Ухвала № 137547384 у справі № 761/17901/25 від 19.06.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_____________________________________

Справа № 761/17901/25

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1633/2026

У Х В А Л А

19 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,

установив:

рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання (догляду) та скасування заборони відчуження квартири задоволено частково.

На вказане рішення суду 1 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трунов Ю.А. направив апеляційну скаргу на поштову адресу Київського апеляційного суду, яка отримана судом 4 грудня 2025 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 4 грудня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Рейнарт І.М. суддям: Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

9 грудня 2025 року матеріали справи витребувані з Шевченківського районного суду міста Києва.

19 березня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

Відповідачка зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 6 червня 2025 року у даній справі відмовлено у задоволенні її заяви про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка була передана для розгляду судді-доповідачу Рейнарт І.М., суддям: Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

Відповідачка зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року її апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 6 червня 2025 року про відмову у забезпеченні її зустрічного позову до ОСОБА_2 про стягнення коштів було залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 6 червня 2025 року - без змін. Не погоджуючись з вищевикладеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, нею подано касаційні скарги на вищевказані судові рішення.

ОСОБА_1 посилається на те, що 7 січня 2026 року її представник звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про видачу копій постанов суду, однак не отримавши копії постанов в межах строку на касаційне оскарження, касаційна скарга була подана без наявності у неї повних текстів оскаржуваних постанов.

Відповідачка зазначає, що ухвалою судді Верховного Суду від 9 лютого 2026 року

у справі № 761/17901/25 касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для надання належним чином засвідчених копій оскаржених постанов Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року.

Відповідачка посилається на те, що по спливу майже трьох місяців з дати винесення судом постанови від 24 грудня 2025 року, повні тексти так і не були складені та підписані колегією суддів, чим створено для неї істотні процесуальні обмеження в реалізації права на касаційне оскарження, створені перешкоди доступу до правосуддя, порушено засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в надані ними суду свої доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, допущено поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до адвокатів та учасників справи.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що вказане свідчить про очевидну необ`єктивність, упередженість та незацікавленість колегії суддів Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. в справедливому розгляді справи, що є достатньою, вмотивованою та обґрунтованою підставою для висновку про відвід колегії суддів, як за суб`єктивними, так і об`єктивними критеріями.

Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 15 червня 2026 року.

Колегія суддів, вивчивши доводи заяви ОСОБА_3 про відвід, вважає, що він є необґрунтованим з таких підстав.

Підстави для відводу судді зазначені у статті 36 ЦПК України, згідно частини 1 якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник,

адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи

правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частина 4 статті 36 ЦПК України передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У заяві ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не наведені підстави, передбачені ст. 36 ЦПК України, для відводу колегії суддів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) під час тлумачення положень частини 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод неодноразово зауважував, що неупередженість судді зазвичай означає відсутність у нього упереджень і необ`єктивності, що може бути встановлено різними способами. При цьому, думка учасників справи є важливою, однак не має вирішального значення, а сама лише незгода з процесуальним рішенням, ухваленим суддею, не є легітимною підставою для сумнівів у неупередженості суду. Вирішальним у цьому випадку є те, чи можна вважати побоювання особи щодо упередженості судді об`єктивно обґрунтованим у кожній конкретній справі.

ЄСПЛ послідовно дотримується дуального підходу до неупередженості суду, виокремлюючи два її види: суб`єктивну неупередженість, що оцінюється з урахуванням особистих переконань, уподобань та поведінки конкретного судді, та об`єктивну неупередженість, що перевіряється шляхом встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості суду.

Як показує практика ЄСПЛ, суб`єктивна безсторонність судді презюмується, доки не надано доказів протилежного.

Об`єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. Вимоги об`єктивної неупередженості суду тісно пов`язані з вимогою незалежності суду.

У провадженні колегії суддів Рейнарт І.М. (доповідач), Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. перебували апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 6 червня 2025 року про відмову у забезпеченні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштівта на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання (догляду).

Постановами Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 6 червня 2025 року змінена шляхом викладення мотивувальної частини ухвали в редакції постанови апеляційного суду, а ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року залишена без змін.

Заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не містить посилань, що при розгляді її апеляційних скарг колегія суддів виявила упередженість або необ`єктивність.

Оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Трунова Ю.А. на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року надійшла до Київського апеляційного суду до закінчення апеляційного провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами ОСОБА_1 , вона була передана раніше визначеному складу суду.

Доводи ОСОБА_1 , що не складання протягом трьох місяців повних текстів постанов апеляційного суду від 24 грудня 2025 року свідчить про очевидну необ`єктивність, упередженість та незацікавленість колегії суддів в справедливому розгляді справи, є безпідставними та надуманими.

Частиною 1 статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У постановах Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року зазначено, що їх повний текст складено 31 березня 2026 року.

Таким чином ОСОБА_1 мала можливість реалізувати своє право на касаційне оскарження шляхом подання касаційних скарг протягом визначеного законом строку без подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Трунов Ю.А. подав касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року та постанову Київського

апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, за якою Верховний Суд 29 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження, зазначивши, що клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження є зайвим, враховуючи зазначення у постанові Київського апеляційного суду дати складання повного тексту постанови.

Будь-яких інших підстав для відводу колегії суддів заява ОСОБА_1 не містить.

Також у заяві ОСОБА_1. не наведено обставин, на підставі яких можна зробити висновок про наявність у суддів упередженості стосовно заявника та не надано доказів, які б підтверджували особисту зацікавленість колегії суддів Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.у розгляді даної цивільної справи.

Виходячи з вищевикладеного, заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. передається для вирішення іншому судді, який не входить до складу колегії суддів.

Керуючись статями 36, 40 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

визнати заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. необґрунтованим.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів для вирішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України іншому судді, який не входить до складу суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук