ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/51095/25
УХВАЛА
10 червня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Чаку Є.В., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у письмовому провадженні заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікс-Рей Інтернешнл Груп" до Української міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Медікс-рей Інтернешнл Груп" звернулось до суду з позовом до Української міської ради в якому просило:
-визнати протиправною бездіяльність Української міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення щодо затвердження Генерального плану м. Українка, розробленого у 2023 році та такого, що пройшов усі передбачені законом процедури;
-зобов`язати Українську міську раду в особі Міського голови Туренко Олександра Валентиновича затвердити містобудівну документацію "Генеральний план с. Плюти Обухівського району Київської області" та звіт про його стратегічну екологічну оцінку, розроблені ТОВ "ТЕРРАТОП" - головний архітектор проєкту Маркітаненко С.Б. (кваліфікаційний сертифікат серія АА № 003273)."
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20 березня 2026 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Київська обласна прокуратура звернулася з апеляційною скаргою.
09 червня 2026 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Київської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження голови Української міської ради Обухівського району Київської області Туренко О.В. від 22.04.2026 110 "Про затвердження Генерального плану с.Плюти" до набрання законної сили рішення у справі.
Розглянувши доводи заяви, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до пункту 4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. При цьому, таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №460зп-23/160, від 02 квітня 2025 року у справі №320/16011/24 та від 07 квітня 2025 року у справі №242зп-24/160.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову, Київська обласна прокуратура зазначила, що невжиття захоів забезпечення позову у цій справі створює очевидну та реальну небезпеку заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом інтересам територіальної громади, держави та невизначеного кола осіб, оскільки видання головою Української міської ради Обухівського району Київської області розпорядження від 22.04.2026 №110 "Про затвердження Генерального плану с.Плюти" фактично запустило механізм подальшої реалізації містобудівної документації, яка є підставою для прийняття індивідуальних управлінських рішень у сфері забудови території, що спричинити істотне порушення прав та інтересів територіальної громади і унеможливить захист таких прав у разі подальшого скасування судового рішення.
Дослідивши заяву Київської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що останньою заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та суперечать нормам адміністративного судочинства.
Так, предметом позову у справі № 320/51095/25 є зобов`язання Українську міську раду в особі Міського голови Туренко Олександра Валентиновича затвердити містобудівну документацію "Генеральний план с. Плюти Обухівського району Київської області" та звіт про його стратегічну екологічну оцінку, розроблені ТОВ "ТЕРРАТОП" - головний архітектор проєкту Маркітаненко С.Б. (кваліфікаційний сертифікат серія АА № 003273).
Заявник же просить зупинити розпорядження голови Української міської ради Обухівського району Київської області Туренко О.В. від 22.04.2026 110 "Про затвердження Генерального плану с.Плюти", яке було винесено після ухвалення судом рішення у цій справі та яке станом на 10.06.2026 не набрало законної сили.
Слід зазначити, що Київська обласна прокуратура у разі не погодження із зазначеним вище розпорядженням не позбавлена права на оскарження останнього у судовому порядку.
Заявник фактично заявою про забезпечення позову розширює предмет позову, який виник вже після ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Отже, вимоги викладені в заяві про забезпечення позову про застосування заходів забезпечення, не відповідають предмету спору в даній справі, а тому колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікс-Рей Інтернешнл Груп" до Української міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких