Справа № 487/9544/25
Провадження № 2-др/487/20/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2026 м.Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі Головуючого судді - Притуляк І.О., перевіривши матеріали заяви представника позивача адвоката Сизової Ірини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення по справі №487/9544/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
12.06.2026 року Заводським районном судом м.Миколаєва було ухвалено рішення у справі №487/9544/25, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасувано наказ Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» №106-о/с від 03.07.2025 року про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача терапевтичного відділення з неврологічними ліжками на 55 ліжок (з них 35 терапевтичних ліжок в т.ч. 2 ліжка палати динамічного спостереження на 20 неврологічних ліжок) лікарні на 55 ліжок Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» з 04.07.2025 року
У задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
У задоволені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Стягнуто з Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» на користь держави судовий збір в розмірі 968,96 грн.
15.06.2026 року представник позивача адвокат Сизова І.А. шляхом формування у системі «Електронний суд» подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.
У заяві просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн.
В обґрунтування заяви посилалася на положення ч.8 ст.141 ЦПК України, до заяви долучила Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №02-25 від 04.08.2025 року, складений та підписаний 12.06.2026 року.
16.06.2026 року представник відповідача, шляхом формування у системі «Електронний суд» подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування яких вказав, що рішенням суду від 12.06.2026 року питання про розподіл судових витрат було вирішено.
Наголосив на тому, що акт приймання-передачі наданих послуг, надійшов до суду після ухвалення рішення що є спробою усунути недоліки доказування та зводиться до фактичного перегляду висновків суду щодо недоведеності судових витрат.
Заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення була розглянута судом без повідомлення учасників справи, що не суперечить положенням ч.3 ст.270 ЦПК України.
Перевіривши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
За положеннями ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі просить вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн. Разом з тим, судом вже вирішено питання стягнення таких судових витрат з мотивів, викладених у рішенні.
Отже, представник позивача фактично просить ухвалити додаткове рішення до вже розглянутої вимоги, що приписами цивільного процесуального законодавства не передбачено.
Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на положення абз.2 ст.141 ЦПК України, оскільки сторона позивача не заявляла про намір подати докази на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. Саме з урахуванням відсутності даної заяви, судові витрати були розподіленні при постановленні рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 260,270,353 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Сизової Ірини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення по справі №487/9544/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Копію ухвали надіслати сторонам та їх представникам
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Головуючий суддя: І.О.Притуляк