Судові рішення

Постанова № 141476808 у справі № 463/6887/26 від 13.11.2026

Постанова від 13.11.2026 у цивільній справі № 463/6887/26 (категорія «Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»»). Суд: Львівський апеляційний суд, суддя Ванівський О. М.

Справа№ 463/6887/26
СудЛьвівський апеляційний суд
СуддяВанівський О. М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141476808

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 463/6887/26 Головуючий у 1 інстанції: Ціпивко І.І.

Провадження № 22-ц/811/3282/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ванівського О.М.

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року про передачу справи за підсудністю за заявою позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову при розгляді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2026 року позивачкою ОСОБА_1 подано до Личаківського районного суду м. Львова заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, у тому числі його Львівській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», вчиняти будь-які дії щодо припинення, обмеження або відключення розподілу та постачання природного газу за адресою розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0660 (с. Вороців Яворівського району Львівської області), яка обліковується відповідачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року матеріали заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову скеровано до Яворівського районного суду Львівської області для розгляду за підсудністю разом із матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів, визнання відсутніми договірних відносин, визнання дій незаконними, скасування безпідставних нарахувань та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції передаючи заяву про забезпечення позову до Яворівського районного суду Львівської області посилався на те, що основним позовом оскаржуються житлово-комунальні послуги за адресою с. Воронців, то й заява про забезпечення позову має розглядатися за правилами «виключної підсудності нерухомого майна».

Вважає вказаний висновок суду помилковим та незаконним, оскільки спір є суто споживчим спором про захист прав споживача житлово-комунальних послуг. Відповідно до

ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів (а відповідно й заяви про їх забезпечення, що подаються одночасно з позовом) пред?являються за зареєстрованим місцем проживання споживача. Право вибору суду за правилами альтернативної підсудності (ч: 12 ст. 28 ЦІК України) належить виключно позивачу.

Апелянт вказує, що зареєстрованим місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 , яка належить до Личаківського району м. Львова. Таким чином, Личаківський районний суд м. Львова є належним судом як для розгляду самого позову, так і для розгляду заяви про його забезпечення.

Вважає, що оскільки первинна ухвала про передачу основного позову є незаконною та оскаржується в апеляційному порядку, ця ухвала про передачу заяви про забезпечення позову як похідна також підлягає скасуванню.

Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня

2026 року про передачу заяви про забезпечення позову за підсудністю скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким направити заяву про забезпечення позову до Личаківського районного суду м. Львова для розгляду по суті.

03 вересня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвоката Дубіцького В.П., у якому просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2026 року по справі № 463/6887/26 залишити без змін.

05 жовтня 2026 року на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву від ОСОБА_1 , у яких просила апеляційну скаргу щодо вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9 (передачі справи на розгляд іншого суду), 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом першої інстанції зазначено, що ухвалою суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів, скеровано за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області, подану позивачкою заяву про забезпечення позову також слід скерувати разом із матеріалами цивільної справи до вказаного суду для вирішення питання про її розгляд.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою від 06 серпня 2026 року встановлено, що предмет даного позову стосується правовідносин щодо надання послуг з розподілу природного газу, визнання відсутніми договірних відносин, визнання незаконними дій щодо нарахування заборгованості та відкриття особового рахунку за об`єктом, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0660, за адресою: с. Вороців Яворівського району Львівської області, що територіально відноситься до юрисдикції Яворівського районного суду Львівської області. Відтак, з урахуванням положень ЦПК України, дана справа підлягає розгляду Яворівським районним судом Львівської області.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановлено, що предмет даного позову стосується правовідносин щодо надання послуг з розподілу природного газу, визнання відсутніми договірних відносин, визнання незаконними дій щодо нарахування заборгованості та відкриття особового рахунку за об`єктом, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0660, за адресою: с. Вороців Яворівського району Львівської області, що територіально відноситься до юрисдикції Яворівського районного суду Львівської області.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що предмет спору пов`язаний із об`єктом нерухомого майна, місцезнаходження якого відноситься до території Яворівського району Львівської області, відтак дана цивільна справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності. Окрім цього, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів, скеровано за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області, то й заяву про забезпечення позову слід розглядати за правилами «виключної підсудності».

Згідно ст.30 ч. 1 ЦК України, якою встановлені правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Враховуючи викладене, наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що цей суд допустив порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року - залишити без змін.

Постанова не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Постанова № 141476805 Львівський апеляційний суд
19.10.2026 Ухвала № 140734157 Львівський апеляційний суд
24.08.2026 Ухвала № 139214598 Львівський апеляційний суд
24.08.2026 Ухвала № 139214597 Львівський апеляційний суд
06.08.2026 Ухвала № 138795323 Личаківський районний суд м. Львова
06.08.2026 Ухвала № 138795320 Личаківський районний суд м. Львова
27.07.2026 Ухвала № 138505407 Личаківський районний суд м. Львова