Постанова № 141418525 у справі № 352/404/26 від 02.11.2026

Справа № 352/404/26

Провадження № 22-ц/4808/1952/26

Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитого Геннадія Олександровича, на рішення Тисменицького районного суду від 24 липня 2026 року, у складі судді Кузьменка С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, під час перебування в шлюб із відповідачем придбано за спільні кошти подружжя автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, який зареєстрований на відповідача, що є спільним сумісним майном подружжя. Вартість автомобіля становить 296 690 грн. Після фактичного закінчення подружніх стосунків вказаний автомобіль перебуває у безпосередньому розпорядженні лише відповідача.

Позивачка просила визнати автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, стягнути з відповідача на її користь половину вартості спірного транспортного засобу у розмірі 148 345 грн та понесені нею судові витрати.

Рішенням Тисменицького районного суду від 24 липня 2026 року відмовлено частково в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення грошової компенсації у розмірі ринкової вартості автомобіля.

В іншій частині позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено.

Визнано автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г. О. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права

Зазначає, що суд було повідомлено про відсутність у скаржника, ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів на автомобіль, оскільки такі перебувають безпосередньо у відповідача.

29.04.2026 в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про долучення договору купівлі-продажу №2642/2025/5421511 транспортного засобу, згідно з яким ціна автомобіля складала 85000,00 грн.

21.05.2026 представником позивача долучено звіт з оцінки майна - транспортного засобу марки - HYUNDAI, модель - TUCSON, 2007 року випуску, згідно з яким ринкова (дійсна) вартість майна становить 296 690,00 грн.

Судом встановлено, що автомобіль марки - HYUNDAI, модель - TUCSON, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 , кузов - НОМЕР_4 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та належить їм в рівних частках, оскільки придбано під час перебування сторін у шлюб.

Визначаючи розмір компенсації за 1/2 частки вартості автомобіля, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивачки, суд першої інстанції виходив із вартості автомобіля на момент його придбання - 85 000,00 грн, підтвердженої договором купівлі-продажу, підписаним також позивачкою, та відхилив її посилання на ринкову вартість автомобіля станом на травень 2026 року, визначену у звіті про оцінку майна.

Вказані висновки суду суперечать чинним нормам законодавства, усталеній судовій практиці в аналогічних справах, крім того при розгляді справи судом фактично було порушено принципи змагальності та рівності сторін.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі, у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

У позовній заяві ОСОБА_1 чітко зазначено, що жодної згоди не досягнуто, добровільний поділ спірного майна неможливий. Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідач сплатив на користь скаржника 42 500,00 грн нібито як частку грошової компенсації, однак вказана сума обчислена від суми вказаної в договорі купівлі-продажу 2025 року, що не відповідає реальній ринковій вартості автомобіля.

В матеріалах справи наявний звіт з оцінки майна, підготовлений оцінювачем - ФОП ОСОБА_3 , згідно з яким вартість майна (автомобіля) на час розгляду справи становить 296 690,00 грн.

Відхиляючи посилання скаржника на вказаний звіт при розгляді справи, суд керувався тим, що такий складений більш ніж через рік після придбання автомобіля, а також непроведення оцінщиком огляду автомобіля.

Зазначає, що звіт про оцінку майна містить опис застосованих методів оцінювання та обґрунтування розрахунку ринкової вартості автомобіля, а його особистий огляд був неможливим, оскільки транспортний засіб перебуває виключно у користуванні відповідача. При цьому відповідач не навів обґрунтованих заперечень щодо належності та достовірності звіту, а посилання лише на договір купівлі-продажу не є достатніми для визначення вартості автомобіля.

Крім того, суд не розглянув заявлені разом із позовом клопотання про витребування правовстановлюючих документів на автомобіль і призначення експертизи для визначення його ринкової вартості, чим, на думку скаржниці, порушив її процесуальні права та засади цивільного судочинства.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 ринкової вартості автомобіля та ухвалити в цій частині нове рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 залишок грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки у розмірі 105 845,00 грн. Також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 адвокат Петров Г. М. підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що під час шлюбу сторони придбали автомобіль, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому другий з подружжя має право на відшкодування йому 1/2 частини вартості спірного автомобіля. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення компенсації 1/2 частини вартості спірного автомобіля суд виходив з того, що відповідач повністю сплатив позивачеві вартість частки автомобіля, вартість якого на момент придбання становила 85000 грн, відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 квітня 2019 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Тисменицького районного суду від 09 березня 2026 року у справі № 344/20964/25.

18 червня 2025 року ОСОБА_2 придбано у власність на підставі договору купівлі-продажу автомобіль HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 за ціною 85 000 гривень.

21 травня 2026 року ОСОБА_2 здійснено перерахування на користь позивачки ОСОБА_1 коштів в сумі 42 500 грн, в якості платежу вартості частки автомобіля.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

За змістом ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За правилами ч.ч.1-2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, а також діє принцип рівності часток подружжя, тобто, частки майна дружини та чоловіка є рівними при поділі їх спільної сумісної власності.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно констатував, що автомобіль HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який придбаний в шлюбі, належить до спільного сумісного майна подружжя.

При цьому суд першої інстанції визначаючи розмір грошової компенсації частки майна помилково виходив з вартості автомобіля, визначеної договором купівлі-продажу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 545/2396/20 зазначено, що вартість автомобіля, вказана в договорі купівлі-продажу є договірною, а не дійсною ринковою вартістю транспортного засобу. При визначенні розміру грошової компенсації частини вартості автомобіля судам необхідно виходити з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісно власністю подружжя і відчужене без згоди одного з них, визначається з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовому висновку, викладеному, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Чинність договору купівлі-продажу та визначена в ньому ціна продажу автомобіля не мають істотного значення для вирішення цього спору, зважаючи на договірний характер ціни договору.

Той факт, що позивачка від імені відповідача підписувала вказаний договір купівлі-продажу автомобіля, зважаючи на обраний нею спосіб захисту порушеного права, а також визнання у порядку поділу майна подружжя права власності на автомобіль за відповідачем, не спростовують право позивачки на компенсацію вартості належної їй частки у спільному сумісному майні подружжя, набутому під час шлюбу.

Визначаючи вартість спірного автомобіля апеляційний суд бере до уваги наданий позивачкою звіт з оцінки транспортного засобу, виконаним оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , згідно з якими ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер на дату оцінки 12.05.2026 складає 296 690,00 грн.

У справі, яка переглядається, позивачка вжила всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості спірного транспортного засобу, тоді як відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження його вартості на час вирішення спору і не спростував визначений розмір ринкової вартості спірного майна, а також не звертався до суду з клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи з метою визначення ринкової вартості автомобіля.

Доводи відповідача про те, що вартість спірного автомобіля за договором купівлі-продажу склала 85 000 грн та позивачка погодилась на компенсацію вартості автомобіля у розмірі 42 500 грн, які відповідач сплатив на її рахунок, не є належними доказами на підтвердження вартості автомобіля на момент розгляду справи, оскільки сторони не досягли згоди щодо визначення вартості спірного майна подружжя.

За таких обставин, оскільки спірний транспортний засіб був набутий сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, тому у порядку поділу майна подружжя слід визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 , а за ОСОБА_1 право на компенсацію вартості 1/2 частки зазначеного транспортного засобу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими. Оскільки ринкова вартість спірного автомобіля складає 296 690,00 грн, то на користь позивачки, виходячи із рівності їх часток у спільній сумісній власності подружжя, підлягає стягненню з відповідача грошова компенсація у розмірі 1/2 від ринкової вартості автомобіля, що з урахуванням здійсненого відповідачем платежу, становить 105 845 грн, виходячи з такого розрахунку: 296 690,00 грн : 2 - 42 500 грн = 105 845 грн.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не дав належної правої оцінки зібраним у справі доказам та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивачки у повному обсязі, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 340 грн в суді першої інстанції та 1 597,44 грн в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 24 липня 2026 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 ) половину ринкової вартості транспортного засобу автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням здійсненого платежу, у розмірі 105 845 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 ) понесені нею судові витрати по оплаті судового збору 1340 грн в суді першої інстанції та 1597,44 грн в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 11 листопада 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин