Рішення № 141423014 у справі № 903/670/26 від 31.10.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2026 року Справа № 903/670/26

за позовом виконувача обов`язків керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації (Камінь-Каширська районна державна адміністрація), Прилісненської сільської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волма", місто Ковель, Волинська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про стягнення 89 588,80 грн

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Губиш І.М.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Костюк Н.В.

від позивачів: н/з

від відповідача: Кобук О. М.

від третьої особи: н/з

встановив: 13.07.2026 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації (Камінь-Каширська районна державна адміністрація), Прилісненської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волма" про стягнення 89 588,80 грн, з яких: 81 645,69 грн - безпідставно збережені кошти, 6 017,29 грн - інфляційні втрати, 1 925,82 грн - 3% річних та 2 662,40 грн сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, будучи власником об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться на частині земельної ділянки державної власності, щодо сплати коштів за її використання до місцевого бюджету.

Ухвалою суду від 16.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.08.2026 о 10:30 год.

03.08.2026 через "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.08.2026 через "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 11.08.2026 представник відповідача подала клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДП "Ліси України" та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Суд протокольною ухвалою долучив подані представником відповідача докази до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.08.2026 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 01.09.2026 о 10:45 год.

20.08.2026 через "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява з доказами направлення позовної заяви з додатками третій особі.

У підготовчому засіданні 01.09.2026 прокурор та представник відповідача не заперечили щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Представники позивачів та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд протокольною ухвалою від 01.09.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.10.2026 відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України.

06.10.2026 від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

В судовому засіданні 06.10.2026 прокурор заявлені позовні вимоги підтримав повністю, додатково зазначив, що ТОВ «ВОЛМА» використовувало частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170, що знаходиться у с. Городок Камінь-Каширського району без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що на них розташовані (з 13.08.2024), у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримав кошти.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2026 щодо задоволення судом позовних вимог надав заперечення.

У судовому засіданні учасники справи дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

У судовому засіданні 06.10.2026 оголошено перерву на стадії прийняття рішення до 29.10.2026 до 11.00 год.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимого ст. ст. 626,629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, встановлених, на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», орендна землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельноюділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Так, відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини пов`язані з орендою землі регулюються законом.

Крім цього, статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Прокурор зазначає, що за результатами проведення аукціону з продажу будівель та споруд з іншим рухомим майном за адресою: Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Городок, Прилісненська територіальні громада, вул. Ветеранів, 3 (посилання на аукціон https://prozorro.sale/planning/RAS001-UA-20230215-94000/ )

13.08.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях і ТОВ «ВОЛМА» укладено договір купівлі продажу об`єкта малої приватизації.

Згідно даного договору передано у власність Відповідача наступне нерухоме майно, яке знаходиться в с. Городок по вул. Ветеранів, 3: цех з переробки деревини (Б-1,б3), загальною площею 1462,3 кв.м; цех ДСП (А2), загальною площею 868,3 кв.м.; склад готової продукції, загальною площею 419,9 кв.м.; сушилка, загальною площею 33,8 кв.м.; сушилка, загальною площею 280,6 кв.м.; трансформаторна будка загальною площею 28,4 кв.м.; естакада (інв.№ 14-304), площею 192 кв.м.

Відповідно до п.1.3 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації земельна ділянка, на якій розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі продажу за цим договором, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чиним законодавством порядку, після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Разом з тим, з`ясовано, що викуплені об`єкти нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170 площею 4,34 га, яка належить до земель державної власності.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на зазначеній земельній ділянці зареєстровано у Державному реєстрі за ТОВ «ВОЛМА» 13.08.2024. Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170 площею 4,34 га згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить до державної власності в особі Камінь-Каширської районної державної адміністрації (Камінь-Каширської районної військової адміністрації) та перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Ліси України».

Прокурор зауважує, що ТОВ «ВОЛМА» фактично користується частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170 площею 4,34 га з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що на ній розташоване - з 13.08.2024

Згідно витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170 від 30.01.2024, від 24.01.2025 та від 29.01.2026 нормативна грошова оцінка у 2024 році становила 2 306 464,38 грн, у 2025 році - 2 583 330,81грн та у 2026 році - 2 789997,27 грн.

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

На виконання вимог п. 284.1. ст. 284 ПК України Прилісненською сільською радою не встановлено ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Прокурор зазначає, що суму коштів, яку Відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника, які мав би заплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170 становить 81 645,69 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є.орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України).

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України - використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками. Водночас згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі". Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170 площею 4,34 га є землями лісогосподарського призначення.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру, категорія земель - землі лісогосподарського призначення, вид цільового призначення - 09.01 «для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг».

Ділянка розташована в межах виділу кварталу 48 Городоцького лісництва Маневицького надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Ділянка перебуває у праві постійного користування ДП «Ліси України».

Право постійного користування зареєстровано за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) - витяг з Державного реєстру речових прав від 26.01.2023, індексний номер 321171650.

Кондикційне зобов`язання за статтею 1212 ЦК України виникає перед потерпілим - особою, за рахунок якої майно (кошти) було безпідставно збережено, тобто перед власником (розпорядником) землі, який унаслідок відсутності договору оренди недоотримав орендну плату (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Земельна ділянка перебуває у державній, а не комунальній власності.

Розпорядження землями державної власності здійснюють органи виконавчої влади (стаття 17, стаття 122 ЗК України), а орендодавцем земель державної власності є орган виконавчої влади, який передає ділянки у власність або користування (стаття 4 Закону України «Про оренду землі»).

Матеріалами справи встановлено, що Прилісненська сільська рада не є ані власником, ані розпорядником даної ділянки і не має повноважень передавати її в оренду, що підтверджується у листі-відповіді прокурору від 23.03.2026 № 324/02-08/2-26 де зазначила, що власником землі є держава, право постійного користування зареєстровано за ДП «Ліси України», а орендодавцями земель державної власності є органи виконавчої влади.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волма" 81 645,69 грн - безпідставно збережені кошти, 6 017,29 грн - інфляційні втрати, 1 925,82 грн - 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка зберегла майно (кошти) за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно потерпілому.

Суд зазначає, що за загальним правилом кондикційних зобов`язань стягненню підлягає сума, яку власник недоотримав, а користувач безпідставно зберіг.

Як убачається з наданих відповідачем пояснень від 11.08.2026 та листа Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філії "Поліський лісовий офіс" встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0170 входить до податкової декларації з плати за землю, а сплата здійснюється єдиною сумою за всіма ділянками громади однією платіжною інструкцією.

З наданих суду платіжних інструкцій встановлено, що за період з 24.07.2024 по 26.06.2026 добровільно було сплачено щомісяця земельний податок до бюджету Прилісненської територіальної громади (том №1 а.с. 238 - 250, том №2 а.с. 1 -18).

Суд погоджується з доводами відповідача щодо зарахування сплачених коштів.

Оскільки, кошти у зазначеному розмірі надійшли до бюджету територіальної громади до подання позову та відкриття провадження у справі, у цій частині позову слід відмовити у зв`язку з відсутністю факту "збереження" цих коштів відповідачем.

Таким чином, слід дійти висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем підлягають до часткового задоволення судом.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд-

вирішив:

в позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

11.11.2026

Суддя Микола ШУМ