ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
10 червня 2026 р. Справа №160/15723/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/15723/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
08.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 02 червня 2026 року № 99;
- визнати за мною, ОСОБА_1 , право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як за прийомним батьком;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання мені, ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до мого військово-облікового документа та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
09.06.2026 р. позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинити дію рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом від 02 червня 2026 року № 99, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (а також його посадовим та службовим особам, членам Комісії з надання відстрочок) вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов (мобілізацію) позивача, ОСОБА_1 , на військову службу, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, а саме:
виносити розпорядження, накази чи директиви про призов позивача на військову службу;
виписувати та/або вручати позивачу повістки на відправлення (мобілізаційні розпорядження), а також повістки для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) з метою його мобілізації;
передавати військово-облікову (особову) справу позивача до будь-яких військових частин, установ чи навчальних центрів для оформлення призову;
складати протокол про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 ;
- заборонити уповноваженим особам Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на розшук, затримання та примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі звернення відповідача, до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/15723/26;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/15723/26 виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за статтею 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо позивача ( ОСОБА_1 ).
Заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано до розгляду судді Рябчук О.С.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В позові зазначено, що позивач є прийомним батьком та разом із своєю дружиною ОСОБА_2 являється прийомною родиною, яка здійснює виховання чотирьох прийомних дітей, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Особливу увагу звернуто на те, що один із прийомних дітей, а саме, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дитиною з інвалідністю.
Позивачем подано до відповідача через центр надання адміністративних послуг заяву про надання відстрочки разом із усіма необхідними документами.
Однак, рішенням Комісії відповідача, оформленим протоколом від 02 червня 2026 року № 99, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки, та повідомлено: «Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах». Причина відмови: «відсутнє підтвердження про зміну ім`я та прізвища прийомним батьком».
Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд врахував, що позивач оскаржує рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Стосовно вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони вжиття заходів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, суд зазначає наступне.
В заяві про забезпечення позову позивачем вказано, що 09.06.2026 року в його електронному кабінеті військовозобов`язаного в мобільному застосунку «Резерв+» з`явилась інформація, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав до органів Національної поліції звернення щодо примусового затримання та доставлення позивача. Тобто, відповідач перейшов до активних дій примусового характеру.
Оскільки Комісія відповідача відмовила позивачу у відстрочці протоколом № 99 від 02.06.2026 р., не взявши до уваги статусу прийомного батька чотирьох дітей (один з яких є дитиною з інвалідністю), виникла реальна загроза примусового затримання позивача та його негайної мобілізації під час розгляду справи судом по суті.
Відповідно до витягу з бази даних Резерв+ станом на 09.06.2026 р. Індустріальним районним у місті ІНФОРМАЦІЯ_7 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку та про звернення до Нацполіції.
Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП.
Дата звернення: 08.06.2026 р.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
При позбавленні особи, яка має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, здійснити реалізацію цього права, така особа після здійснення призову втрачає статус військовозобов`язаного та набуває статусу військовослужбовця, що унеможливлює відновлення порушеного права такої особи.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про наявність підстави для забезпечення позову, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову.
Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
Враховуючи наведене, суд уважає за можливе вжити зазначені заходи забезпечення позову з метою захисту прав та законних інтересів позивача. При цьому вжиті заходи забезпечення є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав заявника та призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.
Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншим особам вчиняти будь-які дії та заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направлення до військових частин для проходження військової служби, до набрання законної сили рішенням у справі №160/15723/26.
Суд зазначає про неможливість зупинення дії спірного рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу, оскільки таке рішення безпосередньо не встановлює жодних обов`язків для позивача та не обмежує його у реалізації встановлених законом прав.
Щодо забезпечення позову шляхом:
- заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 складати протокол про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 ;
- заборонити уповноваженим особам Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на розшук, затримання та примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі звернення відповідача, до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/15723/26;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/15723/26 виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за статтею 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо позивача ( ОСОБА_1 ), суд зазначає наступне.
Як вже наголошувалося вище, предметом спору в даній справі є рішення відповідача про відмову позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Правовідносини щодо порушення позивачем правил військового обліку не є предметом спору в справі, що розглядається.
Отже, вказані заходи забезпечення позову не є співмірними до позовних вимог в даній справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/15723/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову в адміністративній справі № 160/15723/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншим особам вчиняти будь-які дії та заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направлення до військових частин для проходження військової служби, до набрання законної сили рішенням у справі №160/15723/26.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно повідомити суд про виконання ухвали про забезпечення позову від 10.06.2026 р. в адміністративній справі № 160/15723/26.
В решті вимог заяви - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення - з 10.06.2026 р., незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 10.06.2029 р.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук