СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/98/26
ун. № 759/15395/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суду міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
15 червня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника позивача, адвоката Цапенка С.С., подана 05 червня 2026 року, про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, а саме:
- вантажний автомобіль «DAF» FT CF 85.430 (об`єм (потужність) двигуна: 12583 см3) 2001 року випуску;
- напівпричіп «Metaco» SD 334 1993 року випуску.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.06.2026 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 16.06.2026.
Заява обґрунтована тим, що:
- предметом позову є вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 24/11/2023 від 24.11.2023 в сумі 5 193 782,00 грн, що еквівалентно 124 116,00 доларів США;
- 17 липня 2025 року, після подання цього позову, ОСОБА_2 продав належний йому автомобіль AUDI A6, державний номер на момент продажу: KA1711AE, VIN код ТЗ: НОМЕР_1 , 2019 рік випуску, ОСОБА_3 за 1 134 000,00 гривень, з метою запобігання звернення стягнення на нього за рішенням суду;
- такі дії ОСОБА_2 свідчать про те, що він намагається уникнути сплати боргу за договором позики; після отримання грошових коштів за транспортний засіб, жодних дій, спрямованих на погашення боргу відповідач не вчинив;
- 20 листопада 2025 року Святошинський районний суд міста Києва постановив ухвалу про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 у межах ціни позову, а саме у розмірі 124 116,00 доларів США, що обліковуються на рахунках банків та будь-яких інших фінансових установ;
- заходи щодо виявлення грошових коштів, що належать ОСОБА_2 , в межах виконавчого провадження 80096904 не дали результатів, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження;
- 13 лютого 2026 року позивач уже звертався з тотожною заявою про забезпечення позову; 25 лютого 2026 року Святошинський районний суд міста Києва постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви з огляду на недоведеність відсутності коштів на банківських рахунках відповідача;
- невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача, оскільки надасть відповідачеві можливість і надалі розпоряджатися належним йому майном, що унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши заяву і додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 названої статті).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Між сторонами у справі виник спір щодо виконання зобов`язань за договором позики.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача вказав, що відповідач має намір ухилитися від виконання зобов`язань за договором позики, вчинити дії, що унеможливлять виконання ймовірного рішення суду.
На підтвердження належності відповідачеві транспортних засобів, на які необхідно накласти арешт, представник позивача надав витяги з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 04.06.2026.
На підтвердження орієнтовної вартості транспортних засобів представник позивача надав роздруківку з вебсайту https://auto.ria.com/, відповідно до якої середня загальна вартість транспортних засобів становить 21 500,00 доларів США.
На підтвердження відсутності грошових коштів на банківських рахунках відповідача представник позивача надав лист приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Деркач І.В., відповідно до якого в ході проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження 80096904 виявлені банківські рахунки ОСОБА_2 , відкриті в АТ КБ «Приватбанк» (залишок коштів 585,11 грн), АТ «Універсал Банк» (залишок коштів 0,00 грн), АТ «ВСТ Банк» (залишок коштів 3757,03 грн).
До вказаного листа додана відповідь на запит № 311514328 від 27.01.2026 до Державної податкової служби, відповідно до якої загальний дохід ОСОБА_2 за 2025 рік становив 4 567 613,29 гривень.
Окрім того, матеріали справи містять підтвердження, що 17 липня 2025 року ОСОБА_2 продав належний йому автомобіль AUDI A6, державний номер на момент продажу: KA1711AE, VIN код ТЗ: НОМЕР_1 , 2019 рік випуску, ОСОБА_3 за 1 134 000,00 гривень.
Суд акцентує, що після отримання вказаного вище доходу, а також грошових коштів за проданий транспортний засіб відповідач будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості не вчинив, що свідчить про відсутність наміру врегулювати спір у позасудовому порядку.
Суд погоджується з доводами представника позивача, що заходи забезпечення цього позову, вжиті на підставі ухвали суду від 20.11.2025, не є ефективними, адже грошових коштів на банківських рахунках відповідача вочевидь недостатньо для досягнення мети такого забезпечення
За таких обставин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на вказані вище транспортні засоби не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки можливість розпоряджатися транспортними засобами обмежується на певний час, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до завершення розгляду цієї справи по суті.
Отже, оскільки такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами, з якими ОСОБА_1 звернувся до суду, а також ураховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, заяву про забезпечення позову належить задовольнити повністю.
Щодо зустрічного забезпечення суд ураховує, що згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
З огляду на наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.
Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.
У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Окрім того, відповідно до вимог частини шостої статті 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 149, 150, 153, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.
Ужити заходи забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на вантажний автомобіль «DAF» FT CF 85.430 (об`єм (потужність) двигуна: 12583 см3) 2001 року випуску; напівпричіп «Metaco» SD 334 1993 року випуску, які належать ОСОБА_2 .
Зазначити дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Направити цю ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів, у тому числі Головному сервісному центру МВС (04085, місто Київ, вулиця Лук`янівська, будинок 62; адреса електронної пошти: info@hsc.gov.ua).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Суддя Ю.В. Кравченко