Справа № 569/4204/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Балацької О.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Від позивачки надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій вона просить звільнити її від сплати судового збору; винести рішення, згідно якого поновити її на посаді завідувача бібліотеки клубу В/Ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 із 23 грудня 2025 року; стягнути із В/Ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 23 грудня 2025 року по день винесення судового рішення; судові витрати віднести за рахунок відповідача.
Заяву мотивує тим, що її було звільнено з посади завідувача бібліотеки клубу військової частини НОМЕР_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Позивачка вважає таке звільнення незаконним, оскільки відповідач не надав їй копії наказу про звільнення та документів, що стали підставою для звільнення, не виконав ухвалу суду про витребування відповідних доказів, не підтвердив наявності підстав для скорочення, неможливості переведення її на іншу роботу та не запропонував іншої вакантної посади. Крім того, позивачка зазначає, що при звільненні не було враховано її переважного права на залишення на роботі. Посилаючись на положення статей 40, 235 КЗпП України, вона просить поновити її на попередній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2025 року по день ухвалення судового рішення. Також зазначає, що відомості про розмір її заробітної плати відповідачем не надані, у зв`язку з чим розрахунок середнього заробітку здійснено з урахуванням обставин, встановлених постановою Рівненського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі № 569/7603/22.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір попередньо поданих вимог майнового характеру, відповідно заявленої ціни позову.
Водночас під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені у ст.16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.
Суд встановив, що в первісній позовній заяві позивачка просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Аналогічні за своїм предметом та способом судового захисту вимоги містяться і в поданій заяві про збільшення позовних вимог. При цьому зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивачка не заявляє нових матеріально-правових вимог, не змінює предмета чи підстав позову, а лише більш детально викладає фактичні обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, наводить додаткові посилання на норми матеріального права, які, на її думку, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також конкретизує період, за який просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Отже, подана заява фактично не містить збільшення розміру позовних вимог у розумінні пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, оскільки первісні та заявлені у ній вимоги є тотожними за своїм змістом, а викладені у заяві уточнення зводяться до розширення правового обґрунтування позову та конкретизації вже заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони зобов`язані подати усі наявні у них докази до або під час підготовчого провадження. Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для прийняття заяви як заяви про збільшення позовних вимог немає, оскільки вона не містить змін предмета, підстав позову чи збільшення розміру позовних вимог. Разом з тим, враховуючи, що зазначена заява містить додаткові пояснення позивачки та письмові докази на підтвердження заявлених вимог, суд вважає за необхідне долучити її до матеріалів справи та надати оцінку викладеним у ній доводам під час ухвалення рішення у справі.
На підставі викладеного вище, керуючись статтями 49, 83, 95, 258-261 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог долучити до матеріалів цивільної справи як письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог та додані до неї письмові докази.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА