УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 603/761/19
провадження № 61-12619ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Підлуський Василь Дмитрович, на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання вчинити дії.
10 березня 2020 року на адресу Бучацького районного суду Тернопільської області від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якій вона просила об`єднати в одне провадження зустрічний позов з відкритим провадженням у справі 603/761/19, зобов`язати ОСОБА_2 звільнити частину земельних ділянок, які належать на праві власності їй, ОСОБА_1 , і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0911 га та зареєстровані в Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами: [номер приховано]:05:001:0090, [номер приховано]:05:001:0091. Окрім того, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь сплачений судовий збір.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Бучацького районного суду від 10 грудня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання передачі позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками на розгляд іншому суду.
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишено без змін.
29 квітня 2022 року від ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмета позову, в якій вона просить прийняти до розгляду, окрім первісних позовних вимог, викладених у позовній заяві, також наступні вимоги:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0091, та її кадастровий номер [номер приховано]:05:001:0091;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області закрити поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку із здійсненням державної реєстрації земельної ділянки площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0091.
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0090 та її кадастровий номер [номер приховано]:05:001:0090;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області закрити поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку із здійсненням державної реєстрації земельної ділянки площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0090. Окрім того, просив залучити у даній справі співвідповідачем Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року у прийнятті заяви ОСОБА_2 про зміну предмета позову відмовлено.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року у цивільній справі за заявою позивача ОСОБА_2 про зміну предмета позову повернуто скаржнику.
Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залишено без змін.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року в клопотаннях відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено. Прийнято заяву ОСОБА_2 про зміну предмета позову у цивільній справі 603/761/19. У подальшому вирішено розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмета позову. Також цією ухвалою суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413818, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,16 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: [номер приховано]:05:001:0091, та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413553, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: [номер приховано]:05:001:0090, за ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року залишено без змін.
Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
14 січня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
01 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Підлуський В. Д., звернулась до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року (повний текст складено 21 січня 2026 року), в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог, та ухвалу Бучацького районного суду від 23 січня 2024 року скасувати повністю. Провадження у справі № 603/761/19 за позовом ОСОБА_2 закрити. Вирішити питання судових витрат.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
І. Щодо строку на касаційне оскарження
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року залишено без змін.
У касаційній скарзі відсутнє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року (повний текст складено 21 січня 2026 року).
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнано неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
ІІ. Щодо зазначення підстав касаційного оскарження
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення.
Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Підлуський В. Д., зазначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Підлуський В. Д., посилається на постанови Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 204/1041/21, від 13 березня 2024 року у справі № 755/6591/22, від 06 березня 2024 року у справі № 361/4283/20, проте вказані постанови відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом подання уточненої касаційної скарги із зазначенням у ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз`яснень викладених в цій ухвалі, а саме:
- у разі посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України необхідно зазначити постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржених судових рішеннях у справі № 603/761/19, а не в інших справах.
У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв`язку, копії скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» необхідно надати докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не зареєстровані в системі Електронний суд.
ІІІ. Щодо надання доказів надсилання учасникам справи копій документів, поданих до суду в електронній формі
Відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Підлуський В. Д., подана через підсистему «Електронний суд», проте доказів її надсилання позивачу ОСОБА_2 не надано.
Отже, заявник повинна надати суду докази надсилання копії касаційної скарги до електронного кабінету ОСОБА_2. або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення, якщо позивач не зареєстрований в системі «Електронний суд».
IV. Щодо необхідності уточнити прохальну частину касаційної скарги
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Підлуський В. Д., просить скасувати частково оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог, та ухвалу Бучацького районного суду
від 23 січня 2024 року (що не переглядалася в апеляційній інстанції) скасувати повністю. Провадження у справі № 603/761/19 за позовом ОСОБА_2 закрити.
За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Отже, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній: судового рішення, що оскаржується заявником та чітко викладених вимог касаційної скарги, які узгоджуються із повноваженнями суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України; підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Підлуський Василь Дмитрович, на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк