ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/4570/26
У Х В А Л А
з питань залишення позову без розгляду
30 червня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру окладу військовослужбовця ОСОБА_1 в період військової служби з 09.04.2020 по 04.04.2023;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року за період з 09.04.2020 по 31.12.2020 включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2021 року за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2022 року за період 01.01.2022 по 04.04.2022 включно;
- визнати дії Відповідача такими, що є протиправними, щодо не застосування норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановлення чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу за посадою, яку займав Позивач з 09.04.2020;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати громадянину ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 09.04.2020 по 04.04.2023 у розмірі 160 078,31 грн.
Ухвалою судді від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 14 червня 2026 витребувано від Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії карток облік грошового забезпечення та/або інформацію відомості про нарахування (виплату) ОСОБА_1 грошового забезпечення із розшифровкою про розміри складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, премія та т.п.) із зазначенням помісячно за весь період проходження військової служби в період з 02.03.2022 по 04.04.2023.
Ухвалою від 15 червня 2026 залучено до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_3 .
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтуванні вказаного зазначає про те, що строки звернення до адміністративного суду спрямовані на забезпечення принципу правової визначеності та дисциплінування учасників процесу. Початок перебігу такого строку пов`язується не лише з моментом фактичної обізнаності особи про порушення права, а й з моментом, коли вона повинна була про нього дізнатися. Поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об`єктивні та непереборні обставини, підтверджені належними доказами. Відповідач посилається на практику Верховного Суду, Конституційного Суду України та ЄСПЛ, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. На думку відповідача, після набрання чинності Законом №2352-ІХ з 19.07.2022 спори щодо виплати належних працівникові сум підлягали зверненню до суду в тримісячний строк, який з урахуванням карантинних обмежень почав обчислюватися з 01.07.2023. Оскільки спірні правовідносини завершилися 04.04.2023, а позивач не навів жодних поважних причин пропуску строку та не надав відповідних доказів, відповідач вважає, що позов подано несвоєчасно. Крім того, позивач під час проходження служби та після звільнення не звертався із заявами щодо нарахування грошового забезпечення чи індексації, що, на переконання відповідача, свідчить про його тривалу пасивну поведінку. У зв`язку з цим відповідач просить залишити позов без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України.
Ухвалою від 15 червня 2026 року у справі № 380/4570/26 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Представник позивача подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку, у якому зазначає про таке. Позивач зазначає, що не мав об`єктивної можливості своєчасно звернутися до суду, оскільки відповідач не надав йому грошовий атестат, розрахункові листи та письмове повідомлення про суми, нараховані й виплачені при звільненні, а також не відповів на адвокатський запит щодо складових грошового забезпечення. У зв`язку з цим позивач був позбавлений можливості перевірити правильність нарахування грошового забезпечення та лише самостійно у 2026 році здійснив орієнтовний розрахунок належних виплат. На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на практику Верховного Суду, рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 щодо безстрокового захисту права на оплату праці, а також на відсутність доказів належного повідомлення про остаточний розрахунок при звільненні. Просить суд поновити строк звернення до суду.
Вирішуючи питання про залишення позовних вимог без розгляду суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд неодноразово зазначав (в постанові від 01 червня 2022 року у справі №640/4086/20, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Слід зазначити, що розмір грошового забезпечення, як і розмір відповідної допомоги (компенсації), відомий його отримувачу під час отримання відповідної виплати, отже саме з моменту не отримання грошового забезпечення (компенсаційної виплати) у неналежному розмірі позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частинами першою, другою статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судова палата у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 також наголосила, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано грошового атестату, який був вручений позивачу під час його звільнення з військової служби, що в свою чергу доводить безпідставність посилань відповідача на неповажність пропуску строку позивачем під час звернення до суду з цим позовом, оскільки відповідач не наводить належних доказів того, що позивачу було достеменно відомо про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні.
Суд також наголошує, що положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ) не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, про що також зазначав Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23. Отже, саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, законодавець пов`язує перебіг тримісячного строку для звернення з позовом до суду.
Водночас, відповідач не надав та матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення, та з якого розміру таке грошове забезпечення було обраховане. З огляду на наведене, доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки, позивачем строк звернення до суду з цим позовом не пропущено, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Відтак аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення з цим позовом до суду є помилковими, тому суд їх відхиляє.
Керуючись ст.ст. 12, 229, 248, 256, 257-261, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брильовський Р.М.