КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
01 липня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/10349/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б., Саліхова В. В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»
на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 06 травня 2026 року
у цивільній справі № 752/14225/25 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України
про стягнення неправомірно нарахованої та виплаченої премії,
У С Т А Н О В И В:
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року заяву адвоката Наїдка Любомира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, Державне підприємство «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», 05.06.2026 через Голосіївський районний суд міста Києва засобами системи «Електронний суд» подало апеляційну скаргу. Апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду та зареєстрована 10.06.2026.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2026 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року повернуто особі, яка її подала.
23.06.2026 Державне підприємство «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» повторно подає апеляційну скаргу на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно надіслати на адресу апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причини пропуску такого строку.
29.06.2026 апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтуванні поважності причин пропуску строку представник апелянта вказує, що05 червня 2026 року, позивачем було підготовлено та подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд». Однак через технічний збій підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу було подано через Голосіївський районний суд міста Києва, а не безпосередньо до Київського апеляційного суду. Після отримання ухвали Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивач повторно 23 червня 2026 року звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Таким чином, пропуск строку на апеляційне оскарження обумовлений виключно процесуальним способом подання апеляційної скарги, тоді як намір реалізувати право на апеляційне оскарження був своєчасно реалізований у межах встановленого законом строку.
У питанні наявності/відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 757/27787/22-ц, для правильного застосування преклюзивних строків апеляційному суду належить встановити дату реального виготовлення та оприлюднення повного тексту рішення, оскільки формально зазначена у рішенні дата може не відповідати фактичним обставинам справи.
Колегією суддів встановлено, що повний текст додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва ухвалено 06 травня 2026 року, повний текст виготовлено 06.05.2026. Надісланий судом до ЄДРСР 07.05.2026.Зареєстровано: 08.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2026.
Відповідно до «Картки руху документа» у підсистемі «Електронний суд», «Додаткове рішення» від 06.05.2026, доставлено до електронних кабінетів позивача та представника позивача - 07.05.2026 о 18 год 08 хв.
Таким чином, останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення (з урахуванням положень ч. 1 ст. 354 ЦПК України) було 05 червня 2026 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, заявник посилається на те, що первинна апеляційна скарга була сформована та направлена в межах строку - 05.06.2026, однак через «технічний збій» підсистеми «Електронний суд» її було подано через Голосіївський районний суд міста Києва, а не безпосередньо до Київського апеляційного суду, що призвело до її повернення ухвалою від 17.06.2026.
Колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта та вважає їх безпідставними з огляду на таке.
За правилами частини першої статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що на офіційному веб-порталі Судової влади України містилося оголошення про проведення планових технічних робіт у підсистемі «Електронний суд» 05.06.2026 у період з 20:00 год. до 23:00 год. Отже посилання скаржника на обставини технічного збою як на причину неправильного адресування документа є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, як вбачається з відмітки Голосіївського районного суду міста Києва на паперовому носії, первинна апеляційна скарга Державного підприємства була успішно зареєстрована та роздрукована судом першої інстанції саме 05 червня 2026 року та присвоєно Вх. № 39908, що відповідно відбулось у робочий час суду. Вказане беззаперечно свідчить про те, що підсистема «Електронний суд» на момент відправки документа скаржником функціонувала у штатному режимі, а інформаційний пакет був безперешкодно переданий до інтегрованої системи діловодства суду. Планові технічні роботи, які проводилися у пізній вечірній час, жодним чином не вплинули на можливість відправки документа, оскільки його реєстрація вже відбулася.
Зі змісту логів та відомостей підсистеми «Електронний суд» чітко вбачається, що в системі ЕСІТС апелянтом під час формування електронної форми було самостійно, свідомо та власноруч обрано як адресата саме Голосіївський районний суд міста Києва. Жоден технічний збій чи планові профілактичні роботи системи не спроможні автоматично змінити обраного користувачем адресата або перенаправити документ до іншої судової установи.
Більше того, аналіз активності представника заявника в підсистемі «Електронний суд» свідчить про те, що аналогічним алгоритмом дій (із помилковим вибором суду першої інстанції як безпосереднього одержувача) цим же учасником раніше в ЕСІТС було направлено 11.06.2026 відзив на апеляційну скаргу. Це додатково підтверджує системність помилок самого користувача та свідчить про наявність сталого, проте хибного підходу до адміністрування процесу надсилання електронних документів.
Колегія суддів наголошує, що функціонал підсистеми «Електронний суд» є чітким, покроковим та передбачає послідовний вибір суду відправником із випадаючого списку. Направлення скарги до Голосіївського районного суду міста Києва замість Київського апеляційного суду зумовлене виключно суб`єктивними чинниками - неуважністю, процесуальною необачністю або неналежним рівнем володіння практичними навичками роботи з інтерфейсом ЕСІТС з боку особи, яка заповнювала картку документа.
Процесуальні та технічні ризики, пов`язані з неправильним використанням цифрових інструментів правосуддя, несуть самі учасники справи (або їхні представники). Нехтування правилами користування підсистемою «Електронний суд» та невміння належним чином перевірити реквізити отримувача перед фінальним підписанням і відправкою не можуть слугувати поважною причиною для виправдання пропуску імперативних процесуальних строків, оскільки не є об`єктивними та непереборними перешкодами в розумінні закону.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, а інші причини не вказані, апеляційний суд на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов