Судові рішення

Постанова № 141486859 у справі № 917/1445/26 від 10.11.2026

Постанова від 10.11.2026 у господарській справі № 917/1445/26 (категорія «Поставки товарів, робіт, послуг»). Суд: Східний апеляційний господарський суд, суддя Лавренюк Тетяна Анатоліївна.

Справа№ 917/1445/26
СудСхідний апеляційний господарський суд
СуддяЛавренюк Тетяна Анатоліївна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПоставки товарів, робіт, послуг
Дата ухвалення10.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486859

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Харків Справа № 917/1445/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лавренюк Т.А., суддя Демідова П.В. , суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Сіліної М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" (вх. № 2150 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.10.26 р. (ухвалу постановлено суддею Мацко О.С. 02.10.2026 в приміщенні Господарського суду Полтавської області, повна ухвала складена 02.10.2026) у справі № 917/1445/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив", м. Полтава

про стягнення 22 971 714,20грн

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп", м. Дніпро

про розірвання договору

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/1445/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" про стягнення 22 971 714,20грн та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" про розірвання договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" до Господарського суду Полтавської області подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходи забезпечення первісного позову шляхом накладення арешту у межах суми первісних позовних вимог 22 971 714,20грн на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив", які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, а у разі недостатності грошових коштів для забезпечення первісного позову у повному розмірі накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" рухоме та нерухоме майно в межах різниці між сумою первісних позовних вимог 22 971 714,20грн та сумою фактично арештованих грошових коштів, із встановленням загальної межі забезпечення позову в розмірі 22 971 714,20грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.10.2026 у справі № 917/1445/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення первісної позовної заяви у справі № 917/1445/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив", які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову в сумі 22 971 714,20грн. Цією ж ухвалою постановлено у разі недостатності грошових коштів для забезпечення позову у повному розмірі накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" рухоме та нерухоме майно в межах різниці між сумою позовних вимог 22 971 714,20грн та сумою фактично арештованих грошових коштів, із встановленням загальної межі забезпечення позову в розмірі 22 971 714,20грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах суми позову є обґрунтованим, адекватним та співмірним.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову, судом першої інстанції було враховано, що між сторонами існує спір щодо стягнення значної суми грошових коштів, в той же час відповідач повністю заперечує наявність заборгованості, її розмір та підстави для стягнення; не має інформації про достатність чи недостатність грошових коштів на рахунках для виконання майбутнього можливого рішення суду; рух грошових коштів на рахунках та розпорядження іншими ліквідними активами можуть відбутися протягом короткого проміжку часу, в той час як розгляд справи та набрання рішенням законної сили об`єктивно потребують часу; із аналізу даних доступної фінансової звітності відповідача сума позову у 17 разів перевищує чистий прибуток позивача за 1 півріччя 2026р.; відповідач має значний обсяг поточних зобов`язань; щодо відповідача існує інше господарське провадження про стягнення грошових коштів (справа №917/1446/26); спір між сторонами дійсно існує - відповідач категорично заперечує проти позову та подав зустрічний позов, прийнятий судом до розгляду; позивач не має доступу до інформації про фактичний залишок коштів на рахунках відповідача та не може встановити достатність таких коштів для виконання можливого рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.10.2026 про забезпечення позову у справі № 917/1445/26; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" від 29.09.2026 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник посилається на неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення, можливість блокування його господарської діяльності, статус критично важливого підприємства та ризики невиплати заробітної плати і втрати бронювання працівників, через неможливість виплати податків, зборів, обов`язкових соціальних платежів та заробітної плати через накладений арешт на кошти, а також на відсутність доказів необхідності забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026 у справі № 917/1445/26 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Лавренюк Т.А., суддя Демідова П.В., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2026 у справі № 917/1445/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.10.2026 у справі № 917/1445/26, призначено справу до розгляду на 10.11.2026 о 14:00, встановлено учасникам справи термін до 29.10.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи № 917/1445/26, необхідні для розгляду скарги.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали суду від 19.10.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 19.10.2026 після 17:001, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, вона вважається врученою 21.10.2026. Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

27.10.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали оскарження на ухвалу суду від 02.10.2026.

Ухвалами суду від 29.10.2026 та від 09.11.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" про участь їх представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку з перебуванням судді Лакізи В.В., яка входила до складу колегії, у відпустці, відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2026 для апеляційної скарги визначено склад колегії суддів: Лавренюк Т.А. - головуючий суддя, Демідова П.В. - суддя, Крестьянінов О.О. - суддя.

09.11.2026 на адресу суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який подано з порушенням строку, встановленого судом апеляційної інстанції.

Розглянувши даний відзив, колегія суддів дійшла до висновку про його залишення без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

За приписами ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вже було зазначено вище, ухвалою від 19.10.2026 судом апеляційної інстанції встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу - до 29.10.2026, включно, проте відзив підписано та сформовано в підсистемі "Електронний суд" лише 09.11.2026, тобто через 10 днів після спливу встановленого судом строку. З клопотанням про поновлення строку для подання відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" до суду апеляційної інстанції не зверталось, у відзиві також не наведено жодних причин поважності строку пропуску на його подання, як і не надано доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали подати відзив у строк до 29.10.2026.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" без розгляду.

Представник скаржника в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні ухвали суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, встановила такі обставини справи.

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" про стягнення 22 971 714,20грн та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" про розірвання договору.

30.09.2026 до суду першої інстанції надійшла заява позивача за первісним позовом, у якій він просив вжити заходи забезпечення первісного позову: накласти арешт у межах суми первісних позовних вимог 22 971 714,20грн на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив", які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, а у разі недостатності грошових коштів для забезпечення первісного позову у повному розмірі накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" рухоме та нерухоме майно в межах різниці між сумою первісних позовних вимог 22 971 714,20грн та сумою фактично арештованих грошових коштів, із встановленням загальної межі забезпечення позову в розмірі 22 971 714,20грн.

В обґрунтування необхідності вжиття забезпечення позову позивач за первісним позовом посилався на існування між сторонами спору щодо стягнення значної суми грошових коштів - штрафних санкцій у зв`язку з неналежним, за доводами позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 13/02/26 від 13.02.2026, на наявність заперечень з боку відповідача щодо спірної заборгованості, її розміру, підстав для стягнення, подання відповідачем до суду першої інстанції зустрічної позовної заяви про розірвання договору, з якого виник спір, яка прийнята судом до розгляду. Позивач за первісним позовом зазначає, що наразі не має доступу до інформації про фактичний залишок коштів на рахунках відповідача та не може встановити достатність таких коштів для виконання можливого рішення суду, проте рух грошових коштів на рахунках та розпорядження іншими ліквідними активами можуть відбутися протягом короткого проміжку часу, в той час як розгляд справи та набрання рішенням законної сили об`єктивно потребують часу. Формальне отримання позивачем за первісним позовом рішення про стягнення грошових коштів, за відсутності гарантій його реального виконання, на його думку, не забезпечить ефективного поновлення порушеного майнового права. Позивач за первісним позовом, аналізуючи дані доступної фінансової звітності відповідача, вказує на те, що сума позову приблизно у 17 разів перевищує чистий прибуток позивача за 1 півріччя 2026 року, відповідач має значний обсяг поточних зобов`язань; щодо відповідача існує інше господарське провадження про стягнення грошових коштів (справа № 917/1446/26).

Відтак, позивач за первісним позовом вважає, що з урахуванням значного розміру заявлених майнових вимог, характеру спору, співвідношення суми потенційного стягнення з фінансовими показниками відповідача, об`єктивну можливість відповідача протягом розгляду справи розпоряджатися належними йому грошовими коштами та іншим майном, а також необхідність забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення Господарського суду Полтавської області у випадку задоволення первісного позову.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом розгляду суду першої інстанції була заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" про забезпечення первісного позову у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" 22 971 714,20грн шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а в разі їх недостатності - на його рухоме та нерухоме майно в межах суми позову.

Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.10.2026 щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" про забезпечення позову. Питання про обґрунтованість самого позову про стягнення коштів на цій стадії не вирішується.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, обґрунтовано виходив з того, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції також послався на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у якій звернуто увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах суми позову є обґрунтованим, адекватним та співмірним.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів враховує правову позицію, прийняту Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, яка також була покладена судом першої інстанції в основу прийнятого ним судового рішення, де Верховний Суд зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що це не є безумовною та єдиною підставою для вжиття судом запобіжних заходів і прийняття відповідного рішення судом робиться на підставі аналізу в тому числі й інших обставин у їх сукупності, в той же час, судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо обов`язковості надання Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ-Транс Групп" конкретних доказів вчинення апелянтом активних дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна або грошових коштів.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Суд першої інстанції досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів врахував, що обраний спосіб забезпечення відповідає предмету спору; спрямований запобіганню виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову; забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Судом враховано, що сума позову є значною і сам факт безперешкодної можливості розпорядження відповідачем активами (нерухоме майно та грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду; між сторонами дійсно існує спір; за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 22 971 714,20грн, вбачається наявність підстав для накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів у межах суми заявлених вимог, з урахуванням необхідності уникнення подвійного забезпечення та забезпечення реального виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При цьому, за встановлених судом першої інстанції обставин, колегією суддів убачається забезпечення збалансованості інтересів сторін, адже застосування вжитих судом заходів дійсно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Підтверджується також наявність зв`язку між вжитими заходами забезпечення позову із предметом позову, співставлено спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та можливість виникнення імовірних утруднень виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З оскаржуваної ухвали колегією суддів убачається, що арешт накладено не на кожен вид майна окремо у повному обсязі заявлених вимог, а в межах сукупної суми позову, без перевищення її загального розміру. Зазначене передбачає застосування судом заходів забезпечення позову в межах принципу співмірності та розумної достатності, що виключає наявність надмірного процесуального обтяження майна відповідача.

За таких обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а висновки суду узгоджуються із наведеними вище усталеними позиціями Верховного Суду.

Посилання скаржника на те, що забезпечення позову позбавить його можливості виплачувати заробітну плату та сплачувати податки, збори та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування колегія суддів також вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до п.10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX юридичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт віднесення підприємства відповідача до переліку критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, не виключає можливості застосування до нього заходів забезпечення позову у встановленому порядку за наявності для цього відповідних достатніх підстав.

Заперечуючи проти забезпечення позову скаржник також посилається на те, що судом першої інстанції не враховано наявність спору між сторонами, про що свідчить факт подання скаржником зустрічного позову про розірвання договору.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову не вирішується питання про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки така оцінка буде здійснюватися під час розгляду справи по суті. Сам факт існування спору між сторонами впливає на оцінку судом необхідності вжиття заходів забезпечення позову, однак, відповідне рішення приймається судом виключно згідно із вимогами ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт, в обґрунтування незаконності вжиття до нього запобіжних заходів, посилається також на те, що в матеріалах справи не містяться відомості про фінансовий стан відповідача, відсутні будь-які відомості щодо рахунків відповідача в установах банку, інші відомості, які б давали можливість для висновку про утруднення або неможливість виконання рішення суду безпосередньо за рахунок грошових коштів.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність вжиття щодо нього заходів забезпечення позову, вжиття яких просить у суду позивач.

Інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні ст.60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

Відповідач не був позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад, надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

Оскільки відповідач суду не довів, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми колегія суддів визнає співмірним та виправданим.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач скористався наданим йому правом та надав свої заперечення під час вирішення питання необхідності вжиття заходів забезпечення позову в суді першої інстанції, у яких просив відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на її необґрунтованість; недоведеність реальних підстав та ризиків для забезпечення позову; неспівмірність та деструктивний вплив заявлених заходів на діяльність критично важливого підприємства, на якому працевлаштовано 234 працівники та яке здійснює безперервну діяльність та виконує важливі соціально-економічні завдання, має значні фінансові активи, повну платоспроможність та фінансову стійкість, що спростовує будь-які побоювання стосовно ризиків неможливості виконати рішення суду.

Водночас відповідач, заперечуючи проти забезпечення позову, не подав відомостей про залишки коштів на рахунках, обсяг поточних платежів чи інших доказів, за якими можна було б перевірити його твердження про блокування господарської діяльності внаслідок арешту. До заперечень додано лише Витяг з наказу Міністерства енергетики України від 23.07.2026 № 354 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 136)", лист про надання витягу з наказу Міненерго від 23.07.2026 № 354 (вих. № 26/1.3-7-157776 від 24.07.2026) та штатний розпис товариства, які не є належними доказами, які б свідчили про його платоспроможність та фінансову стійкість.

Апеляційна скарга хоча і містить твердження про повну платоспроможність скаржника та відсутність реальних ризиків можливості невиконання ним рішення, однак серед наданих відповідачем документів не має жодного доказу, за яким можна було б перевірити його доводи.

Загальні посилання скаржника на значну кількість працівників, критичність підприємства та можливу втрату цього статусу через неможливість сплати податків та зборів, обов`язкових соціальних платежів та заробітної плати, що призведе до анулювання бронювання працівників не відносяться до тих обставин, що звільняють відповідача від вжиття відносно нього заходів забезпечення позову. Також, як вже було зазначено судом, накладення арешту на грошові кошти підприємства взагалі не перешкоджає сплаті ним податків, зборів, обов`язкових соціальних платежів та заробітної плати.

Місцевий суд всебічно та повно розглянув заяву про вжиття запобіжних заходів, надав оцінку всім обставинам та доводам кожної із сторін, в той час як апелянт не спростував висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив", а в разі їх недостатності - на його рухоме та нерухоме майно в межах суми позову - 22 971 714,20грн. Такий захід пов`язаний із предметом позову про стягнення коштів і обмежений сумою заявлених вимог, узгоджується з метою застосування заходів забезпечення позову та відповідає положенням статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції. Отже, підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає.

Таким чином, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.10.2026 у справі № 917/1445/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" без задоволення.

Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" (вх. № 2150 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.10.2026 у справі № 917/1445/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.10.2026 у справі № 917/1445/26 - залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 13.11.2026.

Головуючий суддя Т.А. Лавренюк

Суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.11.2026 Ухвала № 141303047 Східний апеляційний господарський суд
29.10.2026 Ухвала № 141024702 Східний апеляційний господарський суд
22.10.2026 Ухвала № 140831695 Господарський суд Полтавської області
22.10.2026 Ухвала № 140831688 Господарський суд Полтавської області
19.10.2026 Ухвала № 140746419 Східний апеляційний господарський суд
02.10.2026 Ухвала № 140308570 Господарський суд Полтавської області
25.08.2026 Ухвала № 139240116 Господарський суд Полтавської області
24.08.2026 Ухвала № 139206104 Господарський суд Полтавської області
27.07.2026 Ухвала № 138536381 Господарський суд Полтавської області