Справа № 760/22897/23
Провадження № 22-ц/801/1772/2026
Категорія: 30
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач :Оніщук В. В.
УХВАЛА
26 червня 2026 року Справа № 760/22897/23 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді-доповідача Оніщука В. В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних нарахувань, 3 % річних, упущеної вигоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 04 червня 2026 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.
Також позивачка ставила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи причини його пропуску тим, що у судовому засіданні вона присутня не була, повний текст у день його проголошення їй вручений не був. Натомість повний текст рішення вона отримала засобами електронного ресурсу «Дія» з повідомленням про його винесення 05 травня 2026 року, на підтвердження чого надає скріншот із застосунку «Дія» із повідомленнями від 05 травня 2026 року (13 год 27 хв, 13 год 28 хв) «По справі №760/22897/23 ухвалено судове рішення. Перегляньте деталі».
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків, а саме для а саме для надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Так, судом було встановлено, що копія оскаржуваного рішення була доставлена у електронний кабінет пресдавника ОСОБА_1 - адвоката Ткачук Г. В. - 12 квітня 2026 року о 08 год 20 хв., а отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги було 12 травня 2026 року.
Окрім того суд зазначив, що судові рішення надсилаються до застосунку «Дія» автоматично, одразу після підписання документу та внесення його до Єдиного державного реєстру судових рішень, тому такі твердження ОСОБА_1 викликають обґрунтовані сумніви у тому, що у період з дня надсилання судом рішення до ЄДРСР та до 05 травня 2026 року повідомлення про його ухвалення позивачка не отримувала.
Ураховуючи, що позивачка була достовірно обізнана про ініційоване нею судове провадження, а також враховуючи вручення оскаржуваного рішення її представнику 12 квітня 2026 року, апеляційний суд вважав неповажними зазначені нею підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду.
Копію ухвали позивачка отримала 15 червня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067198960176.
25 червня 2026 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, подана засобами поштового зв`язку 23 червня 2026 року.
У заяві ОСОБА_1 зазначає, що між нею та Адвокатським об`єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 м. Києва» було укладено Договір про надання правничої допомоги № 22-05/24 від 22 травня 2024 року.
Відповідно до пункту 1.3 Договору, адвокат Ткачук Ганна Василівна зобов`язалась здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта виключно у суді першої інстанції (Вінницький міський суд Вінницької області).
Відповідно до пункту 4.1 Договору, «цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до ухвалення рішення судом першої інстанції».
Таким чином, з моменту проголошення рішення Вінницького міського суду 10 квітня 2026 року договір припинив свою дію, а повноваження адвоката Ткачук Г. В. на представництво інтересів ОСОБА_1 були припинені в силу прямої вказівки договору.
Повний текст рішення суду не вручався ОСОБА_1 у день його проголошення 10 квітня 2026 року - вона не була присутня у засіданні.
ОСОБА_1 отримала повний текст рішення засобами електронного ресурсу «Дія» з повідомленням про його ухвалення 05 травня 2026 року (о 13 год. 27 хв. та 13 год. 28 хв.), що підтверджується скріншотами із застосунку «Дія» з повідомленням «По справі №760/22897/23 ухвалено судове рішення. Перегляньте деталі».
Враховуючи, що повноважний представник ОСОБА_1 був відсутній (Договір припинив дію 10 квітня 2026 року), а сама позивачка дізналась про рішення 05 травня 2026 року, саме ця дата є відправною для відліку строку на апеляційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Розглянувши клопотання суд доходить такого висновку.
Положеннями статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
«Право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним непрямим шляхом, особливо коли йдеться про умови прийнятності апеляції (пункт 33 рішення ЄСПЛ у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року, заява № 155/1996/774/975). У багатьох випадках ЄСПЛ вирішував, що перш за все національні органи влади, зокрема суди, повинні вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства. Це стосується, зокрема, тлумачення судами норм процесуального характеру, таких як строки, що регулюють подання документів або подання скарг. Підхід ЄСПЛ стосовно цього полягає в тому, що процесуальні обмеження не будуть сумісні з пунктом 1 статті 6, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Загалом, процесуальні норми не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або до такої міри, щоб порушити саму суть права (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).
ЄСПЛ визнав, що норми, які регулюють умови прийнятності апеляцій, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, і що зацікавлені особи повинні очікувати, що ці правила будуть застосовані (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року, заява № 64001/00).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що представник Коровіної Т. Ю. була присутня у судовому засіданні під час ухвалення рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог 10 квітня 2026 року, отже, була обізнана щодо змісту судового рішення та як представник особи у суді першої інстанції зобов`язана була повідомити про рішення суду свою довірительку.
Як встановлено судом зі змісту договору, відповідно до п. 2.1:
«Клієнт надає об`єднанню наступні повноваження: бути представником Клієнта у суді першої інстанції з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу, відповідачу з питань, пов`язаних із захистом прав Клієнта, у тому числі право: отримувати рішення (ухвали, постанови) суду (їх завірені у встановленому порядку копії)».
Відповідно до п. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, одержувати копії судових рішень.
При цьому апеляційний суд зауважує, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч. 1 ст. 258 ЦПК України). Рішення суду - це судове рішення, яке ухвалюється за результатами розгляду справи.
Таким чином, покликання ОСОБА_1 на те, що повноваження адвоката припинилися безпосередньо у момент ухвалення рішення суду є необґрунтованими та суперечать умовам договору про надання правничої допомоги № 22-05/24 від 22 травня 2024 року та самій суті правничої допомоги.
Апеляційний суд повторно звертає увагу ОСОБА_1 на те, що саме вона є ініціатором судового провадження у цій справі, а тому зволікання із поданням апеляційної скарги за встановлених обставин свідчить про недобросовісне ставлення до власних процесуальних прав та обов`язків.
Як видно із ЄДРСР, надання загального доступу до рішення було забезпечено уже 13 квітня 2026 року. Втім позивачка не надала суду доказів неотримання нею повідомлень у застосунку «Дія» про ухвалене рішення, починаючи із дня надання повного доступу до нього у ЄДРСР та до 05 травня 2026 року, на що суд також вказував в ухвалі від 12 червня 2026 року.
Зважаючи на викладене, викладені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку не є поважними.
Водночас з метою недопущення обмеження права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за можливе продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання позивачкою обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказаних в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року з урахуванням вимог цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 356, 357, 358 ЦПК України,
у х в а л и в:
Визнати неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року.
Продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року, вказаних в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року, з урахуванням вимог цієї ухвали на п`ять днів з дня отримання її копії.
Роз`яснити, що у разі не виконання у встановлений судом строк зазначених вимог цієї ухвали про подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені у ній підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук