ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9510/26 Справа № 204/9407/25 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №204/9407/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року про залишення без розгляду позовної заяви, постановлену у складі судді Приваліхіної А.І., -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у зв`язку з тим, що подальше спільне життя як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду, на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при постановленні ухвали, порушено норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сам факт неявки позивача у судове засіданні не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду.
Зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти розірвання шлюбу та просила розглядати справу за її відсутності. Позивач також підтримав свою позицію щодо розірвання шлюбу. Тобто між сторонами фактично відсутній спір.
Вважає, що неявка позивача у судове засідання не могла бути перешкодою для вирішення справи, оскільки у суду були всі докази для розгляду справи по суті.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно досліджував обставини, які не входили до предмета доказування. Суд вийшов фактично за межі позовних вимог, досліджуючи номери телефонів, зазначених у процесуальних документах, відповідність цих номерів третім особам, електронні адреси сторін, схожість підписів, відсутність реєстрації в ЕС, припущення щодо реальності спору між сторонами.
Висновки суду ґрунтуються на припущеннях, суд порушив принцип сприяння реалізації права особи на судовий захист.
У зв`язку з чим просить ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року про залишення позову без розгляду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалась.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, надали заяви про розгляд пави за їх відсутності.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Так, в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу надійшла на адресу суду 04 вересня 2025 року засобами поштового зв`язку.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 вересня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду від 10 вересня 2025 року.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду позивачем, засобами поштового зв`язку, на адресу Дніпровського апеляційного суду подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 було залишено без руху, надано термін на усунення недоліків.
09 грудня 2025 року позивачем, засобами поштового зв`язку, на адресу Дніпровського апеляційного суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду.
09 січня 2026 року на адресу Дніпровського апеляційного суду, засобами поштового зв`язку, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2026 року, ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року (про повернення позову позивачу) скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків.
16 березня 2026 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 12 березня 2026 року, позивачем усунуто, шляхом направлення на адресу суду засобами поштового зв`язку відповідної заяви.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 13 годину 15 квітня 2026 року, яка надіслана сторонам до відома 18 березня 2026 року за вихідним № 7208/26-вих/2/204/2599/26 (а. с. 84).
У судове засідання позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, не з`явився, причини неявки суду не повідомив.
При з`ясуванні судом обставин неявки позивача у судове засідання, судом було встановлено, що зазначений позивачем у первісній позовній заяві, апеляційній скарзі, заяві про усунення недоліків в апеляційній скарзі, клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження, уточненій апеляційній скарзі, заяві про усунення недоліків в позовній заяві, уточненій позовній заяві, зазначений ним його контактний номер телефону НОМЕР_1 , відповідно до відкритих даних мережі Інтернет, є контактним номером телефону адвоката Одинцової Ірини Миколаївни ІНФОРМАЦІЯ_1 яка не має жодного статусу в даній справі, а не позивача.
Так само, зазначений на першому поштовому конверті, яким позивач скеровував до суду позовну заяву, номер телефону « НОМЕР_2 », відповідно до відкритих даних мережі Інтернет, є контактним номером телефону адвоката Одинцової Ірини Миколаївни https://www.056.ua/news/3928710/urist-ci-advokat-do-kogo-zvernutisa-za-dopomogou-u-dnipri, а не позивача.
Крім того, судом встановлено, що позивач в підсистемі «Електронний суд» не зареєстрований, а вказана ним у первісній позовній заяві адреса його електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), по-перше, різниться від адреси електронної пошти, вказаної ним в апеляційній скарзі, заяві про усунення недоліків в апеляційній скарзі, клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження, уточненій апеляційній скарзі, заяві про усунення недоліків в позовній заяві, уточненій позовній заяві адреса електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), по-друге, не є офіційною електронною поштою в розумінні ст.14 ЦПК України.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року явку позивача в судове засідання визнано обов`язковою.
У судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час розгляду справи, не з`явилася, у відзиві на апеляційну скаргу позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення, просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.
12 квітня 2026 року на адресу суду, засобами поштового зв`язку, надійшла відповідь позивача на відзив та заява про розгляд справи за його відсутності.
В обґрунтування відповіді на відзив позивачем зазначено те, що він свою думку про розірвання шлюб з позивачкою не змінив, а оскільки остання позовні вимоги визнала та не заперечує проти їх задоволення, він прохає позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Водночас, у заяві про розгляд справи за його відсутності, на виконання вимог ухвали суду від 15 квітня 2026 року щодо його обов`язкової явки зазначає те, що у судове засідання прибути він не має можливості через віддаленість від суду та небезпеку, при цьому жодних доказів на підтвердження вказаного суду не надає, поважності причини невиконання ухвали суду від 15 квітня 2026 року, не зазначає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач, явка якого судом визнана обов`язковою, оскільки його неявка перешкоджає розгляду справи, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, вкотре у судові засідання не з`являється.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №569/24240/21 вказано, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими (стаття 55 Конституції України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частини перша та друга статті 211 ЦПК України).
У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (частина перша статті 131 ЦПК України).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)» (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від позивача не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.
Тож, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16 (провадження № 61-9020св21), від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц (провадження № 61-2876св21).
У постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі №500/3032/18 (провадження №61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі №205/3009/16 (провадження №61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі №947/15909/21 (провадження №61-10773св22), вказано, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Встановлено, що відповідач позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення, просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач є ініціатором судового процесу, він може брати участь у ньому особисто або через представника (адвоката), а також просити суд розглянути справу за його відсутності.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року явку позивача у розгляді цивільної справи визнано обов`язковою. Участь позивача у справі була визнана судом першої інстанції обов`язковою для отримати особистих пояснень позивача з приводу предмету спору та обставин справи.
12 квітня 2026 року на адресу суду, засобами поштового зв`язку, надійшла відповідь позивача на відзив та заява про розгляд справи за його відсутності. В обґрунтування відповіді на відзив позивачем зазначено те, що він свою думку про розірвання шлюб з позивачкою не змінив, а оскільки остання позовні вимоги визнала та не заперечує проти їх задоволення, він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи викладене, та те, що у справі є необхідні дані для розгляду справи, сторонами висловлено думку щодо предмета спору, відповідачем отримано копії судових документів за вказаною в позові адресою ( АДРЕСА_1 ) яка підтверджена відповіддю з Державного демографічного реєстру на запит суду (а.с.13), що виключає сумніви щодо обізнаності відповідача ОСОБА_2 про наявність судового провадження з її участю, то на переконання колегії суддів, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду з підстав передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України при наявності зави позивача про розгляд справи за його відсутності.
Згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи та явка якого була визнана судом обов`язковою, без поважних причин, повторно не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки, і це є підставою для залишення позову без розгляду - є помилковим.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року про залишення без розгляду позовної заяви у справі №204/9407/25 - скасувати.
Справу №204/9407/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 11.11.2026 року
Головуючий суддя О.В.Агєєв