ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
08 червня 2026 р. Справа №160/15723/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/15723/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
08.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 02 червня 2026 року № 99;
- визнати за мною, ОСОБА_1 , право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як за прийомним батьком;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання мені, ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до мого військово-облікового документа та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Разом з позовом позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом:
- зупинити дію рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом від 02 червня 2026 року № 99, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (а також його посадовим та службовим особам, членам Комісії з надання відстрочок) вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов (мобілізацію) позивача, ОСОБА_1 , на військову службу, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, а саме:
виносити розпорядження, накази чи директиви про призов позивача на військову службу;
виписувати та/або вручати позивачу повістки на відправлення (мобілізаційні розпорядження), а також повістки для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) з метою його мобілізації;
передавати військово-облікову (особову) справу позивача до будь-яких військових частин, установ чи навчальних центрів для оформлення призову;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомості про наявність ухвали суду про забезпечення позову, якою заборонено мобілізацію ОСОБА_1 , для відображення відповідного статусу в електронному військово-обліковому документі позивача.
Заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано до розгляду судді Рябчук О.С.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В позові зазначено, що позивач є прийомним батьком та разом із своєю дружиною ОСОБА_2 являється прийомною родиною, яка здійснює виховання чотирьох прийомних дітей, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Особливу увагу звернуто на те, що один із прийомних дітей, а саме, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною з інвалідністю.
Позивачем подано до відповідача через центр надання адміністративних послуг заяву про надання відстрочки разом із усіма необхідними документами.
Однак, рішенням Комісії відповідача, оформленим протоколом від 02 червня 2026 року № 99, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки, та повідомлено: «Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах». Причина відмови: «відсутнє підтвердження про зміну ім`я та прізвища прийомним батьком».
Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд врахував, що позивач оскаржує рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, натомість між сторонами відсутній спір щодо дій відповідача, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Позивач не надав доказів, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вживає заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
В контексті наведеного, суд звертає увагу, що позивач не підтвердив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивачем не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року № 640/497/19 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що заявлені заходи забезпечення позову є не співмірними до позовних вимог.
При цьому, обставини правомірності/протиправності спірного рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Суд зазначає про неможливість зупинення дії спірного рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу, оскільки таке рішення безпосередньо не встановлює жодних обов`язків для позивача та не обмежує його у реалізації встановлених законом прав.
Виходячи з викладених позивачем обставин та наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/15723/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук