Судові рішення

Постанова № 141486665 у справі № 351/1411/25 від 10.11.2026

Постанова від 10.11.2026 у цивільній справі № 351/1411/25 (категорія «Купівлі-продажу»). Суд: Івано-Франківський апеляційний суд, суддя Луганська В. М.

Справа№ 351/1411/25
СудІвано-Франківський апеляційний суд
СуддяЛуганська В. М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяКупівлі-продажу
Дата ухвалення10.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486665

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 351/1411/25

Провадження № 22-ц/4808/2069/26

Головуючий у 1 інстанції СЕГІН І. .

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів - Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

за участю секретаря - Гудяк Х.М.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Сегіна І.Р.,

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и в:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що в грудні 2020 року йому запропонували придбати дистанційно об`єкт по хорошій ціні, який 09.12.2020 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» придбали з прилюдних торгів, мотивуючи тим, що їм терміново потрібні кошти.

Описані характеристика об`єкту, як придатного до використання за цільовим призначенням, місце його розташування, площа та ціна видались позивачу привабливими та він погодився на укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель, цеху, загальною площею 7099,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір було укладено 17.12.2020 року в м. Києві та посвідчено приватним нотаріусом Ілюхіною О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 184.

Купуючи дистанційно вказаний об`єкт, у нього не виникало будь-якої перестороги стосовно якості придбаного майна, адже власником, у якого він купував вказане майно, воно було придбане з прилюдних торгів, що за фактом давало впевненість та залишало поза сумнівом, що придбаний об`єкт дійсно відповідає зазначеним характеристикам.

Через хворобу та військові дії скаржник не мав змоги відвідати придбаний об`єкт.

На початку грудня 2024 року йому зателефонували з ГУ ДПС у Чернівецькій області та повідомили про існуючий борг по сплаті податку на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Прибувши на місце розташування придбаного майна, він замісьт придатних до використання нежитлових будівель побачив пошкоджені пожежею та зруйновані приміщення з обваленими перекриттями, зруйнованими стінами, а в середині приміщень росте багаторічний ліс, заввишки 15-20 метрів.

Представники місцевої ради повідомили його, що пожежа на цьому об`єкті відбулася ще у 2006 році, та з того часу будівлю більше ніхто не відновлював через тотальність руйнацій внаслідок пожежі.

Факт виникнення пожежі у вказаному приміщенні відображено у довідці Коломийського РУ ДСНС України в Івано-Франківській області № 54 24 01-990/5424 2 від 17.12.2024 року, яку йому надали за його запитом.

Згідно висновку експерта: за наслідками пожежі 2006 року подальша експлуатація будівлі неможлива, будівля має бути демонтована.

Тобто, у 2006 році даний об`єкт по суті припинив своє фізичне існування як об`єкт, перетворившись у згарище.

Укладенням зазначеного договору купівлі-продажу, його ввели в оману та ошукали, а він в свою чергу, через низку послідовних негативних подій, які відбулися у його житті та в Україні в цілому, нещодавно дізнався про те, що його ошукали, продавши йому нежитлову будівлю, цех, загальною площею 7099,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той час була знищена пожежею.

У зв`язку з викладеним, просив суд визнати договір купівлі-продажу від 17.12.2020 року, укладений між ним та ТОВ «Стар Інвестмент Ван», посвідчений приватним нотаріусом Ілюхіною О.П., зареєстрований в Реєстрі за № 184, щодо нерухомого майна: нежитлова будівля, цех, загальною площею 7099,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 недійсним.

Зобов`язати кожну із сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що посилання суду першої інстанції на положення договору, згідно з яким покупець нібито оглянув об`єкт до його підписання та підтвердив його відповідність зазначеним у договорі характеристикам, є необґрунтованим і таким, що не узгоджується з об`єктивними обставинами справи.

Суду першої інстанції було висновок експерта арх. № 12-05/2025-ОБ від 12 травня 2025 року та акт ДСНС про пожежу № 54 24 01-990/54 24 2 від 17 грудня 2024 року. Зазначені документи підтверджують, що виробниче приміщення було повністю знищене внаслідок пожежі ще у 2006 році, тобто задовго до укладення договору купівлі-продажу.

Оскільки виробниче приміщення було знищене пожежею ще до укладення договору купівлі-продажу, фактично предмет договору на момент його підписання був відсутній. За таких обставин продавець (ТОВ) об`єктивно не міг виконати свій основний обов`язок щодо передання покупцеві обумовленого майна, оскільки воно фізично не існувало. Відтак відчуження фактично знищеного об`єкта під виглядом наявного виробничого приміщення не відповідає суті та правовій природі договору купівлі-продажу.

Вказує, що відповідач, будучи власником приміщення, достеменно знав про пожежу, яка сталася на належному йому об`єкті та внаслідок якої виробниче приміщення було знищене, проте, всупереч принципам добросовісності не повідомив покупця про зазначені обставини, а натомість надав на підпис стандартний текст договору, що містив недостовірні відомості щодо стану об`єкта нерухомості.

Включення відповідачем до договору завідомо неправдивого положення про належний технічний стан приміщення є прямим доказом умислу на обман.

Наявність у договорі фрази про те, що покупець нібито «оглянув об`єкт», є безпосереднім інструментом та наслідком здійсненого ТОВ «Стар Інвестмент Ван» обману. Внутрішня воля покупця була деформована внаслідок протиправних дій відповідача.

Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що підтверджує високу ступінь суспільного та правового осуду таких дій.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2026 року було відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подати відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Стар Інвестмент Ван» зазначив, що в п. 5.1.4 договору купівлі-продажу сторони зафіксували, що нежитлова будівля була візуально оглянута покупцем до підписання договору, а технічні характеристики фактично відповідають даним технічного паспорта. Фотографії на сторінці аукціону СЕТАМ, попередній договір, платіж та умови основного договору підтверджує, що стан об`єкта був предметом волевиявлення сторін та не був прихованою обставиною, яка могла б утворити склад обману.

Довідка ДСНС від 17 грудня 2024 року та експертний звіт 2025 року не містять висновку про те, що відповідач у грудні 2020 року умисно повідомив позивачеві неправдиві відомості або приховав істотну обставину, яку останній не міг виявити за звичайної обачності.

У судовому засіданні представник ТОВ «Стар Інвестмент Ван», який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, судова повістка-повідомлення повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З урахуванням положень ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлена про дату, місце та час судового засідання.

Представник позивача Фортуна Г.Г. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі «Електронний суд». На адресу апеляційного суду 04 листопада 2026 року від представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник зайнятий в іншому судовому процесі. У разі неможливості відкладення справи, просить розгляд справи проводити без його участі.

До вказаного клопотання не надано доказів на підтвердження обставин того,що представник зайнятий в іншому процесі,враховуючи належна повідомлення скаржника та його представника,колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 5.1.4 договору позивач підтвердив, що до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна візуально оглянув об`єкт нерухомості. Крім того, позивач засвідчив, що технічні характеристики нерухомого майна фактично відповідають зазначеним у технічному паспорті, незастережених відповідачем дефектів чи недоліків, а будь-які претензії щодо нерухомого майна до відповідача відсутні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що покупець за оспорюваним договором був обізнаний зі станом об`єкта купівлі-продажу, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач вдався до обману або діяв з умислом, та дійшов висновку висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Переглядаючи справу, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно роздруківки з онлайн-платформи СЕТАМ на сайті було опубліковано оголошення про призначення торгів щодо нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, цех, загальною площею 7099,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 є, за ціною 1 276 118.00 грн.

Згідно Акту головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Іваночко В.Ю. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 07.12.2020 року стягувачу ТОВ «Стар Інвестмент Ван» передано у власність наступне майно: нежитлова будівля, цех, що за адресою: АДРЕСА_2 , на загальну суму 1276118 грн, що належить боржнику ПП «Лідер VTM», в рахунок погашення суми боргу в розмірі 1276118 грн.

Відповідно до свідоцтва від 09.12.2020 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» належить на праві власності майно, що складається з нежитлової будівлі, цеху загальною площею 7099,90 кв м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

18.11.2020 року між ТОВ «Стар Інвестмент Ван» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), від імені якого діє ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі продажу,згідно якого продавець зобов`язується продати та передати покупцю, а покупець зобов`язується купити, оплатити та прийняти від продавця наступне майно: нежитлову будівлю, цех, загальною площею 6588,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 є. Основний договір купівлі-продажу повинен бути укладений не пізніше 15.01.2021 року.

Згідно п. 8 даного договору продавець зобов`язується оформити, зібрати та підготувати всі необхідні довідки та документи для підписання основного договору купівлі-продажу, у тому числі, документи щодо земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, на якій розміщено нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 10 даного договору на підтвердження виконання зобов`язання, що виникає на підставі даного договору, а саме: укласти основний договір купівлі-продажу майна, оплатити його вартість та прийняти об`єкт, покупець після підписання даного договору зобов`язаний сплатити продавцю грошові кошти в якості забезпечувального платежу у розмірі 200 000 грн, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця, зазначений у п. 19 даного договору.

Згідно п. 16 даного договору договір укладається за згодою дружини покупця - ОСОБА_4 .

Згідно п. 17 договору сторони підтверджують, що вони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.

17.12.2020 року між ТОВ «Стар Інвестмент Ван» та ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (цеху), загальною площею 7099,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.1 договору продаж нежитлового приміщення проводиться за ціною 500 000 грн. Покупцем на підставі укладеного попереднього договору між сторонами від 18.11.2020 року перераховано продавцю в рахунок платежу за цим договором 200 000 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору після оплати покупцем продавцю вартості нежитлового приміщення в повному обсязі, сторони підписують Акт приймання-передачі нежитлової будівлі.

Згідно п. 3.4 договору нежитлова будівля має загальну площу 7099,90 кв м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За ствердженням сторін земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля, має загальну площу 12 3000 га, кадастровий номер: [номер приховано]:02:003:0021, не приватизована, перебуває в комунальній власності Хутір-Будилівської сільської ради.

Відповідно до п. 5.1.3 прихованих недоліків нежитлова будівля не має, до моменту укладення цього договору нікому іншому вона не відчужена, під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою) не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передана.

Згідно п. 5.1.4 продавець стверджує та гарантує, що самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкції нежитлової будівлі він не здійснював, а також, що технічні характеристики нежитлової будівлі фактично відповідають тим, які зазначені у технічному паспорті. Нежитлова будівля, що продається, візуально оглянута покупцем до підписання цього договору. При цьому, покупець стверджує, що технічні характеристики нежитлової будівлі фактично відповідають тим, які зазначені в технічному паспорті. Незастережних продавцем недоліків чи дефектів, які перешкоджали б її використанню за призначенням, самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкції на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик нежитлової будівлі до продавця не має.

Відповідно до довідки Коломийського районного управління ГУ ДСНС в Івано-Франківській області від 17.12.2024, 08.12.2006 року зафіксовано факт виникнення пожежі в будівлі приватного підприємства «ЛІДЕР VTM» за адресою с. Хутір-Будилів, вул. Баронська, 1Є.

Згідно експертного звіту№ 12-05/2025-ОБ за результатами технічного обстеження нежитлової будівлі (цеху) на вул. Баронській, 1Є в с. Хутір-Будилів зазначено, що у попередні роки вже відбулась часткова руйнація з обваленням 18-метрових ферм і плит покриття. По наявних характерних ознаках конструкції будівлі за час експлуатації не мали жодного капітального ремонту та прослужили вже як мінімум від одного до трьох своїх нормативних міжремонтних строків. Уцілілі відповідальні конструкції будівлі через минулу пожежу та наднормативний термін їх експлуатації без капремонту належать до категорії технічного стану 3 - непридатні для нормальної експлуатації та 4 - аварійні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 5, 19 та 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

В постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц викладено правовий висновок про те, що за змістом статті 230 ЦК України правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц аналіз статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

В постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19 вказано, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналізуючи умови попереднього договору купівлі-продажу від 18.11.2020 року нежитлової будівлі (цеху, загальною площею 7099,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), укладеного між ТОВ «Стар Інвестмент Ван» та ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що сторони ще на стадії укладення попереднього договору погодили предмет майбутнього правочину, його вартість, порядок оплати та строк укладення основного договору.

17.12.2020 року між відповідачем ТОВ «Стар Інвестмент Ван» та позивачем ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (цеху, загальною площею 7099,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Зі змісту договору купівлі-продажу від 17.12.2020 року нежитлової будівлі вбачається, що сторонами було погодженого його умови, у тому числі щодо ціни та порядку розрахунку (пункт 2.2. договору), відповідальність та гарантії сторін, зазначено про огляд покупцем предмета продажу, та відсутність у покупця будь-яких претензій щодо якісних характеристик нежитлової будівлі (розділ 5 договору).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ілюхіною О.П., в договорі нотаріусом зазначено, що договір підписано сторонами в її присутності, особу сторін встановлено, їх дієздатність та правоздатність ТОВ «Стар Інвестмент Ван» та належність ТОВ «Стар Інвестмент Ван» відчужуваної нежитлової будівлі перевірено.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували умисне введення відповідачем його в оману шляхом повідомлення неправдивих відомостей щодо стану нежитлової будівлі, заперечення наявності обставин, що могли перешкоджати вчиненню правочину, або замовчування обставин, які мали істотне значення для його укладення.

Встановивши, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження введення його в оману під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 17.12.2020 року укладеного між ТОВ «Стар Інвестмент Ван» та ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу від 17.12.2020 року нежитлової будівлі недійсним з підстав, передбачених статтею 230 ЦПК України (навмисне введення іншою стороною правочину його в оману).

Посилання скаржника на те, що відповідачем було включено до договору завідомо неправдивого положення щодо належного технічного стану приміщення та зазначення в договорі про його огляд покупцем є необґрунтованим, оскільки укладаючи договір, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, був ознайомлений з його умовами, мав можливість прочитати їх, оцінити зміст та правові наслідки, однак погодився з усіма його положеннями та власноруч підписав договір.

Посилання скаржника проте, що судом не враховано висновок експерта від12.05.2025 року №12-05/2025-ОБ, а також актуДСНС про пожежу від 17.12.2024 року, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що предметом договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 17.12.2020 року укладеного між ТОВ «Стар Інвестмент Ван» та ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , є нежитлова будівля (цеху), загальною площею 7099,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ця обставина вказана у пункті 1.1 договору купівлі-продажу від 17.12.2020 року.

Згідно п. 5.1.4 договору нежитлова будівля, що продається, візуально оглянута покупцем до підписання цього договору. При цьому, покупець стверджує, що технічні характеристики нежитлової будівлі фактично відповідають тим, які зазначені в технічному паспорті. Незастережних продавцем недоліків чи дефектів, які перешкоджали б її використанню за призначенням, самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкції на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик нежитлової будівлі до продавця не має.

Тобто, на час укладання спірного договору зауважень у покупця щодо його технічного стану зауважень не було. Об`єкт нерухомого майна був оглянутий покупцем. Суд першої інстанції правильно встановив, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони виконали його умови, що свідчить про прийняття обумовлених умов, а тому немає підстав для визнання його недійсним.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,. підлягає залишенню без задоволення, рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Суд апеляційної інстанції не здійснює перерозподіл судових витрат, оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

І.О. Максюта

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.11.2026 Постанова № 141412373 Івано-Франківський апеляційний суд
09.11.2026 Ухвала № 141302661 Івано-Франківський апеляційний суд
16.10.2026 Ухвала № 140739632 Івано-Франківський апеляційний суд
18.09.2026 Ухвала № 139877391 Івано-Франківський апеляційний суд
20.08.2026 Рішення № 139266428 Снятинський районний суд Івано-Франківської області
20.08.2026 Рішення № 139231205 Снятинський районний суд Івано-Франківської області
17.02.2026 Ухвала № 134199355 без тексту Снятинський районний суд Івано-Франківської області
10.10.2025 Ухвала № 130962010 без тексту Снятинський районний суд Івано-Франківської області
23.09.2025 Ухвала № 130598935 без тексту Снятинський районний суд Івано-Франківської області