КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(Д О Д А Т К О В А)
11 вересня 2026 року
м. Київ
провадження №22-з/824/935/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
розглянув заяву адвоката Наїдка Любомира Володимировича, в інтересах
ОСОБА_1
про ухвалення додаткового судового рішення
у цивільній справі № 752/14225/25 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України
про стягнення неправомірно нарахованої та виплаченої премії,
У С Т А Н О В И В:
Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2026 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» задоволено частково, апеляційну скаргу адвоката Наїдка Любомира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задоволено повністю, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду.
Адвокат Наїдко Любомир Володимирович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 10 липня 2026 року звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 55 000 гривень.
Заява мотивована тим, що професійна правнича допомога надавалася на підставі договору про надання правової допомоги № 17/10-23/1 від 17 жовтня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «УНІЛЕКС», та додатку № 5 від 13 березня 2026 року до вказаного договору, пунктом 1.2 якого сторони погодили фіксований розмір гонорару за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 752/14225/25 в сумі 55 000 гривень. На підтвердження виконання умов договору та обсягу наданих послуг заявник надав акт приймання-передачі наданих послуг від 10 липня 2026 року, у якому зафіксовано вчинені адвокатом процесуальні дії, а саме складання апеляційної скарги, підготовку відзиву на апеляційну скаргу іншої сторони та участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, загальна вартість яких становить 55 000 гривень та сплачена клієнтом у повному обсязі.
Представник заявника звертав увагу суду на те, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат разом із заявою про намір подати докази на їх підтвердження протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було завчасно зроблено в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно до статей 134, 141 та 246 ЦПК України, а складання та підписання акта приймання-передачі послуг стало можливим виключно після завершення розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Копію заяви про ухвалення додаткового судового рішення разом із доданими до неї матеріалами направлено іншій стороні у справі. Заперечень щодо вимог заяви, доводів щодо необґрунтованості чи неспівмірності заявлених витрат, а також клопотань про зменшення їх розміру від Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» до апеляційного суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви та надані письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частин першої та другої статті 137 ЦПК України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з процесуальними обов`язками зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат у першій заяві по суті спору, зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі та подати суду належні докази на підтвердження розміру понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини першої статті 134, частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 907/568/22).
Колегією суддів установлено, що в поданих до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідача адвокатом було наведено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та викладено заяву про намір надати докази їх понесення у строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, у зв`язку з неможливістю складення акта приймання-передачі послуг до завершення розгляду справи. З огляду на ухвалення постанови Київського апеляційного суду 09 липня 2026 року та подання представником заяви з підтвердними доказами 10 липня 2026 року, вимоги процесуального закону щодо строків і порядку звернення із заявою про розподіл судових витрат заявником дотримано у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Наїдко Любомир Володимирович на підставі ордера серії АС № 1118061, виданого Адвокатським об`єднанням «УНІЛЕКС» відповідно до договору про надання правової допомоги № 17/10-23/1 від 17 жовтня 2023 року. Додатком № 5 від 13 березня 2026 року до цього договору визначено, що вартість правової допомоги під час представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 752/14225/25 становить фіксовану суму в розмірі 55 000 гривень. Актом приймання-передачі наданих послуг від 10 липня 2026 року підтверджено виконання адвокатом узгоджених робіт, до складу яких увійшли складання апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу іншої сторони та безпосередня участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а також зафіксовано здійснення клієнтом повної оплати визначеного гонорару.
Оцінюючи зміст договірних зобов`язань та обсяг виконаних адвокатом дій, апеляційний суд враховує, що домовленість сторін договору про фіксований розмір гонорару адвоката означає, що у разі настання визначених договором умов конкретний склад дій адвоката та обчислювальний розрахунок витраченого часу не є визначальними для обґрунтування вартості таких послуг, а особа, яка заявляє такі витрати до відшкодування, зобов`язана деталізувати опис послуг лише тією мірою, якою досягається підтвердження реальності та дійсності надання правничої допомоги (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено, якщо факт надання послуг і розмір гонорару підтверджуються належними доказами (правовий висновок, викладений у додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21).
Згідно з частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову чи значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за відсутності мотивованого клопотання сторони про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою зменшувати суму компенсації гонорару адвоката, визначену договором, оскільки протилежне порушувало б принципи змагальності, диспозитивності цивільного судочинства та свободи договору (правовий висновок, викладений у додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 та від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).
У справі, що розглядається, Державне підприємство «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не скористалося, жодних заперечень або доказів на спростування дійсності чи співмірності понесених витрат суду не надало.
Дослідивши обсяг наданої правничої допомоги у зіставленні з матеріалами справи, суд встановив, що підготовка самостійної апеляційної скарги, надання відзиву на доводи опонента та участь адвоката у судовому розгляді були безпосередньо пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідали критеріям дійсності, реальності, розумності та необхідності. Результатом апеляційного перегляду стало повне задоволення вимог апеляційної скарги сторони ОСОБА_1 , що відповідно до положень статті 141 ЦПК України зумовлює покладення судових витрат у повному обсязі на позивача.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність вичерпних правових підстав для задоволення заяви та присудження до стягнення з Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на користь ОСОБА_1 компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000 гривень.
Керуючись ст. ст. 246, 270, 381 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву адвоката Наїдка Любомира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ЄДРПОУ 02568182) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов