г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2560/26
Номер провадження 2/213/1852/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
представника відповідача - Маламуж С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ПівдГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що він з 10.05.2018 по 14.12.2021 працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху №1 ПрАТ «ПівдГЗК», з 14.12.2021 по 14.10.2024 - машиністом млинів виробничо-технологічної дільниці рудозбагачувальної фабрики №1 ПрАТ «ПівдГЗК». За час роботи на підприємстві відповідача, внаслідок недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця він підпадав під вплив негативних факторів, що призвело до виникнення у нього професійних захворювань за діагнозом: зронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, групи В Gold ІІ. Прикореневий пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня. Код згідно МКХ-10 - J44.8.
У відповідності до п. 17 Акту форми П-4 - професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин, зокрема працюючи з 14.12.2021 по 14.10.2024 машиністом млинів на рудозбагачувальній фабриці № 1, з 10.05.2018 по 14.12.2021 слюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху № 1 управління дробильно-транспортного комплексу, у зв`язку з недосконалістю робочого місця, ОСОБА_1 зазнавав впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала встановлені нормативні значення.
Згідно до п. 18 Акту форми П-4 - причинами виникнення професійного захворювання у позивача стали: Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 2 % до 10 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 2-4,9 раза та становила 8,0-19,7 мг/м? при ГДК 4,0 мг/м?. Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (SiO?) від 10 % до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення у 3,1-3,4 раза та становила 6,2-6,8 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? відповідно до вимог Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 № 1192.
14.05.2026р. у зв`язку із отриманням хронічного професійного захворювання позивач первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, якою йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 45% та ІІ групу інвалідності, дата повторного оцінювання відсотка працездатності - 07.05.2027 р.
У зв`язку з отриманням хронічних професійних захворювань - порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичний кашель із виділенням слизового харкотиння, яке важко відходить, а інколи - сухий приступоподібний кашель. Також його турбують напади задухи, що виникають після фізичного навантаження та спонтанно в нічний час до двох разів на тиждень, свистячі хрипи в грудях, підвищена втомлюваність, пітливість, періодичне підвищення артеріального тиску, головний біль, запаморочення, погіршення слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах, біль і обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією болю в обидві нижні кінцівки, а також утруднення ходи.
Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Крім того соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.
Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, йому заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої просить стягнути з відповідача 302 645,00 грн.
Представником відповідача надано відзив на позов, проти позову заперечує. В обґрунтування заперечення зазначає, що загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача складає 7 років 4 місяці, з яких 5 років 2 місяці у шкідливих умовах праці.
Крім праці на підприємстві відповідача, позивач працював і на інших підприємствах, здебільшого на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», загальний стаж роботи на зазначеному підприємстві становить 16 років 2 місяці (194 місяці) - 63,4% від загального стажу. У відсотковому відношенні стаж роботи позивача в АТ «ПІВДГЗК» становить 88 місяців - 28,8% від загального стажу роботи позивача. Оскільки ХОЗЛ є захворюванням, що формується протягом усього періоду професійного маршруту працівника, тому, враховуючи, що час роботи позивача на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» становить 63,4 % від загального стажу, розвиток захворювання позивача відбувся переважно з вини попереднього роботодавця.
Окремо звертає увагу суду на показники концентрації аерозолю фіброгенної дії на робочому місці позивача, зазначені в Інформаційній довідці про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) №ПС/3.1/351-25 від 06.01.2025, за періоди роботи: з 10.05.2018 по 14.12.2021 слюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху №1 УДТК АТ «ПІВДГЗК» (3р. 7м.) на робочому місці концентрація аерозолю фіброгенної дії перевищувала нормативне значення в 3,1-3,4 рази. По показникам важкості праці відноситься до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; з 14.12.2021 по 14.10.2024 машиністом млинів РЗФ -1 АТ «ПІВДГЗК» (2р. 10м.) на робочому місці концентрація аерозолю фіброгенної дії перевищувала нормативне значення в 2 рази. По показникам важкості праці відноситься до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі»; в період з 25.12.2000- 22.02.2017 (16 р. 2м.) на робочому місці концентрація аерозолю фіброгенної дії перевищувала нормативне значення в 3,4- 4,9 рази. По показникам важкості праці відноситься до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі».
Отже, позивач зазнавав найбільш агресивного, тривалого та руйнівного впливу пилового фактору протягом 16 років і 2 місяців роботи на іншому підприємстві (ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), де концентрація аерозолю фіброгенної дії критично перевищувала нормативне значення у 3,4-4,9 рази при високому 3 класі 2 ступеня важкості праці. Натомість, у періоди роботи на АТ «ПІВДГЗК» шкідливий вплив виробничого середовища планомірно та суттєво зменшувався.
Враховуючи малий час роботи позивача в АТ «ПІВДГЗК» та низькі показники факторів шкідливості на робочому місці, порівняно з попереднім місцем роботи, вина відповідача у виникненні в позивача професійного захворювання, та відповідно втрати працездатності - відсутня. Крім того, у провадженні Металургійного районного суду м. Кривого Рогу перебуває справа №210/3993/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди. Звернення позивача з аналогічними позовними вимогами до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є процесуальним підтвердженням того, що ушкодження здоров`я позивача не є наслідком роботи позивача виключно на АТ «ПІВДГЗК». У зв`язку із чим вважає, що покладання на АТ «ПІВДГЗК» обов`язку компенсувати моральну шкоду в розмірі 302 645,00 грн є безпідставним.
Посилання позивача у тексті позовної заяви на пункт 17 Акту форми П-4, де детально перелічуються повсякденні трудові обов`язки за професією машиніста млинів, не можуть слугувати доказом вини АТ «ПІВДГЗК» у настанні 45% втрати професійної працездатності. Як зазначено вище, показники концентрації аерозолю фіброгенної дії та рівень важкості праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» були критично вищими, аніж в АТ «ПІВДГЗК». Тому, враховуючи сукупний нетривалий стаж роботи у відповідача, повсякденні трудові обов`язки за професією машиніста млинів не могли викликати зазначений ступінь втрати професійної працездатності працівника.
Також вказує, що позивачем не доведено факту спричинення моральних страждань, душевних переживань, порушення нормальних зв`язків, спричинених професійним захворюванням. Окрім того, звертає увагу суду на вкрай незначний проміжок часу між встановленням позивачеві професійного захворювання (25.02.2026) та моментом звернення до суду (11.06.2026). Тож, посилання позивача на тривалий час фізичних/моральних страждань є необґрунтованим, оскільки, за такий мізерний проміжок часу (3 місяці) позивач не встиг зазнати стільки моральних страждань, як вказано ним у позовній заяві. До того ж, позивачу встановлено інвалідність та визначено втрату працездатності на чітко визначений строк, що не виключає подальшого покращення стану здоров`я та зменшення відсотку втрати професійної працездатності.
На думку відповідача сума моральної шкоди у розмірі 302 645,00 грн є безпідставно завищеною та необґрунтованою. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У разі стягнення з відповідача моральної школи просить застосувати до спірних правовідносин вимоги податкового законодавства та стягувати її з врахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Позивачем, на виконання ухвали суду від 13.07.2026, надано відповіді на запитання представника відповідача, згідно з якими фактичний ступінь шкідливості умов праці на робочому місці йому відомий не був, на момент працевлаштування ніхто його про це не інформував. Заробітна плата та інші виплати нараховувались і виплачувались йому відповідачем як роботодавцем відповідно до його внутрішніх положень про оплату праці. На запитання «Чи відчували Ви дискомфорт, погіршення самопочуття або симптоми захворювання під час роботи на АТ «ПІВДГЗК», і якщо так, то як часто і кому про це повідомляли?» позивач повідомив, що в останні роки роботи на підприємстві відповідача він неодноразово відчував погіршення самопочуття, зокрема задишку при фізичному навантаженні, кашель, підвищену втомлюваність. Оскільки зазначені симптоми на момент їх виникнення самостійно не вказували на наявність професійного захворювання, він звертався за медичною допомогою до закладів охорони здоров`я в загальному порядку, в тому числі під час проходження медичних оглядів за результатами яких його не визнавали непридатним до виконання трудових обов`язків та не відсторонювали від роботи у зв`язку з протипоказаннями за станом здоров`я. Щодо доказів підтвердження факту понесення ним моральних страждань, а також зміни образу та якості життя з моменту встановлення втрати професійної працездатності зазначив, що ці факти підтверджуються самим фактом встановлення III групи інвалідності та 45 % втрати професійної працездатності.
Представником відповідача надано письмові додаткові пояснення по справі, згідно з якими не погоджується із відповідями позивача. Зазначає, що при прийнятті на роботу, позивач був проінформований про всі ризики та шкідливі фактори до моменту допуску до роботи, який свідомо й добровільно погодився на них. Також вказує на те, що посилання позивача на погіршення самочуття лише в останні роки роботи у відповідача спростовується наявними у матеріалах справи медичними документами.
Позивач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилалася на обставини, викладені у відзиві.
11.06.2026 позовна заява надійшла до суду.
12.06.2026 ухвалою судді Алексєєва О.В. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.06.2026 здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання справ в одне провадження.
09.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача про письмове опитування позивача. Зобов`язано позивача надати відповіді на поставлені відповідачем запитання.
20.08.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв`язку з виникненням обставин, які унеможливлюють участь судді Алексєєва О.В. у розгляді справи, проведено повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №39 від 04.09.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 дану справу передано у провадження судді Хмельової С.М.
14.09.2026 ухвалою судді Хмельової С.М. прийнято до свого провадження дану цивільну справу та призначено її розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Позивач з 10.05.2018 по 14.12.2021 працював на підприємстві відповідача слюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху №1 ПрАТ «ПівдГЗК», з 14.12.2021 по 14.10.2024 - машиністом млинів виробничо-технологічної дільниці рудозбагачувальної фабрики №1 ПрАТ «ПівдГЗК», з 14.10.2024 по 02.01.2025 - виконавцем робіт дільниці з ремонту промислових будівель та споруд ремонтно-будівельного цеху, з 02.01.2025 по 23.09.2025 - начальником дільниці будівельних виробів ремонтно-будівельного цеху. Звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.
Як видно із довідки №52 від 16.06.2026, наданої відповідачем, загальний стаж позивача на підприємстві відповідача складає 7 років 4 місяці 14 днів, з яких 5 років 2 місяці 29 днів в шкідливих умовах праці.
Згідно даних інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 , підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 06.01.2025 року № ПС/3.1/351-25, позивач працював в умовах пилу фіброгенної дії в концентрації:
- 6,8 мг/м3 при ГДК-2.0 мг/м3, 88% часу зміни та 19,7 мг/м3 при ГДК-4.0 мг/м3, 86,2% часу зміни, 3 клас 2 ступеня, «шкідливі» - у професіях: змінний майстер, старший змінний майстер, начальник зміни ФСЛЦ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
- 6,2-6,8 мг/м3 при ГДК-2.0 мг/м3, 88,3-97,23 % часу зміни, 3 клас 2 ступеня, «шкідливі» - у професії слюсаря чергового та з ремонту устаткування цеху №1 АТ «Південний ГЗК»;
- 8 мг/м3 при ГДК-4.0 мг/м3, 82,8 % часу зміни, 3 клас 2 ступеня, «шкідливі - у професії машиніст млинів виробничо-технологічної дільниці рудозбагачувальної фабрики №1, АТ «Південний ГЗК».
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.03.2026 проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання позивача: Хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, групи В, GOLD II. Прикореневий пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня. Код згідно МКХ-10-J 44.8. Супутній діагноз - відсутній.
Захворювання виявлено під час медичного огляду у ТОВ «МЕДИКОМ КРИВБАС», остаточний діагноз встановлений Відокремленим підрозділом «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика», м. Кривий Ріг 25.02.2026, на підтвердження чого надано медичний висновок вказаного закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання від 25.02.2026, протокол №7/103. Згідно з цим висновком стаж роботи позивача в шкідливих умовах становить 22 років 07 місяців у професіях: змінний майстер, старший змінний майстер виробничої дільниці, начальник зміни ФСЛЦ ливарно-ковальського виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; слюсар черговий та з ремонту устаткування цеху №1, машиніст млинів виробничотехнологічної дільниці рудозбагачувальної фабрики №1 АТ «Південний ГЗК» до 14.10.2024.
Як встановлено в п. 13 Акту на робочому місці позивача були присутні наступні шкідливі мови праці: на підставі даних інформаційної довідки про умови праці від 06.01.2025 № ПС/3.1/351-25 та доповнення до неї від 21.01.2026 № ПС/3/1450-26, підготовлених Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 за № 248, умови праці машиніста млинів рудозбагачувальної фабрики № 1 АТ «ПІВДГЗК» Бузовського Р.О. відносяться: по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеня (шкідливі).
У п. 17 Акту комісія зазначила, що позивач, працюючи з 14.12.2021 по 14.10.2024 машиністом млинів на рудозбагачувальній фабриці № 1, виконував систематичний нагляд за роботою кульових млинів МШЦ 3,6х5,0, класифікаторів 1 КСН, г/циклонів 0 500, 350 похилих і горизонтальних рудних конвеєрів, живильників, приладів автоматичного регулювання технологічним режимом, приладів КВП, пульпорозподільників; обтяжку болтових з`єднань барабана млинів, заміну піскових насадок: вивантаження коробок зі скрапом та щепою у розвантажувальну тічку млинів першої стадії за допомогою мостового крану. Під час ведення цього процесу, через недосконалість робочого місця, виконував роботи, що характеризувалися впливом пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення.
Працюючи з 10.05.2018 по 14.12.2021 слюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху № 1 управління дробильно-транспортного комплексу ОСОБА_1 також підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії.
Також зазначено, що позивач, працюючи з 25.12.2000 по 22.02.2017 змінним майстром, старшим змінним майстром, начальником зміни фасоносталеливарного цеху виробничої дільниці, старшим змінним майстром основної виробничої дільниці, начальником зміни в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» також підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії.
У п. 18 Акті причиною виникнення хронічного професійного захворювання визначено пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 2% до 10% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2-4,9 рази (8,0-19,7 мг/м? при ГДК 4,0 мг/м3), концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 3,1-3,4 рази (6,2-6,8 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м3) відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 № 1192.
Відповідно до п.19 Акту з метою ліквідації та запобігання виникненню хронічних професійних захворювань запропоновано генеральному директору АТ «ПівдГЗК» вжити певних заходів.
Осіб, які порушили законодавство про охорону праці не встановлено через тривалу роботу позивача та зміну керівництва структурного підрозділу та підприємства (п.20 Акту).
В акті зазначено, що раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №124/26/408/P від 14.05.2026 ОСОБА_1 з 07.05.2026 встановлено третю групу інвалідності з втратою 45% професійної працездатності терміном на один рік. Причиною інвалідності зазначено професійне захворювання. Дата повторного оцінювання відсотка працездатності - 07.05.2027 р.
Із виписок з медичної карти амблулаторного, стаціонарного хворого, вбачається, що ОСОБА_1 у 2023-2025 роках перебував на стаціонарних лікуваннях у зв`язку із скаргами на задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичний кашель з видділенням слизового харкотиння, яке погано відходе, нападоподібний кашель, переважно сухий, напади ядухи, які виникають після фізичного навантаження та спонтанно у нічний час, турбують до 2-х р/тиждень, свистячі хрипи у грудях, підвищену втому, пітливість, іноді підвищення АТ.
Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.
Період виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 припадає на період перебування в трудових відносинах з відповідачем, де він працював в тяжких умовах праці.
Постановою Дніпровського ареляційного суду від 08 жовтня 2026 року по справі 210/3993/26 залишено без змін рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 липня 2026 року, яким позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задоволено частково. Стягнуто на його користь 202 645 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я, внаслідок хронічного професійного захворювання, без урахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Суд, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховав, характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності, зокрема 45% втрати працездатності та встановлення 3 групи інвалідності, що безумовно тягне за собою суттєві зміни, як у професійному, так і буденному житті позивача, тобто невідворотність та сталість наслідків від професійного захворювання протягом тривалого часу, а так само і тривалість трудових відносин між сторонами у справі, зокрема: більше 16 років в умовах впливу шкідливих факторів під час роботи на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що призвело до втрати працездатності.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося саме при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивачу було відомо про шкідливі умови праці, однак він тривалий час продовжував працювати, що стало причиною виникнення у нього професійних захворювань, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці. Згода працівника на роботу у шкідливих умовах не знімає відповідальності з роботодавця на забезпечення належних умов та відшкодування завданої шкоди.
Також суд не погоджується із запереченнями представника відповідача, викладеним у відзиві про відсутність у відповідача підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди через відсутність вини підприємства в отриманні позивачем моральної шкоди. Як видно із п. 17,18 вказаного Акту професійні захворювання позивача виникли саме при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача внаслідок впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення.
Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та його шкідливого впливу на його здоров`я - відповідачем не надано.
Відсутність встановлених осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не вказує на відсутність вини підприємства відповідача в отриманні позивачем професійних захворювань.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особi незаконными діями або бездіяльністю інших oci6. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв' язку з ушкодженням здоров' я, у порушенні нормальних життевих зв' язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Наданими позивачем виписками з медичних карт підтверджується, що стан здоров`я позивача не покращується, він відчуває біль та змушений періодично лікуватися у зв`язку з негативними проявами професійного захворювання. Вказані докази є належними та допустимими.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.
Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
Доводи відповідача про те, що рішенням Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 23.07.2026 вже надано правову оцінку невідворотності та сталості наслідків професійного захворювання позивача і прямо пов`язано розмір відшкодування із тривалістю його 16-річної праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» суд вважає неспроможними, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.03.2026 підтверджено факт отримання професійного захворювання позивачем також при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Iталії») i в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ вiд 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому стійкої втрати працездатності.
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.
Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.
Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення з 07.05.2026 45% втрати професійної працездатності на один рік з повторним переоглядом, у зв`язку з професійними захворюваннями, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.
При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Однак при цьому суд враховує тривалість роботи позивача у шкідливих умовах на різних підприємствах: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - 16 років 2 місяці, АТ «ПівдГЗ» - 5 років 2 місяці. Також суд враховує, що рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.07.2026 з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 вже було стягнуто 202 645,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Отже, з урахування того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 45%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, беручи до уваги те, що близько 65% часу роботи в умовах впливу зазначеного шкідливого виробничого фактору припадає на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000,00 гривень, що буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, та це буде розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гривень.
Щодо утримання з суми компенсації моральної шкоди податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, у зв`язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 вересня 2025 року справа № 212/8633/24, залишаючи в силі рішення першої та другої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції вірно вказав про те, що сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю на виробництві не підлягає оподаткуванню.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 травня 2025 року справа № 235/3143/24 вказав, що необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22) зроблено висновок, що «з урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки). Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання».
Тобто у справах даної категорії для позивача, у разі не зазначення у резолютивній частині рішення утримується податок із суми стягнутої моральної шкоди чи не утримується, існує вірогідність виконання судового рішення не у повному розмірі. У постанові ВС, на яку посилається представник відповідача, йде мова про не зазначення у судовому рішенні про наявність чи відсутність податкового обов`язку у зв`язку зі стягненням судовим рішенням грошових коштів на користь позивача. Тоді як моральна шкода пов`язана з ушкодженням здоров`я та взагалі не підлягає оподаткуванню. На думку суду, не вказання у резолютивній частині рішення про те, що зі стягненої суми не мають утримуватися податки та збори, може створити для позивача порушення його прав, а саме коли відповідач на свій розсуд проведе утримання, з посиланням на те, що у судовому рішенні зазначена тільки сума, що підлягає стягненню.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сума, яка стягується на користь позивача, має бути йому виплачена без утримання податків та інших обов`язкових платежів, як це зазначено у Постанові ВС від 17 вересня 2025 року справа №212/8633/24.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1 331,20 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: Заборський Олександр Валентинович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026, код ЄДРПОУ 00191000.
Дата складення повного судового рішення - 11 листопада 2026 року.
Суддя С. М. Хмельова