Постанова № 141422784 у справі № 910/15494/25 від 04.11.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. Справа№ 910/15494/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

за участю представників :

від ОСОБА_1 - Горкавий О.П.;

від АТ «Державного експортно-імпортного банку України» - Зелена Н.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 (суддя Омельченко Л.В., повний текст ухвали складено та підписано - 29.07.2026)

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність боржника фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 (суддя Омельченко Л.В., повний текст ухвали складено та підписано - 29.07.2026) клопотання АТ «Державного експортно-імпортного банку України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 задоволено; припинено процедуру реструктуризації боргів у справі № 910/15494/25 та припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів арбітражного керуючого Бончака С.А.; закрито провадження у справі № 910/15494/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; дію мораторію припинено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25, відмовити у задоволенні клопотання АТ «Державного експортно-імпортного банку України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - ст. 256 ГПК України, ст., 1 ст. 116, ч. 7 ст. 123, ст. 131 КУзПБ.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, на думку скаржника, не мав підстав для закриття провадження у даній справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що декларація боржника не містить повну та достовірну інформацію, оскільки отримавши звіт керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Бончака Степана Антоновича, боржник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ч. 7 ст. 123 КУзПБ, та подав до суду уточнену декларацію про майновий стан за 2022-2025 року, зазначене підтверджується матеріалами справи. При цьому, у звіті та будь-яких інших додаткових зауважень зі сторони керуючого реструктуризацією боргів Бончака Степана Антоновича до боржника по інформації, зокрема, щодо наявних рахунків В АТ «Ощадбанк» та рахунках АТ «Райффайзен Банк», а також щодо майна і доходів повнолітнього сина боржника та щодо користування транспортними засобами, які належать іншим особам.

Таким чином, скаржник не вважає, що суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваної ухвали обставини, що не досліджувались у звіті керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Бончака Степана Антоновича та про усунення яких не був обізнаний сам боржник, тим самим з урахуванням нових обставин, боржнику безпідставно не надано було 7-денного строку на їх усунення, що призвело до порушення процесуального закону та принципу змагальності сторін, передбаченого ст. 13ГПК України.

Крім того, в своїй апеляційний скарзі, боржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про приховування ним відомостей про частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , є повністю помилковим та спростовується матеріалами справи, так як зазначений об?єкт нерухомого майна не належить Боржнику на праві приватної власності. Вказане майно є предметом Іпотечного договору Nє 27108Z87 від 17.06.2008, укладеного з єдиним кредитором у цій справі - АТ «Укрексімбанк», при цьому ухвалою суду у цій справі кредиторські вимоги АТ «Укрексімбанк», що забезпечені заставою даного майна (іпотекою), вже були визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів у розмірі 454 050,00 грн.

До того ж, скаржник зазначає, що за вказаним іпотечним договором сумлінно виконувалися ним зобов`язання аж до 2014 року - моменту збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації АР Крим. Отже, боржник мав повний намір і розраховував повністю погасити даний кредит.

Разом з тим, скаржник вказує на те, що він не вчиняв дій, спрямованих на приховування інформації про отримання пенсійних виплат та їх розмір від суду чи арбітражного керуючого, оскільки відповідаючи на запит керуючого реструктуризацією, Головне управління Пенсійного фонду України відмовило у наданні інформації, посилаючись на Закон України «Про захист персональних даних» та внутрішні інструкції щодо конфіденційності інформації, тобто зумовлена виключно нормативним регулюванням діяльності органів ПФУ і жодним чином не свідчить про протидію або ухилення від надання даних боржником.

Також, скаржник зазначає, що у нього відсутній кваліфікований цифровий підпис, іншої змоги швидко отримати відомості з Пенсійного фонду України в нього не було, тому він до відділення Пенсійного фонду України з метою отримання довідки, але станом на день подання скарги - вона не виготовлена.

Щодо банківського рахунку в АТ «Райффайзен Банк» та інших рахунків, скаржник зазначає про те, що на вказаному рахунку повністю відсутні грошові кошти (баланс становить 0,00 грн), а також відсутній будь-який рух активів за весь період, зворотного належним чином не доведено було.

При цьому, скаржник вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо визнання недобросовісною поведінкою боржника про не зазначення майна та статків повнолітнього сина боржника, оскільки як вказує скаржник, він не має доступу до цього майна, майно не купувалося за його кошти і не контролюється самим боржником.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

15.10.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника АТ «Державного експортно-імпортного банку України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з якими останній просять суд, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/15494/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 у справі № 910/15494/25 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15494/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника фізичної особи; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

29.09.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Державного експортно-імпортного банку України» надійшли заперечення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25.

01.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15494/25.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2699/26 від 05.10.2026 у зв`язку із перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15494/25.

Згідно з витягом до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 справу № 910/15494/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Остапенко О.М.

Як зазначалось вище, у апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25. Суд приймає це за клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 у справі № 910/15494/25 задоволено клопотання ОСОБА_1 , та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15494/25; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 призначено на 04.11.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2937/26 від 02.11.2026 у зв`язку із перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15494/25.

Згідно з витягом до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/15494/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2026 у справі № 910/15494/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 прийняти до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Явка представників учасників справи

04.11.2026 у судове засідання з`явилися представники учасників справи.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 04.11.2026 представник ОСОБА_1 просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі№ 910/15494/25 скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання АТ «Державного експортно-імпортного банку України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , направивши справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Представник АТ «Державного експортно-імпортного банку України» заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у даній справі - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ); уведено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з відповідними правовими наслідками; призначено керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Бончака Степана Антоновича (свідоцтво № 351 від 22.02.2013); оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 27.04.2026 визнано кредитором ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код: 00032112) на загальну суму 4 820 871, 64 грн, з яких: 5 324,80 грн - судовий збір (позачергово); 454 050,00 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника на підставі іпотечного договору № 27108Z87 від 17.06.2008); 3 929 855, 61 грн - основний борг (друга черга); 431 641, 23 грн - пеня (третя черга); зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Бончака С.А. сформувати реєстр вимог кредиторів, оформивши його відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Бончака С.А. провести збори кредиторів боржника у строк визначений в ухвалі.

13.05.2026 від арбітражного керуючого Бончака С.А. надійшов реєстр кредиторів боржника.

19.05.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до справи виправлених декларацій.

09.06.2026 від арбітражного керуючого Бончака С.А. надійшов додатковий звіт про проведену роботу керуючого реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи.

22.06.2026 від арбітражного керуючого Бончака С.А. надійшов додатковий звіт №2 про проведену роботу керуючого реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи.

29.06.2026 від АТ «Укрексім банк» надійшла заява про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

07.07.2026 надійшли докази повторного направлення боржнику вимоги про наявне майно (банківські рахунки).

Від представника боржника адвоката Скрипчука М.Є. 08.07.2026 надійшло заперечення на клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про закриття провадження у справі.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви про закриття провадження у справі, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції задовольняючи клопотання банку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , при цьому припинивши процедуру реструктуризації боргів у цій справі та закрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 виходив з того, що боржником ОСОБА_1 не надано повної та достовірної інформації про належне йому та членам його сім`ї майно, банківські рахунки та грошові активи, посилаючись на майнові декларації, додані боржником до заяви про відкриття справи про відкриття провадження про неплатоспроможність, а також із поданих ним виправлених декларацій.

Врахувавши наведене та відмову зборів кредиторів затвердити план реструктуризації, що ґрунтується на об`єктивних твердженнях, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання АТ «Державного експортно-імпортного банку України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Але з таким висновком не може погодитись суд апеляційної інстанції.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

До боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом (стаття 6 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно зі статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, визначених цією Книгою.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

КУзПБ запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 13.08.2025 у справі № 918/905/23).

Так, за змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

В силу пункту 11 частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Відповідно до частини 5 статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20).

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Державного експортно-імпортного банку України» у клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 обґрунтовує наявність підстав для закриття провадження у цій справі, посилаючись на недостовірність інформації зазначеної у деклараціях про майновий стан боржника.

Статтею 12 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено) (ч.3).

Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення (ч. 8).

Частиною 3 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

За результатами таких заходів, за приписами частини сьомої статті 123 та частини першої статті 124 КУзПБ, ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення керуючим реструктуризацією та не усунення боржником неповноти/ недостовірності інформації у декларації про його майновий стан - рішення про закриття провадження у справі.

Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану і дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому законодавець, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, передбачив можливість подання виправленої декларації.

За змістом пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

боржник подає до суду декларації;

керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларацій боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та в разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї обов`язково доводить її до відома боржника, у результаті чого у нього виникає право виправити декларацію у строк, встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ, якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, настають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі.

Водночас ключовим завданням суду при наданні оцінки наявності підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з неподанням боржником виправлених декларацій впродовж семи днів з моменту отримання звіту керуючого реструктуризацією за результатами відповідної перевірки є встановлення дотримання керуючим реструктуризацією порядку повідомлення особи (боржника) про наявність обґрунтованих підстав вважати подання нею недостовірної та/або неповної інформації, а також факту наявності або відсутності надання виправлених декларацій впродовж визначеного законодавством строку.

Якщо арбітражний керуючий нездійснив належної перевірки декларацій боржника щодо неповноти інформації, зазначеної у деклараціях про його майновий стан, в строки, встановлені частиною третьою статті 122 КУзПБ, то при вирішенні питання щодо пропуску боржником визначеного пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ семиденного строку для подання суду виправлених декларацій підлягають встановленню обставини, коли саме арбітражний керуючий повідомив боржника про наявність обґрунтованих підстав вважати подання ним недостовірної та/або неповної інформації.

Така, правова позиція наведена у постанові ВС від 13.06.2024 у справі № 913/192/23.

Із матеріалів справи вбачається, що в даному конкретному випадку керуючий реструктуризацією боргів боржника фізичної особи ОСОБА_3 - Бончак С.А. виявивши неповноту декларації боржника, повинен був довести це до відома безпосередньо особисто боржника, надавши йому право виправити декларацію, як це передбачено чинним законодавством, зокрема п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

Проте, матеріалами справи підтверджується та про що зазначає у своїй апеляційній скарзі скаржник, керуючий реструктуризацією боргів боржника фізичної особи ОСОБА_3 - Бончак С.А. у своєму звіті не зауважував та не вказував боржнику щодо відсутності в декларації відомостей про наявні рахунки боржника у в АТ «ОЩАДБАНК» та рахунку в АТ «Райффайзен Банк», а також щодо майна чи доходів повнолітнього сина боржника чи користування сторонніми транспортними засобами, власником, яких сам боржник не є.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що усі зауваження, які були об`єктом перевірки арбітражного керуючого та вказані, як недоліки, зокрема: в звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації було площею 81,0 кв. м, у т.ч. житловою 49,6 кв. м за адресою: Автономна Республіка Крим, м. не вказано нерухоме майно в АР Крим, а саме 1/2 частини квартири загальною посвідченого приватним нотаріусом Тарасовою Ю.Г., вартість квартири при проведені АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу від 24.03.2008, договору Nє 27108Z87 від 17.06.2008 між Кредитором та Боржником загальна заставна продажу за домовленістю сторін складала 757 500,00 грн, згідно до укладеного іпотечного вартість предмета іпотеки складала 910 100,00 грн вартість 1/2 частини 455 050,00 грн; доходу ТОВ «ПОЛІС.Ю.А.»,ЄДРПОУ 41844667, вказана сума доходу не включена отримання доходу боржником у розмірі 74,00 грн. у квітні 2024, джерело отримання боржником до декларації за 2024 рік; існуюче зобов`язання перед кредитором - АТ «УКРЕКСІМБАНК», були виправлені боржником в уточнених деклараціях.

Зазначене свідчить проте, те що боржник - ОСОБА_1 діяв добросовісно та виконував вказівки керуючого реструктуризацією боргів боржника Бончака С.А. , що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання обов`язків, покладених на керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Бончака С.А. у справі №910/15494/25, що стало наслідком того, що арбітражний керуючий не здійснив належної перевірки декларацій боржника щодо неповноти інформації, зазначеної у деклараціях про його майновий стан та щодо зазначення всієї повноти інформації за потрібний період, при цьому не надав боржнику можливості у встановлений КУзПБ строк виправити ці недоліки, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання АТ «Державного експортно-імпортного банку України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

В пункті 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні (близькі за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Закриття провадження у справі є формою завершення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Тобто, визначення судом підстави для закриття провадження у справі про банкрутство залежить від наявності конкретних обставин, які зумовлюють неможливість подальшого здійснення судового розгляду справи.

Системне тлумачення положень статей 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 2, 113 КУзПБ свідчить, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника є можливим:

- зі спеціальних підстав, визначених частиною сьомою статті 123 КУзПБ, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ;

- із загальних підстав, визначених пунктами 1- 8 частини першої статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);

- в інших випадках, передбачених законом (пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1- 7 частини першої статті 231 ГПК України, в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.

Так, ч. 7 ст. 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Закриттю провадження у справі у будь-якому випадку передує встановлення судом обставин, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недоведеності належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України, того, що саме боржником умисно у неповному обсязі та недостовірно заначено відомості у деклараціях про майновий стан, крім того і належним чином не доведено було, що поданого плану реструктуризації боргів мав формальний характер.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання АТ «Державного експортно-імпортного банку України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а дану справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду, у зв`язку з недоведеністю недобросовісної поведінки саме зі сторони боржника, належними доказами.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак, наявні правові підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15494/25 скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання АТ «Державного експортно-імпортного банку України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

3. Справу №910/15494/25 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2026.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко