УХВАЛА
02 липня 2026 року
м. Київ
справа № 400/1053/25
адміністративне провадження № К/990/27820/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №400/1053/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області у якому просив визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення №1664814292404 від 06.08.2024 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 254 094,80 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43 056,78 грн.;
податкове повідомлення-рішення №1665814292404 від 06.08.2024 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) в сумі 619,93 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55,65 грн.;
податкове повідомлення-рішення №1664614292404 від 06.08.2024 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 61 368,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15 342,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення №1666814292404 від 06.08.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) на суму 489 046,85 грн.;
податкове повідомлення-рішення №1666514292404 від 06.08.2024 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 21 174,56 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 588,06 грн.;
податкове повідомлення-рішення №1667214292404 від 06.08.2024 про застосування штрафних санкцій, згідно абзаців 1,2 п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України в сумі 1020,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення №1666314292404 від 06.08.2024 про застосування штрафних санкцій, згідно абзацу 1 п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України в сумі 204,14 грн.;
податкове повідомлення-рішення №1666114292404 від 06.08.2024 про застосування штрафних санкцій, згідно абзаців 1,2 п. 121.2 ст. 121 Податкового кодексу України в сумі 1020,00 грн.;
вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16232 від 30.07.2024 на суму 215 720,18 грн.;
рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахуванням відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №[номер приховано] від 30.10.2024 на суму 92441,54 грн.;
вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16235 від 30.07.2024 на суму 5500,00 грн;
рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованих виплат №[номер приховано] від 30.07.2024 на суму 2750,00 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 скасовано.
Ухвалено у справі постанову, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.08.2024: №№1664814292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 254094,8 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43056,78 грн., 1664614292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 61368грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15342 грн, 1666814292404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР на суму 489046,85 грн, 1666514292404 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 21174,56 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3588,06 грн, 1666114292404 про застосування штрафних санкцій за порушення абз.1, 2 п.121.2 ст.121 ПК України (ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують понесені витрати за січень-грудень 2019, липень-вересень 2020, банківські виписки по рахунку за період з 27.01.2022 по 18.12.2023) на суму 1020грн.; Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2024 №Ф-16232 на суму 215720,18 грн;
Визнано протиправним та скасовано рішення від 30.10.2024 №[номер приховано] про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (заниження єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2023) на суму 92441,54 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області 16.06.2026 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Скаржником не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права, які висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе за умови обґрунтованості підстав передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Отже, оскільки позивач належним чином не обґрунтовує підстави оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскарження з підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як окремої підстави, не вбачається за можливе.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, наведення окремих цитат з судових рішень, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що скаржником при поданні касаційної скарги не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №400/1053/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.В. Хохуляк