розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні. При цьому скаржник уточнив свої доводи з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, та надав документ про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 гривень.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Перевіряючи наведені скаржником доводи на предмет відповідності вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Суд виходить із такого.

Як уже зазначалося вище, в уточненій касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, стверджуючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 117 Кодексу законів про працю України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності під час визначення розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні.

Водночас Суд відхиляє наведені доводи як такі, що не підтверджують наявності зазначеної підстави касаційного оскарження, з огляду на таке.

У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що встановлене частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України шестимісячне обмеження періоду нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не виключає можливості зменшення судом розміру відповідного відшкодування з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір відшкодування, виходив із можливості його зменшення з урахуванням співвідношення сум несвоєчасно виплачених коштів і розрахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, застосований судом апеляційної інстанції правовий підхід щодо можливості зменшення розміру відшкодування не суперечить наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду.

При цьому доводи скаржника щодо неналежної оцінки судом апеляційної інстанції тривалості затримки розрахунку, розміру заборгованості, ймовірних майнових втрат позивача та недостатності мотивів визначення конкретного розміру відшкодування фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом обставин справи та визначеним за результатами такої оцінки розміром відшкодування.

Однак скаржник не обґрунтував, у чому саме полягає застосування судом апеляційної інстанції статті 117 Кодексу законів про працю України без урахування відповідного висновку Великої Палати Верховного Суду, а наведені ним доводи самі собою не свідчать про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

За таких обставин Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України в частині доводів щодо визначення судом апеляційної інстанції розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Водночас Суд ураховує, що скаржник також оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 28 листопада 2020 року до 18 липня 2022 року.

У цій частині касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з неправильним, на думку скаржника, визначенням початку перебігу строку звернення до суду.

Наведені скаржником доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про дотримання строку звернення до суду потребують перевірки в межах касаційного перегляду, а тому Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою в частині залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за доводами касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час залишення позовних вимог без розгляду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 327-331, 334, 335, 338 КАС України, Верховний Суд

постановив:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі № 380/12406/25.

Витребувати із Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/12406/25.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов