Судові рішення

Постанова № 141457779 у справі № 910/3502/26 від 09.11.2026

Постанова від 09.11.2026 у господарській справі № 910/3502/26 (категорія «Купівлі-продажу»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Майданевич А.Г.

Справа№ 910/3502/26
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяМайданевич А.Г.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяКупівлі-продажу
Дата ухвалення09.11.2026
Надійшло до реєстру13.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141457779

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2026 р. Справа№ 910/3502/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гончаренка О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ряполова-Радченко Г.О.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026

про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/3502/26 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна»

про стягнення 609 057,53 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвали місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ», позивач, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ТІС Україна», відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 09/01/2026 від 09.01.2026 у загальному розмірі 609 057,53 грн, з яких: 600 000,00 грн основного боргу, 3 057,53 грн трьох процентів річних та 6 000,00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/3502/26 та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «ТІС Україна» на користь ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» 600 000,00 грн основної заборгованості, 3 057,53 грн трьох процентів річних, 6 000,00 грн інфляційних втрат та 7 308,69 грн судового збору.

Водночас, питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу зазначеним рішенням не вирішено.

18.08.2026 ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що у позовній заяві було наведено попередній розрахунок судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, а також подано документи на підтвердження їх понесення.

Заявник послався на договір про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-373/26-02/26 від 26.02.2026, додаткову угоду № 1 від 26.02.2026, платіжну інструкцію № 13993 від 27.02.2026 про сплату адвокатському об`єднанню «СОЛ» гонорару в сумі 30 000,00 грн та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 11.06.2026.

Позивач наголошував, що сторонами договору погоджено фіксований розмір адвокатського гонорару, який не залежить від фактичної кількості часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт.

19.08.2026 ТОВ «ТІС Україна» подало заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких просило залишити її без розгляду на підставі частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач зазначив, що докази витрат на професійну правничу допомогу подано позивачем після спливу встановленого процесуальним законом п`ятиденного строку, а звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України не усуває наслідків такого пропуску.

Крім того, відповідач заперечував проти заявленого розміру витрат, посилаючись на неспівмірність гонорару зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також на включення до опису послуг, наданих після ухвалення рішення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 заяву ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не подав акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначив, що акт складено 11.06.2026, тобто наступного дня після ухвалення рішення від 10.06.2026, проте подано лише 18.08.2026 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що позивач ще в позовній заяві повідомив про намір подати акт виконаних адвокатом робіт протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, однак відповідного процесуального обов`язку не виконав.

Місцевий господарський суд також зазначив, що заявник не навів поважних причин несвоєчасного подання акта та не довів існування об`єктивних обставин, які перешкоджали його поданню в межах визначеного законом строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в порядку статей 221, 244 Господарського процесуального кодексу України.

Додатково суд першої інстанції звернув увагу на те, що частина послуг, зазначених позивачем у детальному описі робіт, стосувалася процесуальних дій, вчинених після ухвалення рішення від 10.06.2026, зокрема, видачі наказу та розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» 10.09.2026 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. Також апелянт просить стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 328,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема статей 86, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України.

За доводами скаржника, місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку про пропуск строку звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки частиною другою статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання такої заяви до закінчення строку на виконання рішення суду.

Апелянт наголошує, що заява про ухвалення додаткового рішення подана 18.08.2026, тобто в межах строку, передбаченого зазначеною нормою процесуального закону.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявності в матеріалах справи належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які були подані ще разом із позовною заявою.

Зокрема, апелянт посилається на договір про надання правничої допомоги № ВІ-373/26-02/26 від 26.02.2026, додаткову угоду № 1 до нього, платіжну інструкцію № 13993 від 27.02.2026 про сплату 30 000,00 грн адвокатському об`єднанню «СОЛ» та детальний опис виконаних адвокатом робіт.

На переконання апелянта, зазначені документи підтверджують правову підставу виникнення витрат, їх розмір та фактичну оплату, а тому є достатніми для вирішення питання про їх розподіл.

Скаржник також зазначає, що умовами договору та додаткової угоди не передбачено обов`язкового складання акта приймання-передачі наданих послуг як умови виникнення обов`язку клієнта щодо сплати гонорару.

За твердженням апелянта, пунктом 1.5 додаткової угоди № 1 визначено, що зобов`язання адвокатського об`єднання вважаються виконаними в повному обсязі з дня завершення розгляду позову судом першої інстанції.

Відтак, неподання акта разом із позовною заявою або протягом п`яти днів після ухвалення рішення не спростовує факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, підтвердженого іншими документами.

На обґрунтування зазначених доводів скаржник посилається, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, щодо особливостей доказування витрат на професійну правничу допомогу за умови встановлення договором фіксованого розміру гонорару та неприпустимості надмірного формалізму під час оцінки детального опису виконаних адвокатом робіт.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд, залишивши заяву без розгляду виключно з підстав несвоєчасного подання акта, не надав належної оцінки іншим доказам, які містилися в матеріалах справи, чим порушив вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 апеляційну скаргу ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» у справі № 910/3502/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 та призначено її розгляд на 02.11.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2693/26 від 05.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3502/26.

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 справу №910/35002/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 на 02.11.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2026 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 до 09.11.2026.

Явка сторін у судове засідання

Представник відповідача у судове засідання 09.11.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронних документів до електронного кабінету відповідача, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2026 наполягала на задоволенні апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду в цій справі є правомірність залишення без розгляду заяви ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених положень процесуального закону свідчить, що право сторони на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пов`язується з дотриманням установленого порядку заявлення відповідної вимоги та подання доказів на підтвердження розміру таких витрат.

Разом із тим, застосування передбаченого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України процесуального наслідку у вигляді залишення заяви без розгляду потребує встановлення факту неподання відповідних доказів у визначений законом строк.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав щодо залишення заяви без розгляду, суд повинен з`ясувати, які саме докази витрат на професійну правничу допомогу були подані стороною своєчасно, які докази подано після спливу встановленого строку та чи дозволяють своєчасно подані документи розглянути заявлену вимогу про розподіл судових витрат по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України не встановлює вичерпного переліку документів, якими можуть підтверджуватися витрати на професійну правничу допомогу, а також не визначає акт приймання-передачі послуг як обов`язковий та єдиний допустимий доказ їх понесення.

Зміст зазначеної норми передбачає необхідність оцінки поданих доказів з урахуванням характеру договірних відносин між клієнтом та адвокатом, умов оплати правничої допомоги і фактичних обставин її надання.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» ще під час звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою заявило про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

При цьому, разом із позовною заявою позивач подав договір про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-373/26-02/26 від 26.02.2026, додаткову угоду № 1 від 26.02.2026, платіжну інструкцію № 13993 від 27.02.2026 про перерахування адвокатському об`єднанню «СОЛ» 30 000,00 грн та детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, на момент ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у матеріалах справи вже містилися документи, які підтверджували існування договірних відносин щодо надання правничої допомоги, погоджений сторонами розмір адвокатського гонорару, його фактичну сплату та характер наданих адвокатом послуг.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар адвоката може встановлюватися у фіксованому розмірі або у формі погодинної оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правовий висновок, відповідно до якого зазначені форми гонорару відрізняються порядком обчислення. За умови погодження фіксованого розміру гонорару для визначення належної адвокату винагороди не здійснюється обчислення фактичної кількості часу, витраченого ним на надання послуг.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що подання детального опису виконаних адвокатом робіт не є самоціллю, а має забезпечувати можливість визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу.

У пунктах 140- 145 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення, а надмірний формалізм при оцінці такого опису, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Водночас, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що фіксований характер гонорару не виключає можливості перевірки його співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг та іншими обставинами, передбаченими процесуальним законом.

Колегія суддів звертає увагу, що сторони договору про надання правничої допомоги погодили фіксований розмір гонорару, а позивач подав документи, що містять відомості про його розмір та сплату.

Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.02.2026 до договору № ВІ-373/26-02/26 сторони погодили надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги, пов`язаної з аналізом матеріалів щодо стягнення заборгованості, підготовкою та поданням позовної заяви, а також представництвом інтересів клієнта під час розгляду справи судом першої інстанції.

Пунктом 1.5 зазначеної додаткової угоди передбачено, що відповідні зобов`язання адвокатського об`єднання вважаються виконаними в повному обсязі з дня завершення розгляду позову судом першої інстанції.

Розмір гонорару за надання зазначених послуг визначено сторонами у фіксованій сумі 30 000,00 грн.

При цьому, умовами договору та додаткової угоди не встановлено, що обов`язок клієнта зі сплати гонорару виникає виключно після підписання акта приймання-передачі наданих послуг або що такий акт є єдиним документом, яким підтверджується виконання адвокатським об`єднанням своїх зобов`язань.

Більше того, платіжною інструкцією № 13993 від 27.02.2026 підтверджується перерахування позивачем на користь адвокатського об`єднання «СОЛ» 30 000,00 грн, тобто погоджена сторонами сума гонорару була сплачена ще до звернення позивача до суду.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи договір, додаткова угода, платіжна інструкція та опис робіт підлягали оцінці судом першої інстанції з метою встановлення факту, характеру та розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість, суд першої інстанції, встановивши факт неподання позивачем акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) протягом п`яти днів після ухвалення рішення, дійшов висновку про наявність підстав для залишення всієї заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Дійсно, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 11.06.2026 подано позивачем лише 18.08.2026, тобто після закінчення строку, визначеного частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, несвоєчасне подання зазначеного акта не є тотожним неподанню у встановлений законом строк доказів витрат на професійну правничу допомогу взагалі.

У даній справі суд першої інстанції залишив поза увагою, що інші документи, якими позивач обґрунтовував відповідну вимогу, були подані разом із позовною заявою, тобто до ухвалення рішення по суті спору.

Відтак, застосування процесуального наслідку, передбаченого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, без установлення недостатності своєчасно поданих доказів для розгляду заяви по суті є передчасним.

Колегія суддів наголошує, що зазначена норма не передбачає можливості залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду виключно з мотивів неподання певного документа, якщо інші докази відповідних витрат були подані у встановлений процесуальним законом строк.

При цьому, суд першої інстанції не навів мотивів, з яких договір про надання правничої допомоги, додаткова угода № 1, платіжна інструкція та детальний опис робіт, які містилися в матеріалах справи, не могли бути оцінені під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд також не встановив, що відповідно до умов договору складання акта приймання-передачі послуг було обов`язковою передумовою виникнення обов`язку клієнта щодо оплати правничої допомоги.

З огляду на викладені обставини, висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення не ґрунтується на повному з`ясуванні фактичних обставин справи та належній оцінці своєчасно поданих доказів.

Колегія суддів також звертає увагу на доводи апеляційної скарги щодо застосування частини другої статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Отже, процесуальний закон розмежовує строк звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та строк подання доказів на підтвердження судових витрат.

Строк, визначений частиною другою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, регулює можливість ініціювання питання про усунення неповноти судового рішення, тоді як частина восьма статті 129 цього Кодексу встановлює порядок і строки доказування розміру судових витрат.

Відповідно, подання заяви про ухвалення додаткового рішення в межах строку, передбаченого статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, саме по собі не усуває наслідків несвоєчасного подання доказів судових витрат.

Водночас, пропуск строку подання окремого додаткового доказу не може бути підставою для залишення заяви без розгляду в повному обсязі без перевірки доказів, поданих стороною своєчасно.

Зазначений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.02.2026 у справі № 911/2952/24, у якій наголошено на необхідності дотримання передбаченої статтями 124, 126, 129 та 221 Господарського процесуального кодексу України процедури заявлення та доказування витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у зазначеній постанові також звернув увагу, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та становить процесуальний засіб усунення його неповноти, зокрема у випадку невирішення питання про розподіл судових витрат.

Отже, вирішення питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення передбачає перевірку дотримання відповідної процесуальної процедури та оцінку доказів, які були подані стороною у встановленому законом порядку.

У справі, що переглядається, позивач заявив про витрати на професійну правничу допомогу ще в позовній заяві та одночасно подав документи, що підтверджували їх розмір і фактичну оплату.

Тому, відсутність акта здачі-прийняття робіт у матеріалах справи на момент ухвалення рішення від 10.06.2026 не звільняла суд першої інстанції від необхідності надати оцінку іншим своєчасно поданим доказам.

Колегія суддів також зазначає, що висновок про передчасність залишення заяви без розгляду не означає встановлення безумовного права позивача на відшкодування витрат у заявленому розмірі 30 000,00 грн.

За змістом частин четвертої-шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити їх розмір, при цьому обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідач у поданих до суду першої інстанції запереченнях навів доводи щодо неспівмірності заявленої суми витрат, характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт, а також щодо включення до детального опису послуг, наданих після ухвалення рішення по суті спору.

Такі заперечення підлягають оцінці під час вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення по суті.

Отже, питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн підлягає вирішенню за результатами розгляду заяви по суті з урахуванням належної оцінки поданих доказів та заперечень відповідача.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваною ухвалою заяву ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду, тобто місцевий господарський суд фактично припинив її розгляд без вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу по суті.

Таким чином, зазначена ухвала перешкоджає подальшому провадженню щодо розгляду відповідної заяви.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є саме законність застосування судом першої інстанції процесуального наслідку у вигляді залишення заяви без розгляду, а не правильність визначення конкретного розміру витрат, які підлягають відшкодуванню.

Встановивши, що місцевий господарський суд передчасно залишив заяву без розгляду, не надавши належної оцінки своєчасно поданим доказам, суд апеляційної інстанції усуває відповідну процесуальну перешкоду шляхом скасування оскаржуваної ухвали.

Водночас, заява про ухвалення додаткового рішення має бути розглянута судом першої інстанції по суті з дослідженням доказів та оцінкою заперечень відповідача.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а неправильне застосування частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України призвело до постановлення помилкової ухвали.

Зазначене відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, залишаючи заяву ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» про ухвалення додаткового рішення без розгляду, не врахував наявності в матеріалах справи своєчасно поданих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та помилково пов`язав можливість вирішення відповідного питання виключно з поданням акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

При цьому, неподання зазначеного акта в межах строку, визначеного частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, саме по собі не є достатньою підставою для залишення всієї заяви без розгляду за наявності інших своєчасно поданих доказів, які підлягають оцінці судом.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для залишення заяви без розгляду є передчасним, а оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «ВЕСКО ІНВЕСТ» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, питання розподілу судових витрат, пов`язаних із поданням апеляційної скарги, підлягає вирішенню за результатами остаточного розгляду відповідного питання з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 244, 269, 270, 271, пунктом 6 частини першої статті 275, статтями 280- 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 у справі № 910/3502/26 скасувати.

3. Справу № 910/3502/26 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 12.11.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
02.11.2026 Ухвала № 141183413 Північний апеляційний господарський суд
05.10.2026 Ухвала № 140345159 Північний апеляційний господарський суд
05.10.2026 Ухвала № 140307027 Північний апеляційний господарський суд
15.09.2026 Ухвала № 139784200 Північний апеляційний господарський суд
04.09.2026 Ухвала № 139474976 Господарський суд міста Києва
17.08.2026 Ухвала № 139111647 Господарський суд міста Києва
17.08.2026 Ухвала № 139051151 Господарський суд міста Києва
29.07.2026 Ухвала № 138573148 Господарський суд міста Києва
28.07.2026 Ухвала № 138540010 Північний апеляційний господарський суд
24.07.2026 Ухвала № 138499348 Північний апеляційний господарський суд
21.07.2026 Ухвала № 138432065 Північний апеляційний господарський суд
13.07.2026 Ухвала № 138138476 Північний апеляційний господарський суд
07.07.2026 Ухвала № 138030949 Північний апеляційний господарський суд
10.06.2026 Рішення № 137274876 Господарський суд міста Києва
01.04.2026 Ухвала № 135307799 без тексту Господарський суд міста Києва