Ухвала № 138040165 у справі № 523/21614/21 від 30.06.2026

Справа № 523/21614/21

Провадження №4-с/523/48/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

Головуючого - судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), особа, дії котрої оскаржуються: головний державний виконавець Приморського відділу виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білик Ростислав Валерійович (65001, м. Одеса, вул. Пастера, 58), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ВП №69310540,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою та просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича під час здійснення розрахунку заборгованості за аліментами у формі Розрахунку заборгованості по аліментам № 65706 від 04.05.2026 року у виконавчому провадженні № 69310540; зобов`язати головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Р.В. (або іншу уповноважену особу) здійснити новий розрахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 69310540 за період з 30.11.2021 року по 01.06.2026 року відповідно до вимог частини 2 статті 195 Сімейного кодексу України, визначивши 1/4 частку від середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (Одеської області), застосувавши останні офіційно оприлюднені органами державної статистики регіональні показники середньої заробітної плати; зобов`язати головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича (або іншу уповноважену особу), що здійснює примусове виконання у виконавчому провадженні № 69310540, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі при наявності підстав, виконувати вимоги ст.71 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування скарги, заявник зазначає наступне.

На примусовому виконанні у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 69310540, відкрите 29.06.2022 року головним державним виконавцем Біликом Ростиславом Валерійовичем.

Підставою для відкриття провадження є судовий наказ № 523/21614/21, виданий 03.02.2022 року Суворовським районним судом м. Одеси. Згідно з цим наказом, із боржниці ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь Скаржинка на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.11.2021 року.

29 квітня 2026 року - скаржник подав заяву до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із проханням надати розрахунок заборгованості за період з 01.01.2025 по 01.05.2026 з обов`язковим урахуванням середньомісячного доходу по регіону, згідно ст. 195 СК України.

04 травня 2026 року державний виконавець Білик Р.В. виніс «Розрахунок заборгованості по аліментам» № 65706 . Згідно з цим розрахунком, загальний борг за виконавчим провадженням станом на 01.05.2026 року був визначений у розмірі 44 285,00 грн. У резолютивній частині розрахунку № 65706 державний виконавець вказав, що розрахунок здійснюється «без урахування доходу та середньомісячної зарплати по регіону за період за який відсутня статистика».

Як вбачається з табличної частини розрахунку, державний виконавець не проводив нарахування за середньою заробітною платою у такі періоди:

- з липня 2022 року по грудень 2024 року;

- з лютого 2026 року по квітень 2026 року.

Враховуючи, що протягом усього періоду стягнення боржник офіційно не працювала і не мала підтверджених доходів,та згідно з ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, державний виконавець зобов`язаний визначати заборгованість виключно виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (регіону) за весь час прострочення.

Як вважає заявник, відсутність нових статистичних даних від Держстату під час воєнного стану не дає виконавцю права підміняти визначену законом імперативну базу нарахування на 50% прожиткового мінімуму. Посилаючись на судову практику Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 02.02.2026 у справі № 296/6029/22), у разі призупинення публікації звітності виконавець зобов`язаний застосовувати останні відомі оприлюднені регіональні показники Держстату.

14 травня 2026 року - скаржник подав заяву до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якій просив зробити перерахунок боргу за весь період (з 30.11.2021 по 01.05.2026), провести індексацію заборгованості та винести постанову про накладення на боржника штрафу у відповідному розмірі.

21 травня 2026 року - скаржник подав скаргу до начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на дії державного виконавця Білика Р.В., у якій просив здійснити перевірку дій державного виконавця та здійснити перерахунок заборгованості по аліментах.

25 травня 2026 року - скаржник подав чергову скаргу до начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вимагаючи розглянути заяву від 14 травня, надати письмову відповідь та провести перевірку щодо бездіяльності.

Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовив у проведенні перерахунку, мотивуючи це тим, що через Закон № 2115-IX органи статистики призупинили звітність під час воєнного стану.( 29 травня 2026 року (лист № 87200, направлений із супровідним листом № 92999 від 04.06.2026 р.)

02 червня 2026 року лист № 90640 - начальник відділу повідомив, що розрахунок заборгованості не підлягає адміністративному оскарженню керівнику, та вказав, що згідно з ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості з аліментів вирішуються виключно судом.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною скаргою та просив її задовольнити.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаною скаргою та призначене судове засідання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та наполягав на її задоволенні в повному обсязі. Крім того просив поновити строк на подання зазначеної скарги, оскільки ним здійснювався досудове врегулювання.

26 червня 2026 року представник ДВС Білик Р. В. надав відзив на скаргу.

Представник Приморського відділу виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) категорично не погоджується з усіма пунктами скарги та звернув увагу суду на безпідставне бажання скаржника здійснити тиск на посадову особу для прийняття неправомірного рішення, безпосередньо використавши та ввівши в оману своєю суб`єктивною думкою суд.

По суті скарги зазначив, що починаючи зі звітного періоду за лютий 2022 року, у зв`язку із незабезпеченням повноти подання звітності респондентами, органи державної статистики призупинили оприлюднення статистичної інформації щодо середньомісячної заробітної плати штатних працівників по регіонах України.

З вищезазначеного, інформація від підприємств буде надана протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Після оприлюднення інформації органами державної статистики, державним виконавцем буде здійснено перерахунок заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та відповідно статті 195 СК України.

Додатково ОСОБА_4 зазначив та наголосив - державним виконавцем (без зобов`язань суду) буде здійснено новий розрахунок заборгованості Закону України "Про виконавче провадження" та Сімейний кодекс України після надання офіційної статистики про розмір заробітної плати.

Боржником ОСОБА_2 29 червня 2026 року подано також відзив на скаргу.

ОСОБА_2 просила відмовити у її задоволенні, оскільки вона вважає подану скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки доводи скаржника спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

Представник скаржника - адвокат Рупець Н. О. надала 29 червня 2026 року відповідь на відзив. Просила скаргу задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухав скаржника, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються за правилами Розділу VІІ ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною 2 статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У даному випадку, скаржник використав процес досудового врегулювання у зв`язку з чим порушив строки звернення із зазначеною скаргою до суду, тому суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання скарги на дії головного державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича по виконавчому провадженню ВП №69310540.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий документ, з примусового виконання: судового наказу № 523/21614/21 виданий 03.02.2022 документ видав: Суворовський районний суд м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частина всіх доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.11.2021 р. до 25.07.2031 р. Виконавче провадження № 69310540 Постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.06.2022 року ВП №69310540.

По вищезазначеному виконавчому провадженні аліменти стягуються щомісячно та перераховуються на рахунок стягувача.

04.05.2026 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості в якому пораховано аліменти за період за який відсутня інформація про доходи та середньомісячну заробітню плату в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину - так як зазначено в самому виконавчому документі та Сімейному кодексі України - мінімальний гарантований мінімуму та вказано що дана заборгованість - без врахування інформації про середню заробітну плату та дохід, а отже підлягає перерахуванню.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення заявника із скаргою до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків (частини перша та абзац другий частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на час вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій), виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 (провадження № 61-15882св20) зазначив, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який, як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, під час проведення грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень. Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Вказівка на те, що частина друга статті 195 СК України чітко встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, що здійснюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, є сталою практикою Верховного Суду, що знаходить своє відображення у низці рішень (зокрема: ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 316/1729/17, ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 754/8519/23, від 08 травня 2025 року у справі № 679/987/21 (від висновку у якій пропонує відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду), від 03 грудня 2025 року у справі № 711/3517/21, від 04 грудня 2025 року у справі № 202/7552/21, ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 1515/1812/12, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 161/3963/21, від 28 травня 2025 року у справі № 303/7578/23, від 05 червня 2025 року у справі № 2-6997/11, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 489/267/22 та інші).

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду також враховує, що Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні ввів воєнний стан, який триває дотепер.

У Законі України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України

«Про виконавче провадження» (набув чинності з 25 березня 2022 року) зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації). За рішенням про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Закону України від 03 березня 2022 року № 2115-IX «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів) фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи.

Отже, починаючи зі звітного періоду за лютий 2022 року, у зв`язку із незабезпеченням повноти подання звітності респондентами, органи державної статистики призупинили оприлюднення статистичної інформації щодо середньомісячної заробітної плати штатних працівників по регіонах України.

Додатково суд зауважує, що 05 липня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо розширення доступу пацієнтів до лікарських засобів, що підлягають закупівлі особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, шляхом укладення договорів керованого доступу». Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, пункт 1 Закону України від 03 березня 2022 року № 2115-IX «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» із наступними змінами доповнено підпунктом 13 такого змісту:

«13) дія підпунктів 1-4 цього пункту не поширюється на подання статистичної та фінансової звітності до органів державної статистики та інших виробників офіційної статистики, а також на перевірку своєчасності та повноти її подання.

Особи, які підлягають статистичному спостереженню, у встановленому законодавством порядку протягом трьох місяців з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо розширення доступу пацієнтів до лікарських засобів, що підлягають закупівлі особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, шляхом укладення договорів керованого доступу» зобов`язані подати до органів державної статистики та інших виробників офіційної статистики неподану статистичну та фінансову звітність за весь період неподання відповідно до цього Закону.».

Зазначене свідчить про відновлення обов`язку подання фізичними та юридичними особами статистичної та фінансової звітності до органів державної статистики в умовах дії в Україні воєнного стану, що, у свою чергу, дає змогу Державній службі статистики України та її територіальним органам збирати та обробляти повні дані й поширювати інформацію, зокрема й щодо середньої заробітної плати штатних працівників для даної місцевості.

Тому у разі встановлення розміру середньої заробітної плати працівників для відповідної місцевості заявник не позбавлений права звернутися із заявою, а державний виконавець буде зобов`язаний здійснити перерахунок заборгованості за аліментами.

04.05.2026 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості в якому пораховано аліменти за період за який відсутня інформація про доходи та середньомісячну заробітню плату в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину - так як зазначено в самому виконавчому документі та Сімейному кодексі України - мінімальний гарантований мінімуму та вказано що дана заборгованість - без врахування інформації про середню заробітну плату та дохід, а отже підлягає перерахуванню.

Крім того, після оприлюднення інформації органами державної статистики, державним виконавцем буде здійснено перерахунок заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та відповідно статті 195 СК України.

Згідно з частиною третьою статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що скаргу на дії головного державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 211, 258, 263-265, 354, 261, 441, 451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання скарги на дії головного державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича по виконавчому провадженню ВП №69310540.

Скаргу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), особа, дії котрої оскаржуються: головний державний виконавець Приморського відділу виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білик Ростислав Валерійович (65001, м. Одеса, вул. Пастера, 58), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ВП №69310540 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 06 липня 2026 року.

Суддя