ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
17 червня 2026 р. Справа №160/16784/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/16784/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-3: Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), до відповідача-4: Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій, скасування постанови та наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
16 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-3: Військової частини НОМЕР_3 , до відповідача-4: Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у проведенні медичного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без повного дослідження стану здоров`я, без належного врахування наявних медичних документів за записів в ЕСОЗ (електронній системі охорони здоров`я) та без направлення на додаткове обстеження;
- скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 ;
- зобов`язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з урахуванням усіх наявних медичних документів;
- зобов`язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 під час повторного медичного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечити проведення необхідних додаткових лабораторних та інструментальних обстежень відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність процедури призову позивача на військову службу.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/16784/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати наступні заходи забезпечення позову:
- зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано придатним до військової служби;
- зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_3 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків особового складу військової частини до набрання законної сили рішенням суду;
- заборонити військовій частині НОМЕР_3 та її посадовим особам до набрання законної сили рішенням суду залучати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до виконання бойових, спеціальних та службово-бойових завдань, направляти його до районів ведення бойових дій, переміщувати між підрозділами та застосовувати до нього заходи дисциплінарного впливу у зв`язку з виконанням оскаржуваних рішень.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що згідно наявних медичних документів Позивач страждає на цироз печінки, портальну гіпертензію, варикозне розширення вен стравоходу II ступеня, хронічний вірусний гепатит С, перенесені кровотечі, постгеморагічну анемію, а також захворювання хребта з неврологічними проявами. Позивач вже направлений до військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_6 окремий штурмовий полк), де проходження служби передбачає значні фізичні навантаження та потенційне залучення до бойових завдань. Подальше проходження військової служби та виконання бойових завдань до вирішення спору по суті створює реальну та безпосередню загрозу життю та здоров`ю Позивача, оскільки може призвести до: розвитку шлунково-кишкової кровотечі; Декомпенсації цирозу печінки; печінкової недостатності; інших тяжких та незворотних наслідків для здоров`я. У разі направлення Позивача до району ведення бойових дій або його участі у виконанні бойових завдань виконання майбутнього рішення суду може стати неможливим або істотно ускладненим.
У даному випадку існує не лише ризик ускладнення виконання майбутнього судового рішення, а й очевидна небезпека заподіяння непоправної шкоди життю та здоров`ю Позивача. На відміну від майнових спорів, наслідки можливого погіршення стану здоров`я внаслідок залучення Позивача до виконання бойових завдань не можуть бути усунуті шляхом подальшого виконання судового рішення або відшкодування шкоди. У разі розвитку кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, декомпенсації цирозу печінки чи інших тяжких ускладнень відновлення порушених прав Позивача стане фактично неможливим, що свідчить про наявність передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства підстав для вжиття заходів забезпечення позову. У даній справі Позивач страждає на тяжкі хронічні захворювання печінки, зокрема цироз печінки, портальну гіпертензію, варикозне розширення вен стравоходу з кровотечами в анамнезі, хронічний вірусний гепатит С та інші захворювання, що підтверджуються медичною документацією, наданою суду. Позивач вже направлений до військової частини НОМЕР_3 , яка є бойовим підрозділом Збройних Сил України. У разі його залучення до виконання бойових чи службовобойових завдань існує очевидна та безпосередня загроза розвитку тяжких ускладнень, зокрема шлунково-кишкової кровотечі, декомпенсації цирозу печінки, печінкової недостатності та інших станів, що можуть становити загрозу життю Позивача. Слід врахувати, що предметом спору є саме законність висновку військоволікарської комісії про придатність Позивача до військової служби. Якщо до завершення судового розгляду Позивач буде залучений до виконання бойових завдань або направлений до району ведення бойових дій, а згодом суд встановить протиправність оскаржуваного висновку ВЛК, судовий захист втратить свою ефективність, оскільки негативні наслідки для життя та здоров`я Позивача можуть настати раніше, ніж буде ухвалене рішення у справі. Саме для недопущення таких наслідків законодавцем і передбачений інститут забезпечення позову як гарантія реального та ефективного захисту прав людини. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті створює реальний ризик настання незворотних наслідків для життя та здоров`я Позивача, а також може істотно ускладнити або фактично унеможливити ефективне виконання майбутнього рішення суду та поновлення його порушених прав, що повністю відповідає підставам забезпечення позову, визначеним частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Згідно військово-облікового документу позивача в електронній формі він перебував на обліку у відповідача-2 як військовозобов`язаний, знятий з облік в зв`язку з призовом на військову службу.
Суд зазначає, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2024 у справі №440/3038/24.
Наразі позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із діями відповідачів щодо процедури мобілізації, які при цьому наразі не підтверджені належним чином, їх існування має ймовірний характер та обґрунтовується лише доводами позивача.
Щодо наданих медичних документів та посилань на них суд зазначає наступне.
Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 року №810/5009/18.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, ступень тяжкості отримання травми, як і визначення пов`язаності захворювання, є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.06.2026 року у справі №160/29083/25.
Щодо посилань позивача про його залучення до участі у бойових діях суд зазначає, що такі доводи базуються на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку відсутнє.
Тотожне правозастосування здійснене Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.05.2026 року у справі №440/2506/26.
Окрім цього, згідно п. 10 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
В даному випадку позивач фактично просить не лише забезпечити позов на підставі необґрунтованих припущень про відповідні ризики, а й обирає спосіб забезпечення позову, який заборонений законодавством. Оскільки фактично буде заборонено віддавати військовослужбовцю наказ в умовах воєнного стану, що законодавством не передбачено.
Щодо іншої підстави для забезпечення позову у вигляді очевидних ознак протиправності дій відповідачів суд зазначає наступне.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
В цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність поведінки відповідачів, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2023 року у справі №640/6523/21.
Наявність очевидної протиправності спірного правового акту підлягає доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, а саме належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22, від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.
Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.
Отже, судом констатується відсутність підстав для забезпечення позову як за п. 1, так і за п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що задоволення заяви в спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що наразі підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко