Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3759/26
Провадження № 2-з/711/19/26
У Х В А Л А
30.06.2026 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
за участю заявника ОСОБА_1
представника заявника адвоката Рижай А.А.
представника позивача
за первісним позовом адвоката Семенюк О.Г.
представника заінтересованої
особи за довіреністю Мкртчяна Є.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
в с т а н о в и в :
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Зазначено, що у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси з 21.04.2026 знаходиться цивільна справа №711/3759/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю. Заявник ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їхньої дитини з батьком.
Вказав, що сторони є батьками спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З лютого 2026 року матір дитини проживає від заявника окремо і з нею знаходиться їхній син. Матір дитини не дозволяє батькові бачитися із сином і брати участь у його вихованні, забороняє йому спілкуватися із сином, навіть по телефону. Інформацію про сина він не отримує і його звернення до органі опіки та піклування позитивних результатів не ждали. Вважає, що матір дитини порушує його права, як батька, на спілкування та виховання сина, а тому просить суд, - зобов`язати ОСОБА_2 надавати можливість батьку вільно спілкуватися із сином ОСОБА_3 з 08-00 до 20-00 засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Вайбер»; на період розгляду справи визначити місце проживання сина ОСОБА_3 по два тижні, передуючи проживання з батьком і матір`ю.
ОСОБА_2 , через представника, подала заперечення проти заяви про забезпечення позову. Зазначено, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 разом із матір`ю. Вважає запропонований ОСОБА_1 порядок спілкування з дитиною таким, що не відповідає найкращим інтересам малолітнього ОСОБА_3 , його віку, звичному способу життя та режиму дня. На даний час ОСОБА_3 є малолітньою дитиною, якій лише чотири роки. Він відвідує заклад дошкільної освіти, де перебуває значну частину дня та бере участь у навчальному і виховному процесі.
Під час перебування у дитячому садку дитина має встановлений розпорядок дня, який включає навчальні заняття, розвиваючі заходи, спілкування з однолітками, прогулянки на свіжому повітрі, денний сон, харчування та інші обов`язкові елементи виховного процесу. Очевидно, як на думку ОСОБА_2 , що дитина не може протягом усього дня перебувати з мобільним телефоном та бути готовою у будь-який момент відповідати на дзвінки або відеодзвінки батька. Більше того, використання мобільного телефону під час перебування у дитячому садку суперечить звичайній організації освітнього процесу. Через свій вік дитина ще не здатна самостійно відповідати за збереження мобільного телефону та інших цінних речей. Заклад дошкільної освіти не несе відповідальності за втрату або пошкодження таких предметів, а тому постійне перебування малолітньої дитини з мобільним телефоном є недоцільним.
Після повернення із закладу дошкільної освіти дитина також потребує часу для відпочинку, спілкування з матір`ю, обговорення подій дня, участі у розвиваючих заняттях та формування необхідних побутових навичок.
Відповідач за зустрічним позовом щоденно займається вихованням та розвитком сина, приділяє увагу його підготовці до школи, формуванню навичок самостійності, соціалізації та адаптації до майбутнього дорослого життя. Після цього дитина вечеряє, проходить необхідні гігієнічні процедури та готується до сну. Орієнтовно о 21 годині дитина вкладається спати, що відповідає її віку та рекомендаціям щодо режиму дня дітей дошкільного віку.
За таких обставин, встановлення можливості телефонного спілкування фактично протягом усього дня з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. не відповідає найкращим інтересам дитини, суперечить її звичному режиму дня та може негативно вплинути на навчальний процес, відпочинок та психологічний комфорт.
Водночас, ОСОБА_2 не перешкоджає спілкуванню батька із сином та вважає доцільним визначити для такого спілкування конкретний час, який не буде порушувати звичний розпорядок дня дитини.
Вважає, що заявником не наведено жодних виняткових обставин, які б свідчили про необхідність фактичної зміни місця проживання дитини у порядку забезпечення позову ще до вирішення спору по суті. Фактично заявник просить суд до ухвалення рішення у справі встановити порядок проживання дитини, який за своїм змістом частково збігається із предметом самого спору. При цьому, питання визначення місця проживання дитини потребує всебічного дослідження доказів, висновку органу опіки та піклування, з`ясування умов проживання кожного з батьків, особистої прихильності дитини та інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зазначено, що малолітня дитина потребує стабільного середовища проживання, постійного режиму дня, систематичного відвідування закладу дошкільної освіти та безперервного спілкування з однолітками. Часта та тривала зміна місця проживання без належної необхідності не відповідає її віковим потребам та може негативно впливати на емоційний стан і розвиток.
При цьому, як зазначено, ОСОБА_2 не має на меті обмежувати спілкування батька з сином та визнає важливість участі обох батьків у вихованні дитини. З огляду на це, з метою забезпечення права дитини на спілкування з обома батьками, дотримання балансу інтересів усіх учасників спору та недопущення порушення звичного способу життя малолітньої дитини, відповідач за зустрічним позовом вважає за можливе частково забезпечити позов, шляхом встановлення наступного тимчасового порядку спілкування батька з дитиною на час розгляду справи: надавати батькові, ОСОБА_1 , можливість спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber» кожного робочого дня з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; надавати батькові можливість особистого спілкування та проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_4 що-суботи з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. без присутності матері, з обов`язком повернення дитини матері не пізніше 20 год. 00 хв. цього ж дня та без зміни постійного місця проживання дитини.
Саме такий порядок, на переконання відповідача за зустрічним позовом, найбільшою мірою відповідатиме найкращим інтересам дитини, забезпечить її право на спілкування з батьком, водночас, не порушуючи звичний режим дня, процес виховання, навчання, соціалізації та стабільність життєвого середовища малолітнього ОСОБА_3 . Крім того, просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині запропонованих видів забезпечення зустрічного позову.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Рижай А.А. просили заяву про забезпечення позову задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомила.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Семенюк О.Г. просила у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити і задовольнити запропонований ОСОБА_2 порядок і спосіб спілкування та виховання дитини батьком.
В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Черкаської міської ради за довіреністю Мкртчян Є.Т. зазначив, що батько дитини не звертався до служби із заявою про визначення способу участі батька із сином і жодних рішень з цього питання не приймалося.
Заслухавши пояснення учасників справи та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та докази, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення за таких підстав:
встановлено, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходиться цивільна справа №711/3759/26 (суддя Петренко О.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2022 року народження, з матір`ю. Третя особа - виконавчий комітет як орган опіки та піклування м. Черкаси. На цей час триває підготовче провадження.
Заявник ОСОБА_1 17.06.2026 подав до Придніпровського районного суду м.Черкаси по справі №711/3759/26 зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їхньої дитини ОСОБА_5 , 2022 року народження з батьком. Третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради.
На даний час питання про прийняття зустрічного позову та об`єднання його із первісним позовом не прийнято.
Крім того, встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №368) є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (сторони по цивільній справі).
Також встановлено, що органом опіки та піклування/службою у справах дітей не приймалися рішення щодо визначення способу участі і виховання батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2022 року народження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Види забезпечення позову передбачені у статті 150 ЦПК України. Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч.ч. 1, 4 ст. 152 ЦПК України).
Як передбачено ч.ч. 6-8, 11, 12 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 127/31828/19 (провадження №61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04.04.2018 у справі № 344/16653/16-ц.
Зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 490/1087/21 (провадження №61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком (матір`ю) повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.11.2020 у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15.09.2021 в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Аналіз зазначених пояснень сторін, їхніх представників та матеріалів справи свідчить про те, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
При прийнятті судового рішення судом враховувалися висновки ВС, що викладені у постанові від 15.11.2023 у справі №464/403/22, а також судова практика Черкаського апеляційного суду у справі №711/1257/26.
Отже, встановлено, що батько бажає спілкуватися із сином, його зустрічі з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків із його малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Проти спілкування батька із сином та проти їхніх зустрічей не заперечує і матір дитини - ОСОБА_2 .
При цьому, суд вважає, що графік спілкування та зустрічей батька з сином, повинен бути наступним: батько має право спілкуватися з малолітнім сином засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Вайбер» у понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю кожного тижня кожного календарного місяця з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку відпочинку та з урахуванням обставин, які можуть виникнути, а також батько має право на визначення йому часу для спілкування із сином, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливості спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щосуботи з 08год. 00хв. до 20год. 00хв. без присутності матері дитини, з обов`язковим поверненням дитини матері не пізніше 20год. 00хв. цього ж дня та без зміни постійного місця проживання дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку відпочинку та з урахуванням обставин, які можуть виникнути. На думку суду, такий порядок участі батька у спілкуванні та вихованні сина можливо виконати.
Суд погоджується із позицією ОСОБА_2 про те, що дитина не може протягом усього дня перебувати з мобільним телефоном та бути готовою у будь-який момент відповідати на дзвінки або відеодзвінки батька. При цьому, враховується графік відвідування дитиною дитячого закладу, режим сну, відпочинку, часу прогулянок, харчування тощо.
Крім того, що стосується пропозиції батька на період розгляду справи визначити місце проживання дитини і з батьком, і з матір`ю, чередуючи по два тижні, то слід звернути увагу, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача. Оскільки заява про забезпечення зустрічного позову подана ОСОБА_1 до суду по справі №711/3759/26 17.06.2026 і на даний час судом першої інстанції не вирішене питання про прийняття зустрічного позову, то слід забезпечити зустрічний позов саме до вирішення судом питання про прийняття цього зустрічного позову, при умові, що відповідач по первісному позову ( ОСОБА_1 ) не вправі ставити питання про забезпечення позову, який до нього пред`явлений позивачем ОСОБА_2 .
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Відповідно, при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини. Отже, заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, з огляду на вище викладене. В іншій частині заяви слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 261 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Заяву задовольнити час тково.
Забезпечити зустрічний позов ОСОБА_1 , що поданий до Придніпровського районного суду м. Черкаси 17.06.2026 у цивільній справі №711/3759/26 до вирішення судом питання про прийняття цього зустрічного позову, шляхом визначення часу спілкування батька із сином, а саме, - зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Вайбер» у понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю кожного тижня кожного календарного місяця з 19год. 00хв. до 20год. 00хв., з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку відпочинку та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Забезпечити зустрічний позов ОСОБА_1 , що поданий до Придніпровського районного суду м. Черкаси 17.06.2026 у цивільній справі №711/3759/26 до вирішення судом питання про прийняття цього зустрічного позову, шляхом визначення часу спілкування батька із сином, а саме, - зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щосуботи з 08год. 00хв. до 20год. 00хв. без присутності матері дитини, з обов`язковим поверненням дитини матері не пізніше 20год. 00хв. цього ж дня та без зміни постійного місця проживання дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку відпочинку та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
В іншій частині відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складений 03.07.2026.
Головуючий суддя С.М. Позарецька