Судові рішення

Ухвала № 141104482 у справі № 487/9544/25 від 28.10.2026

Ухвала від 28.10.2026 у цивільній справі № 487/9544/25 (категорія «Про поновлення на роботі»). Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду, суддя Гудима Дмитро Анатолійович.

Справа№ 487/9544/25
СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
СуддяГудима Дмитро Анатолійович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро поновлення на роботі
Дата ухвалення28.10.2026
Надійшло до реєстру03.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141104482

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

У х в а л а

28жовтня 2026 року

м. Київ

Справа № 487/9544/25

Провадження № 61-12044ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Сизова Ірина Анатоліївна (далі - адвокат),

на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року

у справі за позовом скаржника до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» (далі - відповідач / ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області») про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

в с т а н о в и в:

1. 17 грудня 2025 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 3 липня 2025 року № 106-о/с «По особовому складу» про звільнення скаржника, поновити скаржника на посаді завідувача терапевтичного відділення з неврологічними ліжками на 55 ліжок лікарні на 55 ліжок ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» - лікаря-терапевта з 3 липня 2025 року, стягнути з відповідача на користь скаржника середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 липня 2025 року до дня поновлення на роботі.

2. 12 червня 2026 року Заводський районний суд міста Миколаєва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: визнав незаконним і скасував наказ відповідача від 3 липня 2025 року № 106-о/с про звільнення скаржника; поновив скаржника на посаді завідувача терапевтичного відділення з неврологічними ліжками на 55 ліжок лікарні на 55 ліжок ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» - лікаря-терапевта з 4 липня 2025 року; відмовив у задоволенні іншої частини позову.

3. 18 серпня 2026 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4. 15 вересня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 28886/0/220-26 від 16 вересня 2026 року). Просила: скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу; скасувати постанову апеляційного суду повністю й ухвалити нове судове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правничу допомогу у судах першої й апеляційної інстанцій.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

5.5. Предметом позову є визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З огляду на цей предмет, а також беручи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи та встановлені судами попередніх інстанцій її обставини, Верховний Суд вважає, що вона має незначну складність, не належить до винятків, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Тому визнає цю справу малозначною.

5.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У цій скарзі не зазначив випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо переглянути у касаційному суді. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

6.5. Скаржник мав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і можливість навести аргументи та докази на користь його позову. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.

6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду у справі, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
18.08.2026 Постанова № 139066938 Миколаївський апеляційний суд
18.08.2026 Постанова № 139066934 Миколаївський апеляційний суд
13.08.2026 Ухвала № 138948023 Миколаївський апеляційний суд
24.07.2026 Ухвала № 138479553 Миколаївський апеляційний суд
16.07.2026 Ухвала № 138271352 Миколаївський апеляційний суд
18.06.2026 Ухвала № 137486429 Заводський районний суд м. Миколаєва
12.06.2026 Рішення № 137348525 Заводський районний суд м. Миколаєва
06.04.2026 Ухвала № 135447011 без тексту Заводський районний суд м. Миколаєва
25.12.2025 Ухвала № 132920545 без тексту Заводський районний суд м. Миколаєва