ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про відмову у забезпеченні позову
06 липня 2026 р. Справа №160/16447/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
12.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 11.06.2026 року через систему "Електронний суд" позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України протиправною та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, викладене у листі від 11.06.2026 року;
- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути зареєстровану 29.04.2026 року під номером Б-5034 скаргу на свідоцтво про хворобу № 103 від 19.03.2024 року з урахуванням висновків суду.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 24.07.2023 року по 02.05.2024 року та під час проходження служби пройшов військово-лікарську експертизу, за результатами якої було складено свідоцтво про хворобу №103 від 19.03.2024 року. Позивач вважає вказане свідоцтво таким, що не відповідає фактичному стану його здоров`я, складене без належного врахування усіх медичних документів та прийняте з порушенням вимог законодавства, яке регулює порядок проведення військово-лікарської експертизи. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою на свідоцтво про хворобу №103 від 19.03.2024 року та просив перевірити законність і обґрунтованість висновків, викладених у ньому. За результатами розгляду зазначеної скарги ЦВЛК ЗСУ листом від 11.06.2026 року повідомила позивача про відсутність підстав для її задоволення та фактично залишила без змін оскаржуване свідоцтво про хворобу. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач вважає, що відповідачем не було проведено належної та всебічної перевірки викладених у скарзі доводів, не надано належної оцінки наданим медичним документам та не спростовано його аргументів щодо невідповідності висновків військово-лікарської комісії фактичному стану здоров`я. На думку позивача, відповідь ЦВЛК ЗСУ має формальний характер, не містить достатнього обґрунтування та свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього повноважень щодо перегляду висновків військово-лікарської експертизи. У зв`язку із наведеним позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, скасувати рішення, викладене у листі від 11.06.2026 року, та зобов`язати відповідача повторно розглянути його скаргу на свідоцтво про хворобу №103 від 19.03.2024 року з урахуванням висновків суду.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.
17.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
19.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.
24.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.
29.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.
02.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.07.2026 року через систему "Електронний суд" заява про забезпечення позову ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акта - свідоцтва про хворобу №103 від 19.03.2024 року - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/16447/26.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 24.07.2023 року по 02.05.2024 року, а 18.07.2023 року був визнаний придатним до військової служби. Позивач зазначає, що законність свідоцтва про хворобу №103 від 19.03.2024 року є предметом судового оскарження у даній справі, а також що 29.04.2026 року ним було подано скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка, на його думку, не була належним чином розглянута. У заяві зазначено, що свідоцтво про хворобу продовжує діяти та породжувати юридичні наслідки для позивача, у зв`язку з чим він просить суд до набрання законної сили рішенням у справі зупинити дію зазначеного індивідуального акта як захід забезпечення позову. Крім того, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, на його думку, перешкоджатиме реалізації його наміру повторно вступити на військову службу до Збройних Сил України.
Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1-5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження, як правило без виклику учасників справи, якщо суд не вбачає необхідності заслухати додаткові пояснення або дослідити додаткові докази.
З огляду на характер поданої заяви та наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами та застосовуються як виключний процесуальний інструмент тимчасового захисту прав особи.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2026 у справі №380/12281/25, відповідно до яких забезпечення позову є виключним заходом, спрямованим на гарантування реального виконання судового рішення, і не може застосовуватися на підставі припущень чи загальних побоювань заявника без належного доказового підтвердження.
Також у постанові Верховного Суду від 24.02.2026 у справі №320/9328/25 зазначено, що забезпечення позову застосовується лише у випадках, коли невжиття заходів може спричинити значно більшу шкоду, ніж їх застосування, і не може підміняти собою вирішення спору по суті.
У постанові Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №520/25524/25 наголошено, що метою забезпечення позову є недопущення недобросовісних дій відповідача та забезпечення реального виконання можливого рішення суду, а не попереднє вирішення спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 24.02.2026 у справі №320/60807/24 зазначено, що суд при вирішенні питання про забезпечення позову повинен оцінювати співмірність заходу, наявність зв`язку між заходом забезпечення та предметом позову, ймовірність утруднення виконання рішення суду, а також баланс інтересів сторін та інших осіб.
Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що свідоцтво про хворобу №103 від 19.03.2024 року, яке є предметом оскарження у справі №160/16447/26, продовжує породжувати юридичні наслідки для позивача та, на його думку, перешкоджає реалізації його права на проходження військової служби.
Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості реалізації його наміру повторного вступу на військову службу, а тому просить зупинити дію зазначеного індивідуального акта до вирішення спору по суті.
Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що вони мають переважно ймовірнісний характер та ґрунтуються на припущенні щодо можливого використання спірного свідоцтва у майбутніх правовідносинах у сфері військового обліку та проходження служби.
Водночас заявником не надано належних та допустимих доказів того, що вже існує конкретне управлінське рішення, прийняте виключно на підставі спірного свідоцтва; або що у період розгляду справи неминуче буде вчинено дії, які спричинять невідворотні наслідки для його прав; або що без зупинення дії акта виконання можливого судового рішення буде істотно ускладнене чи неможливе.
Суд також враховує, що сам факт оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень не є самостійною та достатньою підставою для зупинення його дії, оскільки такі акти користуються презумпцією правомірності до моменту їх скасування у встановленому законом порядку.
Запропонований заявником захід у вигляді зупинення дії свідоцтва про хворобу №103 фактично призводить до тимчасового припинення юридичної дії індивідуального акта, який є предметом спору.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений захід наближається за своїм змістом до кінцевого результату розгляду справи, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову як тимчасового заходу захисту.
З урахуванням наведеного та правової позиції Верховного Суду у справі №320/9328/25, забезпечення позову не може застосовуватися як спосіб фактичного вирішення спору до ухвалення рішення по суті.
Оцінивши доводи заявника у сукупності з матеріалами справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведено наявності передбачених статтями 150, 151 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а саме:
відсутні докази реальної загрози істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду;
доводи заявника мають припущувальний характер;
заявлений захід є неспівмірним та фактично тотожним предмету позову.
Отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник