Ухвала
11 червня 2026 року
м. Київ
справа № 603/761/19
провадження № 61-847ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
14 січня 2026 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати суду касаційної інстанції копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України; надати документ про доплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 6 607,48 грн, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги та три редакції касаційних скарг за вх. №№ 9033/1/220-26, 9033/2/220-26 та 9033/3/220-26, які зареєстровані 24 березня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати суду касаційної інстанції одну нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій чітко зазначити прохальну частину скарги, викласти її вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України; надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.
26 травня 2026 року на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги вх. № 17311/0/220-26 від 29 травня 2026 року, уточнену касаційну скаргу (нова редакція на виконання ухвали Верховного Суду від 21.04.2026) за вх. № 17311/1/220-26 від 29 травня 2026 року та уточнену касаційну скаргу (нова редакція на виконання ухвали Верховного Суду від 21.04.2026) за вх. № 17311/2/000-26 від 29 травня 2026 року.
Тобто на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала не одну редакцію касаційної скарги, а дві уточнені касаційні скарги.
10 червня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку, врахування паперової скарги та відкриття провадження.
Щодо уточненої касаційної скарги за вх. № 17311/1/220-26
Вказана касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено всіх учасників справи, а саме - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області з місцем його знаходження.
Також, як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди не врахували постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 338/180/17.
Проте згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень Велика Палата Верховного Суду 30 січня 2019 року у справі № 338/180/17 постанову не ухвалювала.
Крім цього, зазначаючи підставою скасування судових рішень пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 не зазначає відповідний пункт/пункти частини першої/третьої статті 411 ЦПК України.
Разом із цим, у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати повністю постанову апеляційного суду від 25.11.2025 р. та додаткову постанову від рішення Бучацького районного суду від 10.04.2025 р. в частині вирішення вимог до державного реєстратора Савки С. В. (в частині застосування строку позовної давності до Вимог ГУ Держгеокадастру залишити без змін). Провадження у справі закрити на підставі статті 414 ЦПК України. Застосувати поворот виконання рішення: відновити її державну реєстрацію, скасовану 28.04.2026 р. Звільнити її від сплати судового збору, як непрацюючого пенсіонера з доходом нижче прожиткового мінімуму.
До уточненої касаційної скарги за вх. № 17311/1/220-26 додано уточнену скаргу в кількості 3 шт.
Щодо уточненої касаційної скарги за вх. № 17311/2/220-26
Як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди не врахували постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 04 березня (рік не зазначено) у справі № 815/13818/18, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 та постанову Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 815/1381/18.
Проте справи з унікальними номерами № 815/13818/18 та № 815/1381/18, які, як зазначає ОСОБА_1 , були розглянуті Великою Палатою Верховного Суду 04 березня (рік не зазначено) та Верховним Судом 04 червня 2019 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Також, підставою скасування судових рішень ОСОБА_1 зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи через порушення пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Разом із цим, у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову від 22 грудня 2025 року скасувати повністю. Рішення Бучацького районного суду від 10 квітня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора Савки С. В від 1 серпня 2017 року з індексними номерами 36413553 та 36413818 скасувати. Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора Савки С. В. з індексними номерами 36413553 та 36413818 закрити назавжди на підставі пункту 3 частини першої статті 255 та статті 414 ЦПК України у зв`язку із наявністю чинної постанови Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року у справі № 603/780/17, яка набрала законної сили. Застосувати поворот виконання рішення: зобов`язати органи державної реєстрації скасувати запис про припинення права від 28 квітня 2026 року та відновити державну реєстрацію мого права власності на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка була проведена на підставі рішень реєстратора Савки С. В. з індексними номерами 36413553 та 36413818.
До уточненої касаційної скарги за вх. № 17311/2/220-26 додано уточнену скаргу в кількості 4 шт. та додані до неї матеріали.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 квітня 2026 року подано дві уточнені касаційні скарги, які не повністю відповідають вимогам статті 392 ЦПК України та за своїм змістом відрізняються одна від одної.
Отже, ОСОБА_1 вимоги ухвали Верховного Суду від 21 квітня 2026 року не виконано, а саме - не надано однієї нової редакції касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України та її копії.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Враховуючи, що недоліки касаційної скарги з огляду на вимоги ухвали Верховного Суду від 21 квітня 2026 року не усунуті, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити заявникові, що повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев