ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення частини позовних вимог без розгляду
06 липня 2026 року м. Ужгород № 260/2543/26
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Луцовича М.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення військовослужбовця за період з 05.03.2022 р. по 07.06.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року відповідно.
2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 05.03.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2022 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2024 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
5. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 05.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 05.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
7. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
8. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 23 червня 2026 року залучено до участі в адміністративній справі № 260/2543/26 в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 24 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності причин пропуску такого, а також надати належні та допустимі докази щодо підстав поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Представником позивача 29 червня 2026 року подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
При вирішенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
З доданих до позовної заяви документів убачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 07.06.2024 № 160 позивач виключений зі списків особового складу частини з 07.06.2024.
Верховний Суд у постанові від 12.12.2025 у справі № 460/7194/24 вказав, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
На думку суду, саме з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 07.06.2024 № 160 позивач мав дізнатися про порушення свого права щодо отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
При цьому грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії позивач отримав 18.07.2024, що сторонами не заперечується (а.с. 23-24). Тобто з цього часу позивач повинен був дізнатися про нарахування та виплати йому грошового забезпечення у неналежному розмірі та невиплату індексації грошового забезпечення.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2026 року по справі № 240/16469/24.
Суд вказує, що цей позов було подано до суду лише 20.04.2026, тобто із значним пропуском тримісячного строку звернення до суду, та в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України.
Відтак, судом встановлено пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 07.06.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.06.2024.
Згідно поданої заяви про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує, що після звільнення з військової служби позивач не мав реальної можливості негайно звернутися до суду, оскільки був звільнений за станом здоров`я у зв`язку із встановленням інвалідності. Стан здоров`я позивача після звільнення потребував тривалого лікування та реабілітації. Так, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.08.2024 року по 23.08.2024 року; з 05.12.2024 року по 10.12.2024 року, що підтверджується відповідними виписками із медичних карт стаціонарного хворого. Крім цього, 06.05.2025 року позивачу було повторно встановлено III групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини. Надалі 15.05.2025 року позивачу надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Отже, після звільнення зі служби позивач був вимушений проходити лікування, оформляти медичні документи, проходити медико-соціальну експертизу, оформлювати документи щодо встановлення інвалідності та отримання відповідного статусу. Зазначені обставини об`єктивно потребували значного часу та не залежали від волі позивача.
Надаючи оцінку таким доказам, суд вказує, що представником позивача не подано жодних нових доказів на підтвердження постійного тривалого лікування та реабілітації позивача.
У матеріалах справи містяться виключно докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 20.08.2024 по 23.08.2024 та 05.12.2024 по 10.12.2024, що в сукупності становить 10 календарних днів.
Суд враховує, що позивачем пропущений значний строк звернення до суду, а саме: з 07.09.2024 по 20.04.2026 (вимога щодо одноразової грошової допомоги при звільненні) та з 18.10.2024 по 20.04.2026 (решта позовних вимог за період з 19.07.2022).
При цьому встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, та надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, не можуть слугувати підставою для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом майже на півтори роки. Суд зазначає, що вказані обставини не перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом за захистом порушених прав.
Представник позивача також вказував, що позивач зазнав значного психологічного навантаження, пов`язаного з проходженням військової служби в умовах бойових дій, що також негативно вплинуло на його здатність своєчасно здійснювати юридично значимі дії, однак не подав до суду жодних доказів проходження позивачем психологічної реабілітації чи лікування, що могло б підтвердити дійсну неможливість позивача захистити свої порушені права. Згідно поданих виписок із медичної карти №12529, №8863 та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №108/25/615/В від 06.05.2025 вбачається лікування позивачем хвороб серця та встановлення позивачу саме у зв`язку з цим ІІІ групи інвалідності. Жодних інших доказів лікування чи реабілітації позивача у спірний період матеріали справи не містять.
Суд зважає на те, що позивач проходив військову службу та брав участь у бойових діях, однак вказані обставини не впливають на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про виплату сум, що належали йому при звільненні з військової служби, в даному випадку одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення та належного грошового забезпечення. Тобто спірні правовідносини виникли вже після звільнення позивача з військової служби.
Щодо посилання представника позивача на дію воєнного стану, то суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Таким чином, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Натомість у заяві про поновлення строку на звернення до суду не доведено, що введення на території України воєнного стану могло ускладнити подання позовної заяви. Позивач не довів реального впливу таких обставин на неможливість своєчасного звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 820/1719/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 813/1211/17, від 16 вересня 2019 року у справі № 120/3403/20-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 815/5271/16, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 380/893/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 380/1598/22, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 4 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.
Аналізуючи вищевказані норми та заяву про поновлення строку звернення до суду, суд вказує, що позивачем не надано належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд наголошує, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на звернення до суду у встановлений законом строк.
З огляду на вищевказане, суд не визнає поважними підстави пропуску строку звернення до суду, наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду від 29.06.2026 та відмовляє позивачу у поновленні строку звернення до суду як такого, що пропущений без поважних причин.
Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи, що вимоги ухвали суду від 24 червня 2026 року залишились невиконані, судом не визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині таких позовних вимог: 1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 р. по 07.06.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року відповідно. 2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2022 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. 3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. 4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2024 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. 5. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. 6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. 7. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей». 8. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
Керуючись ст.ст. 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити позивачу у поновленні такого строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду в частині наступних позовних вимог: 1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 р. по 07.06.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року відповідно. 2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2022 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. 3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. 4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2024 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. 5. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. 6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. 7. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей». 8. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Згідно зі ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.М. Луцович
У період з 29 червня 2026 року по 03 липня 2026 року головуючий суддя Луцович М.М. перебував у тимчасовій непрацездатності. 06 липня 2026 року - перший робочий день.