УХВАЛА
23 червня 2026 року
м. Київ
справа № 225/2468/21
провадження № 61-7657ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі № 225/2468/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визначення проживання малолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
03 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з таких підстав.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 08 квітня 2026 року, повний текст складено 09 квітня 2026 року, останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 11 травня 2026 року (з урахуванням вихідних днів), а заявник звернувся до суду 03 червня 2026 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду та вказує, що повний текст оскаржуваного судового рішення отримав 27 травня 2026 року, однак доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.
У зв`язку із наведеним вище, заявнику слід направити на адресу Верховного Суду докази, які підтверджують дату отримання оскаржуваної постанови
від 08 квітня 2026 року в оригіналах чи належним чином завірені їх копії.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі заявник заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі
№ 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), зробила висновок, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
За приписами частини третьої статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона справи, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із статтею
12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, суд урахував, що заявник не обґрунтував наявність підстав для відстрочення сплати судового збору та не надав будь-яких доказів на підтвердження неможливості його сплати.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини
від 26 липня 2005 року в справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Аналіз клопотання про відстрочення сплати судового збору свідчить, що вказані ОСОБА_1 обставини та додані до касаційної скарги копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 від 10 листопада 2020 року, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерело/суму нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 26 січня 2026 року та копія довідки
від 29 червня 2022 року № 1628-5001808732 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не можуть вважатись достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки жодним чином не підтверджують його дійсний майновий стан.
На підтвердження незадовільного майнового стану можуть бути надані, наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
У задоволенні клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.
У зв`язку з наведеним заявнику потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги або надати належний доказ свого майнового стану.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою сплачується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на
2026 рік» з 01 січня 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 328,00 грн.
Тому розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 665,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: [рахунок приховано], ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду документ, що підтверджує його сплату.
За частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя: В. М. Ігнатенко