Справа № 420/836/26
УХВАЛА
22 червня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації роботи за 42 вихідних дня у грошовій формі та відмову у вчиненні таких дій, що викладена у листі ГУ ПФУ в Одеській області на заяву позивача за вих. № 37684-35859/Є-05/8-1500/25 від 01.12.2025; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді компенсації за роботу у вихідні дні у сумі 127836,24 (сто двадцять сім тисяч вісімсот тридцять шість гривень двадцять чотири копійки); стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 200885,52 грн. (двісті тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень п`ятдесят дві копійки) в якості суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
04.02.2026 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській надійшов відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Ухвалою суду від 04.06.2026 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано 10- денний строк для усунення недоліків по справі.
На виконання вимог ухвали суду від 04.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява від 10.06.2026 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення ОСОБА_1 строків звернення до суду із цим позовом представник позивача вказав, що в листі за вих. № 37684-35859/Є-05/8-1500/25 від 01.12.2025 р., який позивач отримала 05.12.2025 р., відповідач надав повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, що і обумовило звернення до суду, оскільки позивач до цього моменту достовірно не знала чи були виплачена їй компенсація за роботу у вихідні дні протягом роботи у відповідача, оскільки кожен місяць заробітна плата була різною. Окрім того, як вказав представник, рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України ( є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Також представник відмітив, що у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Поряд з цим, як наголосив представник, законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. З урахуванням викладеного, а також практику ЄСПЛ, представник просить суд задовольнити заяву позивача та поновити строки звернення до суду із цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.02.2024 №112-О ОСОБА_1 звільнена з займаної посади заступника начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління, у зв`язку з виходом на пенсію.
Позивач, вернувшись в січні 2026 року до суд із цим позовом, щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації роботи за 42 вихідних дня, порушила тримісячний строк звернення до суду із цим позовом.
Як вбачається з п.2 наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.02.2024 №112-О вирішено виплатити ОСОБА_1 :
-грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 7 календарних днів за період роботи з 04 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року;
-грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 4 календарні дні за період роботи з 01 січня 2024 року по 13 лютого 2024 року;
-невикористану додаткову оплачувану відпустку з урахуванням стажу державної служби тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 26 жовтня 2023 року та 25 жовтня 2024 року;
-вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що під час звільнення з займаної посади ОСОБА_1 не виплачувалась компенсація роботи за вихідні дні, а тому посилання представника позивача на те, що лише після відповіді № 37684-35859/Є-05/8-1500/25 від 01.12.2025 р. позивачу стало відомо про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, є безпідставним.
Суд зазначає, що отримання позивачем листа від Пенсійного фонду у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування виплат при звільненні.
При цьому, суд враховує, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання інформації про нараховані та виплачені суми при звільненні лише 31.10.2025, тобто більше ніж через 8 місяців після її звільнення.
Водночас, суд зазначає, що предметом розгляду справи є не вірне визначення компенсаційних сум за роботу позивача у вихідні дні при звільненні позивача з державної служби, а саме право ОСОБА_1 на компенсаційні виплати за роботу у вихідні дні, виплата яких не передбачена в наказі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.02.2024 №112-О.
Щодо посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, суд зазначає наступне.
Велика Палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила рішення №1-р/2025.
Однак, позивач звільнена з державної служби та спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на викладене вище у сукупності, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що саме створювало для нього істотні перешкоди, на протязі такого тривалого періоду, в межах тримісячного строку звернутися про захист порушеного права щодо оскарження виплати компенсації за роботу у вихідні дні.
Частиною 4 ст.123 КАС України встановлено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведене, а також те, що вказані в заяві представника позивача підстави для поновлення цього строку суд визнає неповажними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 248, 256, 293 КАС України,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву за адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації роботи за 42 вихідних дня у грошовій формі та відмову у вчиненні таких дій, що викладена у листі ГУ ПФУ в Одеській області на заяву позивача за вих. № 37684-35859/Є-05/8-1500/25 від 01.12.2025; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді компенсації за роботу у вихідні дні у сумі 127836,24 (сто двадцять сім тисяч вісімсот тридцять шість гривень двадцять чотири копійки); стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 200885,52 грн. (двісті тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень п`ятдесят дві копійки) в якості суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.
Суддя К.О. Танцюра