Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні адміністративного позову
16 червня 2026 року Справа № 520/16368/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (2 відділ, Дворічна), щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу під час мобілізації та направлення (переміщення) для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з військової служби, як протизаконно мобілізованого.
Разом з адміністративним позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив:
- заборонити Військовій частині НОМЕР_2 в особі її командира, вчиняти будь-які дії щодо переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду по справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач є усиновлювачем неповнолітньої дитини, яка до усиновлення була позбавлена батьківського піклування та перебуває на його повному утриманні, у зв`язку з чим, на думку позивача, він мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вказує, що, незважаючи на наявність підстав для відстрочки та повідомлення про них посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, його було призвано на військову службу та направлено для її проходження до Військової частини НОМЕР_2 . На переконання позивача, такі дії відповідачів є протиправними.
Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що до вирішення справи по суті командуванням Військової частини НОМЕР_2 можуть бути прийняті рішення щодо його переміщення до іншого місця проходження служби або іншої військової частини. На думку позивача, таке переміщення може ускладнити ефективний захист та поновлення його прав, а також виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
За приписами частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Водночас пунктом 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Аналіз наведених норм свідчить, що забезпечення позову є винятковим заходом попереднього судового захисту.
Суд зауважує, що заявник повинен довести наявність конкретних фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість його застосування, а обраний захід має бути необхідним, адекватним, співмірним із позовними вимогами та безпосередньо пов`язаним із предметом спору.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має пересвідчитися у наявності реальної, а не ймовірної загрози істотного ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду чи ефективного поновлення прав позивача, а також оцінити наслідки застосування відповідного заходу для інших осіб та публічних інтересів.
Предметом спору у цій справі є правомірність дій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до Військової частини НОМЕР_2 , а також наявність підстав для надання позивачу відстрочки та його звільнення з військової служби.
Натомість заявлений захід забезпечення позову стосується заборони Військовій частині НОМЕР_2 та її командиру вчиняти будь-які дії щодо майбутнього переміщення позивача до іншого місця служби або іншої військової частини.
Разом з тим, суд зазначає, що до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що командиром Військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ, розпорядження чи інше рішення про переміщення позивача, розпочато відповідну процедуру або вчиняються конкретні дії, спрямовані на його переміщення. Доказів існування реального та безпосереднього наміру командування здійснити таке переміщення позивачем до заяви не надано.
Отже, наведені у заяві доводи щодо можливого переміщення позивача ґрунтуються на припущеннях про події, які можуть настати в майбутньому. Саме лише припущення про можливість прийняття суб`єктом владних повноважень певного рішення не свідчить про існування передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення позову.
Суд також не встановив, яким саме чином можливе переміщення позивача до іншого місця служби або іншої військової частини унеможливить чи істотно ускладнить виконання можливого рішення суду у цій справі.
Суд зазначає, що у силу приписів ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання незалежно від місця проходження позивачем військової служби.
Посилання позивача на наявність у нього права на відстрочку та протиправність його призову стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог і підлягають перевірці під час розгляду справи по суті з дослідженням усіх належних та допустимих доказів.
Суд зауважує, що під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову такі обставини не свідчать про очевидність протиправності дій відповідачів поза обґрунтованим сумнівом.
Вирішення питання про наявність у позивача права на відстрочку, дотримання процедури його призову, правові наслідки такого призову та наявність передбачених законом підстав для звільнення з військової служби потребує встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності. Надання оцінки цим питанням під час вирішення заяви про забезпечення позову фактично означало б передчасне формування судом висновку щодо суті спору.
Крім того, суд зауважує, що застосування такого заходу, як заборона командиру військової частини вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача, може перешкоджати реалізації повноважень військового командування щодо організації проходження військової служби та виконанню наказів і розпоряджень, тоді як закон прямо обмежує можливість судового втручання шляхом забезпечення позову в накази або розпорядження командира, віддані військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, заявлений захід не відповідає вимогам необхідності та співмірності, а наслідки його застосування можуть виходити за межі мети інституту забезпечення позову та порушувати баланс між приватним інтересом позивача і публічним інтересом у належному функціонуванні військового управління.
Правова позиція щодо виняткового характеру заходів забезпечення позову, необхідності доведення реальної загрози ускладнення виконання рішення та недопустимості фактичного вирішення спору по суті на цій стадії узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 28.10.2020 у справі №140/2474/20, від 24.06.2020 у справі №420/7613/19.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а обраний ним захід забезпечення позову не є належним та співмірним, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись приписами ст. ст. 90, 150, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дворічанського) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.А. Полях