УХВАЛА
04 червня 2026 року
м. Київ
справа № 990SCCV/6/26
провадження № 61-197вп26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Олени Володимирівни, про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко О. В., вперше звернулася до Верховного Суду із заявою про визначення підсудності справи за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного cуду від 12 січня 2026 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко О. В., відмовлено (провадження № 61-11вп26).
Підставою для відмови стала відсутність доказів того, що сторони проживають за межами України.
У травні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко О. В., вдруге звернулася до Верховного Суду із заявою про визначення підсудності справи за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного cуду
від 21 травня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко О. В., відмовлено (провадження № 61-189вп26).
Підставою для відмови стала відсутність доданих до заяви доказів на підтвердження проживання відповідача поза межами України.
27 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко О. В., через підсистему «Електронний суд» втретє звернулася до Верховного Суду із заявою про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 червня 2026 року заяву судді Верховного Суду Петрова Є. В. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Верховного Суду Петрова Є. В. від розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко О. В., про визначення підсудності вказаної справи. Матеріали заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко О. В.,
у справі передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до вимог ЦПК України та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року справу призначеносудді-доповідачу Луспенику Д. Д.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, що 22 липня 2020 року між нею та громадянином Лівії - ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Шевченківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), актовий запис № 246.
На час звернення до суду вона є громадянкою України, проте тимчасово перебуває (проживає) у Канаді, де 28 квітня 2026 року отримала від Міністерства з питань імміграції, біженців та громадянства Канади дозвіл на роботу строком дії до
04 лютого 2029 року.
Також зазначила, що факт перебування ОСОБА_2 (громадянина Лівії) на території України у період з 28 липня 2021 року до 25 липня 2022 року підтверджується посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданою 28 липня 2021 року органом 4601, запис № 19870214-10014, копію якої додала до заяви.
У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну
ОСОБА_2 ще до завершення строку дії посвідки на тимчасове проживання покинув територію України, повернувся та проживає на території Лівії.
Оскільки вона та ОСОБА_2 проживають за межами України, посилаючись на статтю 29 ЦПК України, просить суд визначити підсудність вказаної справи.
У задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.
Статтею 29 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Тобто, підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається ухвалою Верховного Суду
у тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло,
в якому вона проживає постійно або тимчасово.
З матеріалів, доданих до заяви, вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка проживає у Канаді, на підтвердження надає нотаріально засвідчену копію дозволу на роботу, виданого 28 квітня 2026 року Міністерством з питань імміграції, біженців та громадянства Канади ЕВ130 689 182 Г520552441, копію посвідчення водія з перекладом на українську мову та доказ виїзду за межі України (окрема сторінка паспорту громадянина України для виїзду за кордон).
Відповідач у справі - ОСОБА_2 , є громадянином Лівії, про якого відсутні відомості щодо проживання поза межами території України,
а також відсутня інформація щодо місця проживання на території України.
Також до заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко О. В., додала копію відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22 травня 2026 року №б/н, про відмову у наданні запитуваної інформації щодо перетинання державного кордону України громадянином Лівії
ОСОБА_2 .
Враховуючи те, що відповідач є громадянином Лівії, щодо якого відсутні відомості про проживання поза межами території України, а позивач є громадянкою України
і проживає поза її межами, підстави для визначення підсудності справи Верховним Судом відсутні.
Крім того, заявник у змісті заяви про визначити підсудність вказаної справи, порушує питання про витребування у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації щодо перетину державного кордону України громадянином Лівії ОСОБА_2 .
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України «Касаційне провадження».
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вирішення питання про витребування доказів правилами вищезазначеної глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься.
Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій, Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання про витребування доказів.
Ураховуючи викладене, у задоволенні клопотання про витребування інформації
слід відмовити.
Керуючись статтею 29 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката
Бойко Олени Володимирівни, про витребування інформації відмовити.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката
Бойко Олени Володимирівни, про визначення підсудності справи за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник