ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
15 червня 2026 року справа № 380/4570/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру окладу військовослужбовця ОСОБА_1 в період військової служби з 09.04.2020 по 04.04.2023;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року за період з 09.04.2020 по 31.12.2020 включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2021 року за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2022 року за період 01.01.2022 по 04.04.2022 включно;
- визнати дії Відповідача такими, що є протиправними, щодо не застосування норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановлення чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу за посадою, яку займав Позивач з 09.04.2020;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати громадянину ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 09.04.2020 по 04.04.2023 у розмірі 160 078,31 грн.
Ухвалою судді від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 14 2026 витребувано від Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії карток облік грошового забезпечення та/або інформацію відомості про нарахування (виплату) ОСОБА_1 грошового забезпечення із розшифровкою про розміри складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, премія та т.п.) із зазначенням помісячно за весь період проходження військової служби в період з 02.03.2022 по 04.04.2023.
Ухвалою від 15 червня 2026 залучено до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_3 .
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтуванні вказаного зазначає про те, що строки звернення до адміністративного суду спрямовані на забезпечення принципу правової визначеності та дисциплінування учасників процесу. Початок перебігу такого строку пов`язується не лише з моментом фактичної обізнаності особи про порушення права, а й з моментом, коли вона повинна була про нього дізнатися. Поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об`єктивні та непереборні обставини, підтверджені належними доказами. Відповідач посилається на практику Верховного Суду, Конституційного Суду України та ЄСПЛ, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. На думку відповідача, після набрання чинності Законом №2352-ІХ з 19.07.2022 спори щодо виплати належних працівникові сум підлягали зверненню до суду в тримісячний строк, який з урахуванням карантинних обмежень почав обчислюватися з 01.07.2023. Оскільки спірні правовідносини завершилися 04.04.2023, а позивач не навів жодних поважних причин пропуску строку та не надав відповідних доказів, відповідач вважає, що позов подано несвоєчасно. Крім того, позивач під час проходження служби та після звільнення не звертався із заявами щодо нарахування грошового забезпечення чи індексації, що, на переконання відповідача, свідчить про його тривалу пасивну поведінку. У зв`язку з цим відповідач просить залишити позов без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якому зазначає про таке. Перебіг строку звернення до суду пов`язується з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а реалізація права на судовий захист залежить виключно від волевиявлення позивача. Також відповідач вважає, що рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 щодо неконституційності частини першої статті 233 КЗпП України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідна норма втратила чинність лише з дня ухвалення цього рішення. З огляду на складну структуру грошового забезпечення військовослужбовців, відсутність розрахункових листів та іншої необхідної інформації об`єктивно унеможливлювала своєчасне виявлення порушення права. Тому пропуск строку звернення до суду зумовлений ненаданням необхідної інформації та може розцінюватися як поважна причина для його поновлення.
При вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на військовій службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас такі строки встановлені КЗпП України, а саме частиною другою статті 233 цього Кодексу (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року), відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отож, починаючи з 19 липня 2022 року, з дати набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, законодавець установив тримісячний строк звернення з позовом до суду у справах про стягнення належної працівнику при звільненні заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців).
Судом встановлено, що позивач був звільнений наказом військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 4.04.2023 №94
Тобто, позивач дізнався про нараховані та виплачені суми з наказу військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 4.04.2023 №94.
Позивач звернувся до суду із цим позовом 16.03.2026. Тобто з пропуском строку для звернення до суду.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) з приводу того, що звертаючись із цією позовною заявою не обмежений строком звернення до суду.
Суд вважає таку позицію помилковою так як рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 стосується ч.1 ст.233 КЗпП України, яка регулює трудові правовідносини, що тривають (про що неодноразово зазначено в тексті цього рішення).
У той час як трудові правовідносини, які припинені, що має місце в межах цього спору, охоплюються дією ч. 2 ст. 233КЗпП України.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до закінчення строку визначеного судом до канцелярії суду, електронного кабінету чи електронної пошти суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності вказаних у заяві причин.
Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде залишена без розгляду на підставі частини 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Брильовський Роман Михайлович