Єдиний унікальний номер справи № 755/19878/24
Провадження № 22-з/824/665/2026
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шустенко Лілія Сергіївна, про визнання правочину недійсним,
В С Т А Н О В И В:
12 листопада 2024 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з вказаним позовом до відповідачів.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 22 грудня 2025 року позивач направив апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року - без змін.
11 травня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просив стягнути з позивача на його користь судові витрати, понесені ним у суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 300,00 грн.
Відповідно до пункту третього частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що дана заява підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено загальне правило щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У судовому засіданні 07 травня 2026 року представником відповідача було заявлено відповідне клопотання. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 07 квітня 2026 року, було зазначено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який складався з: витрат на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 8 000,00 грн; витрат на участь адвоката у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в розмірі 4 300,00 грн. Разом із відзивом також були надані документи, що підтверджують понесення судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ» було укладено договір про надання правничої допомоги № 291 від 04 квітня 2024 року.
Відповідно до додатку № 1 до зазначеного договору сторонами погоджено вартість надання відповідних послуг.
Понесення відповідачем ОСОБА_1 судових витрат підтверджується такими доказами: рахунком на оплату № 174 від 27 березня 2026 року; рахунком на оплату № 252 від 07 травня 2026 року; квитанцією до платіжної інструкції № 1 від 31 березня 2026 року; квитанцією до платіжної інструкції № 2 від 08 травня 2026 року; актом надання послуг № 143 від 31 березня 2026 року; актом надання послуг № 271 від 08 травня 2026 року; договором про надання правничої допомоги № 291 від 04 квітня 2024 року.
Таким чином, представником Савона П.О. на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до відзиву на апеляційну скаргу долучено відповідні документи, які колегія суддів бере до уваги.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Факти надання послуг правничої допомоги позивачу підтверджені матеріалами справи та встановлені судом.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Апелянтом не було подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу
За встановлених обставин колегія суддів, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних адвокатом робіт у суді апеляційної інстанції, а також керуючись критеріями розумності та справедливості, дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 300,00 грн, понесені ОСОБА_1 , є обґрунтованими та справедливими і такими, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року, задовольнити.
Ухвалити у справі додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 300 (дванадцять тисяч триста) грн 00 коп.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько