УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1993/24 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р.М.
Категорія Доповідач Павицька Т. М.
У Х В А Л А
15 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2026 року, по цивільній справі №288/1993/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини,
в с т а н о в и в :
У серпні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_3 .
У серпні 2024 року ОСОБА_3 через адвоката Мельничук І.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову у якій просила вжити заходи забезпечення позову наступним чином: визначити час спілкування малолітнього сина - ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_3 з 20:00 неділі по п`ятницю до 14:00 (кінець навчального дня); зобов`язати батька ОСОБА_1 передавати малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_3 за місцем проживання матері - АДРЕСА_1 .
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року заява про забезпечення позову задоволена. Позов забезпечений шляхом: визначення часу спілкування малолітнього сина ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_3 з 20.00 години неділі по п`ятницю до 14.00 години (кінець навчального дня); зобов`язано батька ОСОБА_1 передавати малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матері ОСОБА_3 за місцем проживання матері: АДРЕСА_2 , із моменту постановлення цієї ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. Ухвала допущена до негайного виконання, а її оскарження не зупинило її виконання.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойчук В.П. задоволено частково. Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Мельничук І.В. про забезпечення позову задоволено частково.
Забезпечено позов шляхом:
- визначення часу спілкування малолітнього сина ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_3 з 14:00 години кожної першої п`ятниці до 18:00 години кожної першої неділі та з 14:00 години кожної третьої п`ятниці до 18:00 години кожної третьої неділі.
- зобов`язати батька ОСОБА_1 передавати малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_3 за місцем проживання матері. У іншій частині заяви - відмовлено.
26 травня 2026 року на адресу Житомирського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заява про роз`яснення постанови Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2026 року. У заяві вказує, що 27.04.2026 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання вищевказаної постанови про забезпечення позову, посилаючись на те, що судом, на її думку, визначено місце виконання зазначеної вище постанови - місце проживання ОСОБА_3 04.05.2026 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білець Т.М. за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 було відкрите виконавче провадження №80897127, про що була винесена відповідна постанова державного виконавця. Однак, ОСОБА_1 вважає, що зазначена постанова Житомирського апеляційного суду не підлягає виконанню Дніпровським відділом ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки вказаним судовим рішенням не визначено місце його виконання (місце де ОСОБА_1 повинен передавати малолітнього ОСОБА_5 ). У відповідності до ч.2 ст. 159 Сімейного кодексу України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Враховуючи положення наведеної норми Сімейного кодексу України ОСОБА_6 вважає, що Житомирським апеляційним судом визначено місце спілкування малолітнього ОСОБА_7 із ОСОБА_3 - за місцем проживання матері (без вказівки на конкретну адресу) та час їх спілкування, а не місце виконання рішення суду (де саме ОСОБА_1 повинен передавати сина для спілкування із стягувачкою). Згідно положень ч.1,3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Частинами першою та другою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Враховуючи наведені положення Сімейного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», питання чи визначено постановою Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 року місце виконання вказаного виконавчого документу, тобто, місце де ОСОБА_1 повинен передавати малолітнього сина ОСОБА_3 , має значення задля вірного визначення органу виконавчої служби, на виконанні якого перебуватиме вказана постанова. Оскільки у ОСОБА_1 та у ОСОБА_3 різне розуміння резолютивної частини постанови Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 року щодо того чи визначено судом місце виконання вказаного судового рішення (місце, де ОСОБА_1 повинен передавати сина ОСОБА_3 ), вважає, що є необхідним звернення до суду із заявою про його роз`яснення.
15 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала до Житомирського апеляційного суду уточнення до заяви про роз`яснення судового рішення, у якій просить роз`яснити постанову Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 з питання: чи визначив суд місце виконання цього судового рішення (місце, де ОСОБА_1 повинен передати малолітнього ОСОБА_8 його матері ОСОБА_3 ) чи місце спілкування, як це визначено у ч.2 ст. 159 Сімейного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з доводами заяви про роз`яснення судового рішення, колегія суддів вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в увалі суд викладає більш повно та якісно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі №904/2526/18 (провадження №12-272гс18) зазначено, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі №233/3676/19 (провадження №14-65цс20) вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Наведене вище також узгоджується з висновками Верховного Суду викладених в ухвалі від 01 листопада 2022 року у справі №760/14648/19-ц.
Виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
З наведеного також слідує, що роз`яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб щодо яких його постановлено та для осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко сформульовані, та позбавляють можливості його реалізації.
Отже, за змістом ст. 271 ЦПК України роз`яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню та розуміння яких викликає труднощі.
Діюче процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.
Суть роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У свою чергу, постанова Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2026 року, про роз`яснення якої подано заяву, викладена чітко та зрозуміло, не допускає кількох варіантів тлумачення, є вмотивованою та прийнята у межах повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених статтею 374 ЦПК України, а тому підстави для роз`яснення вказаної постанови відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про роз`яснення постанови апеляційного суду від 19 січня 2026 року задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 259, 268, 271 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16 червня 2026 року.
Головуючий Т.М. Павицька
Судді О.М. Галацевич
Н.Й. Григорусь