КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
13 листопада 2026 року м. Київ № 320/35145/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України
про визнання протиправними та скасування вимог та рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05 серпня 2026 року № Ф-59[телефон приховано] на загальну суму 322 030,37 грн, у тому числі недоїмка - 245 710,03 грн, штраф - 76 320,34 грн, пеня - 0,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2026 року № Ф-41153, на підставі якої в інтегрованій картці платника 08 липня 2026 року за кодом операції 3N0 відображено недоїмку з ЄСВ у сумі 245 710,03 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 травня 2026 року № 4[телефон приховано], на підставі якого в інтегрованій картці платника 08 липня 2026 року за кодом операції 3N6 відображено штрафні санкції з ЄСВ у сумі 76 150,34 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 травня 2026 року № 4[телефон приховано], на підставі якого в інтегрованій картці платника 08 липня 2026 року за кодом операції 3N6 відображено штрафні санкції з ЄСВ у сумі 170,00 грн;
- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві привести інтегровану картку платника ОСОБА_1 у відповідність до судового рішення шляхом виключення операцій від 08 липня 2026 року: за кодом 3N0 на суму 245 710,03 грн із посиланням на вимогу № Ф-41153; за кодом 3N6 на суму 76 150,34 грн із посиланням на рішення № 4[телефон приховано]; за кодом 3N6 на суму 170,00 грн із посиланням на рішення № 4[телефон приховано].
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 (суддя Парненко В.С.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), рішень та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом упининення стягнення на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 13.05.2026 № Ф-41153 у ВП № 81722526 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/35145/26.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що постановою державного виконавця від 05.11.2026 у виконавчому провадженні № 81722526 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 . Заявник зазначає, що внаслідок вчинення виконавчих дій обмежено можливість користування банківськими рахунками, здійснення видаткових операцій та розпорядження належними позивачці коштами. При цьому наголошує, що позивачка є пенсіонеркою за віком, а встановлені обмеження ускладнюють використання коштів для забезпечення її повсякденних потреб.
Крім того, представник позивачки посилається на наявність іншого виконавчого провадження № 78378054, відмову банківської установи у проведенні окремих операцій, а також на незавершений розгляд Державною податковою службою України скарги стосовно інших податкових нарахувань.
На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до примусового списання коштів за оскаржуваною вимогою та істотно ускладнити ефективне поновлення порушених прав у разі задоволення позову.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів заяви, постановою державного виконавця від 05.11.2026 у виконавчому провадженні № 81722526 накладено арешт на грошові кошти позивачки.
Зазначена постанова прийнята з метою забезпечення виконання вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 13.05.2026 № Ф-41153 та за своїм змістом передбачає саме накладення арешту на кошти боржника, а не їх безпосереднє списання на користь стягувача.
При цьому заявником не надано суду належних доказів фактичного списання коштів із рахунків позивачки саме на виконання вимоги від 13.05.2026 № Ф-41153 у межах виконавчого провадження № 81722526, їх перерахування стягувачу або інших обставин, які б свідчили про фактичне погашення спірної заборгованості внаслідок примусового стягнення.
Суд зазначає, що заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову насамперед неможливістю користування коштами внаслідок накладених арештів. Однак обраний ним захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення не є тотожним скасуванню постанови державного виконавця про арешт коштів боржника та сам собою не зумовлює автоматичного зняття раніше накладеного арешту і не надає можливості користуватися цими коштами.
Отже, навіть у разі застосування заявленого заходу забезпечення позову встановлені постановою державного виконавця обмеження щодо розпорядження коштами не припиняються автоматично, що має істотне значення для оцінки відповідності обраного заходу тим негативним наслідкам, на запобігання яким посилається заявник.
Крім того, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Зокрема, заявником не надано достатніх доказів щодо фактичного списання коштів саме у виконавчому провадженні № 81722526, неможливості їх повернення в установленому законом порядку в разі скасування оскаржуваної вимоги, а також доказів, які б у сукупності підтверджували, що невжиття заявленого заходу призведе до істотного ускладнення чи неможливості ефективного судового захисту.
Суд звертає увагу, що позивачем у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях.
Щодо доводів заявника про очевидність ознак протиправності вимоги відповідача суд зазначає, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що є неприпустимим та порушуватиме такі принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також суд зауважує, що сама лише незгода заявника із вимогою суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання її протиправної ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.