УХВАЛА
12 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 918/423/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Тетрамед"
на рішення Господарського суду Рівненської області (Андрійчук О.В.)
від 29.06.2026
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (Коломис В.В., Романюк Ю.Г., Саврій В.А.)
від 21.09.2026 (повний текст складений 23.09.2026)
за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Тетрамед"
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради Рівненської області
про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Тетрамед"
до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення
ВСТАНОВИВ:
1. Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Тетрамед" (далі - Відповідач за первісним позовом, Скаржник) про розірвання договору оренди нерухомого майна, а також про зобов`язання Відповідача (за первісним позовом) звільнити частину нежитлового приміщення шляхом виселення та передачі за актом прийому-передачі Управлінню комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради.
2. Позов обґрунтований необхідністю розірвати договір оренди, у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні.
3. До Господарського суду міста Києва також надійшла зустрічна позовна заява Відповідача (Позивача за первісним позовом) до Позивача (Відповідача за первісним позовом) про внесення змін до договору оренди шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення № 32 від 22.08.2000.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розірвання договору оренди суперечить суспільним інтересам, адже призведе до припинення діяльності аптечного пункту.
5. Господарський суд Рівненської області рішенням від 29.06.2026, залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 21.09.2026 у справі №918/423/26, первісний позов Позивача до Відповідача про розірвання договору оренди нерухомого майна, а також про зобов`язання Відповідача звільнити частину нежитлового приміщення шляхом виселення та передачі за актом прийому-передачі Позивача задовольнив частково. Розірвав договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Рівного від 22.08.2000 № 32 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 28.02.2003 №1/32, від 29.04.2004 №13/1, від 01.05.2006, додатковими договорами від 30.12.2011, від 28.11.2014, від 15.04.2015 №256-б та від 28.02.2020), укладеного між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем (за первісним позовом). Зобов`язав Відповідача (за первісним позовом) передати за актом прийому-передачі Позивачу частину нежитлового приміщення першого поверху (вестибюль) площею 5,7 кв.м та нежитлове приміщення першого поверху площею 15,3 кв.м (згідно з технічним паспортом приміщення частина приміщення № 98 та приміщення № 139) хірургічного корпусу загальною площею 21,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. М. Карнаухова, 25-А. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
У задоволенні зустрічного позову Позивача (за зустрічним позовом) до Відповідача (за зустрічним позовом) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення відмовив.
6. 13 жовтня 2026 року Позивач (за зустрічним позовом, Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження у справі №918/423/26 за касаційною скаргою Скаржника;
- скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі №918/423/26 в частині задоволення первісного позову про розірвання договору оренди та повернення майна, а також у відповідній частині розподілу судових витрат;
- направити справу на новий розгляд;
- вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги й установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з яким до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
8. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011.
9. Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
10. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
11. Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" ).
13. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
14. Позов у цій справі подано у 2026 році, а предметом спору є дві вимоги немайнового характеру, а саме: розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно.
15. Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.
16. Таким чином відповідно до вимог касаційної скарги, Скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 649,60 грн, який розраховано таким чином: (3 328,00 грн х 2 (вимоги немайнового характеру) х 200 % х 0,8).
17. До касаційної скарги Скаржник додав платіжну інструкцію №24664 від 12.10.2026, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 984,00 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законом.
18. Сума судового збору, яку необхідно доплатити Скаржнику, складає 665,60 грн.
19. Також, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
20. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
21. Так, відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
22. У касаційній скарзі Скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 1-3 частини 2 статті 287 ГПК України, а в частині істотних процесуальних порушень пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України.
23. В обґрунтування підстав касаційного оскарження Скаржник зазначив щодо неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статті 652 Цивільного кодексу України без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та щодо істотних порушень процесуального права, а саме суди попередніх інстанцій недослідили істотні докази та необґрунтовано відхилили клопотання щодо їх дослідження, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України. Обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі відсутні.
24. Таким чином Скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.
25. Отже касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків шляхом:
- подачі до суду документу, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 665,60 грн;
- уточнення підстав касаційного оскарження.
26. Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
27. Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Тетрамед" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі №918/423/26 залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Тетрамед" строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом, визначеним у цій ухвалі.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Тетрамед", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська