Справа № 357/19999/25
Провадження № 2-зз/357/18/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2026 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Гриненко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
09.06.2026 представник відповідача - ОСОБА_3 , адвокат Чорний Олександр Васильович, звернувся до суду із заявою, про скасування заходів забезпечення позову, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрована судом 10.06.2026 та передана для розгляду 15.06.2026, у якій просив скасувати заходи забезпечення позову, а саме: зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687902132103), власником якого є ОСОБА_3 , накладений ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів.
Заяву обґрунтовує тим, що на розгляді в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області перебуває справа № 357/19999/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів. ОСОБА_1 звернулася із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2959622732020), власником якої є ОСОБА_3 та житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687902132103), власником якого є ОСОБА_3 . Вважає, що накладення арешту відразу на два об`єкти нерухомості належних ОСОБА_3 , загальна вартість котрих суттєво перевищує розмір всіх позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є не співмірним та таким що суттєво обмежує права ОСОБА_3 . Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2959622732020), власником якої є ОСОБА_3 станом на 09 червня 2026 року становить 2 697 269,46 гривень, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260609- [номер приховано] від 09 червня 2026 року. Ринкової вартості квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2959622732020), власником якої є ОСОБА_3 є цілком достатньо для забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник позивача - ОСОБА_1 , адвокат Римар Наталія Святославівна подала до суду заяву, у якій просила розгляд клопотання проводити за відсутності позивача та її представника.
Враховуючи обмежений строк розгляду вищезазначеного клопотання в порядку ч. 2 ст. 158 ЦПК України та те, що явка сторін судом обов`язковою не визнавалась, їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
При вирішенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1- 4 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Згідно із ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Так, 25.02.2026 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, за заявою ОСОБА_1 , було вжито заходи забезпечення її позову до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів, шляхом: 1) накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52[телефон приховано]), власником якої є ОСОБА_4 ; 2) накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2959622732020), власником якої є ОСОБА_3 ; 3) накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687902132103), власником якого є ОСОБА_3 .
Представник відповідача обґрунтовує своє клопотання про скасування заходів забезпечення позову тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області накладено арешт відразу на два об`єкти нерухомості належних ОСОБА_3 , загальна вартість котрих суттєво перевищує розмір усіх позовних вимог ОСОБА_1 , тобто захід забезпечення позову не є співмірним з розміром позовних вимог та таким, що суттєво обмежує права ОСОБА_3 . Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 09 червня 2026 року становить 2 697 269,46 грн, що є цілком достатнім для забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд враховує зазначене твердження виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Отже, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Суд при винесенні ухвали суду про забезпечення позову, шляхом накладення арешту від 25.02.2026 врахував, що одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у заяві про накладення арешту, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд врахував практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Суд враховує, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).
З довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 09.06.2026 вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 09 червня 2026 року становить 2697269,46 грн.
Тому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування заходу забезпечення позову, шляхом зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_1 , суд враховує, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 є співмірною з предметом вказаного позову, зокрема, про стягнення солідарно з відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачених за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі (громадського будинку) від 25.05.2022, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федорякою О.С., реєстровий №639, грошових коштів у сумі 29000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ становить 1 222492,10 грн та витрат на нотаріальне посвідчення договору у розмірі 35250,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів, підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 158, 353, 354 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання задовольнити.
Скасувати захід забезпечення позову, обраний ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026 у справі № 357/19999/25, шляхом зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687902132103), власником якого є ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 22.06.2026.
Суддя: О. В. Бондаренко