ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
23 червня 2026 р. Справа №160/8465/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву позивача про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 20 регіональної військово-лікарської комісії, що полягає у нерозгляді по суті скарги ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії, оформлений довідкою від 25.02.2026 №2026-0225-2007-4826-3;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі військово-лікарської комісії), що полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 та неприйнятті рішення за результатами її розгляду;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі військово-лікарської комісії) забезпечити належний розгляд скарги ОСОБА_1 та прийняття рішення за результатами такого розгляду.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:
- забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , іншим військовим частинам, органам військового управління, територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, а також будь-яким іншим уповноваженим суб`єктам: переміщувати позивача по службі, призначати його на будь-яку посаду, направляти для подальшого проходження військової служби до інших військових частин, здійснювати його розподіл після проходження базової загальновійськової підготовки, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач був направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої оформлено довідку ВЛК від 25.02.2026 №2026-0225-2007-4826-3, якою позивача визнано придатним до військової служби, після чого він був мобілізований та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 . Не погоджуючись із зазначеним висновком військово-лікарської комісії, позивач реалізував право на адміністративне оскарження та звернувся зі скаргою до військово-лікарської комісії вищого рівня, однак, така скарга по суті розглянута не була, а належне рішення, передбачене Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, не прийнято, що стало підставою для звернення до суду з відповідним адміністративним позовом. На даний час позивач проходить базову загальновійськову підготовку у Військовій частині НОМЕР_1 , при цьому, за наявною інформацією, найближчим часом після завершення зазначеної підготовки він підлягає розподілу та призначенню на посаду до іншої військової частини, що фактично означатиме зміну місця проходження служби, підпорядкування іншому командуванню та залучення до виконання функціональних обов`язків, які можуть не відповідати стану його здоров`я. Оскільки позивача ВЛК визнано "придатним до військової служби", то він буде призначений на посаду, що відповідає ступеню його придатності. У даному випадку невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення виконання можливого рішення суду та фактичної втрати ефективності судового захисту, оскільки у разі переміщення позивача до іншої військової частини відбудеться зміна суб`єкта управління, умов проходження служби, кола посадових обов`язків, а також ускладниться або стане фактично неможливим оперативне направлення позивача на повторний або контрольний військово-лікарський огляд. З огляду на викладене, просить заяву задовольнити.
Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу разом із заявою про забезпечення позову.
Не погодившись із означеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Адміністративна справа №1608465/26 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.06.2026 та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана для продовження розгляду головуючому судді Лозицькій І.О.
Ухвалою суду прийнято справу до свого провадження та залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику у часників справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до ч. ч. 1, 2ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, у постановах Верховного Суду від 09.01.2025 по справі № 600/1928/24-а, від 14.01.2025 у справі № 280/9045/24.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Судом встановлено, що позивач визнаний придатним до військової служби на підставі довідки військово-лікарської комісії від 25.02.2026 №2026-0225-2007-4826-3.
Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус військовослужбовця та звання солдат, ВОС-999097, потребує проходження базової загальновійськової підготовки.
Зі змісту матеріалів справи судом також встановлено, що після проходження ВЛК позивач був мобілізований та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Щодо вирішення питання наявності підстав для забезпечення позову у цій справі, суд виходить із наступного.
Суд звертає увагу на встановлену пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який станом на теперішній час триває.
Переміщення військовослужбовців регламентовано пунктом 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Так, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:
між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;
між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.
Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з`єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.
Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.
Таким чином, будь-яке переміщення військовослужбовця здійснюється на підставі наказу командира, а тому, обраний позивачем захід забезпечення позову фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції командира тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.
До того ж, предметом спору, з огляду на зміст позовної заяви, є бездіяльність 20 регіональної військово-лікарської комісії щодо нерозгляду по суті скарги ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії, оформлений довідкою від 25.02.2026 №2026-0225-2007-4826-3 та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі військово-лікарської комісії) щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 , та неприйнятті рішення за результатами її розгляду.
Натомість позивач просить суд, як захід забезпечення позову в цій заяві, заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , іншим військовим частинам, органам військового управління, територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, а також будь-яким іншим уповноваженим суб`єктам: переміщувати позивача по службі, призначати його на будь-яку посаду, направляти для подальшого проходження військової служби до інших військових частин, здійснювати його розподіл після проходження базової загальновійськової підготовки, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Тобто, обов`язковою умовою застосування такого виду забезпечення є пов`язаність таких дій з предметом спору.
Таким чином, позивач в заяві просить суд застосувати спосіб забезпечення позову, який не стосується предмету цього спору, оскільки виходить за межі правовідносин, які виникли між ним та відповідачами.
Таким чином, позивач у заяві про забезпечення позову просить суд застосувати такі способи забезпечення позову, які не передбачені спірним правовим інститутом.
Підсумовуючи, суд відмовляє в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 регіональної військово-лікарської комісії, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька