Справа № 729/801/26
Провадження № 2/734/1454/26
У Х В А Л А
про задоволення заяви про самовідвід судді
08 липня 2026 року селище Козелець
Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши заяву про самовідвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
до Козелецького районного суду Чернігівської області із позовною заявою звернулася ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 головуючим суддею визначено Іванюка Тераса Івановича.
08.07.2026 суддею Іванюком Т.І. було подано заяву про самовідвід у даній справі, з тих підстав, що у його провадженні перебувала цивільна справа за № 734/822/23 за позовом ОСОБА_5 до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. За результатами розгляду даної справи 31 березня 2023 року ухвалено рішення про визнання за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 03.05.2023 до Козелецького районного суду по даній справі почали надходити скарги від громадянки ОСОБА_1 щодо незаконності передачі вищевказаним рішенням у власність ОСОБА_5 домоволодіння під АДРЕСА_2 . При цьому, як зазначалося вище, цим рішенням було визнано право власності за ОСОБА_7 на домоволодіння АДРЕСА_1 , про що повідомлено було ОСОБА_1 . Не зважаючи на це, ОСОБА_1 продовжувала звертатися до суду із скаргами, у яких безпідставно допускала негативні висловлювання щодо професійних, ділових та людських якостей судді Іванюка Т.І., звинувачуючи його у некомпетентності та халатному ставленні до професійних обов`язків. Так, у апеляційній скарзі від 13.07.2023 на вищевказане рішення, ОСОБА_1 зазначила, що ніби він своїми діями викрав її законне право на спадок її батьків. Також, ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_5 за допомоги судді присвоїла собі все майно колгоспного двору, як результат залишила її, та її сім`ю без продуктів на тепер, та на зиму. Крім цього, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі відносно судді ОСОБА_8 висловила наступне: «Також на мою думку є дуже цікава інформація стосовно районного Козелецького суду в Чернігівській області, а саме суддю Іванюка Т.І., він же голова суду, де він притягувався на мою думку до дисциплінарної відповідальності ВКСС неодноразово, і чомусь він досі на своєму місці, і посаді. Тільки у 2015 році було аж дві скарги на вищевказаного суддю, а він досі працює і судить іменем України, та є головою суду смт.Козелець…».
Таким чином, з метою високої довіри громадян до суду, запобігання порушення права осіб на справедливий суд та недопущення недовірливого ставлення сторін до головуючого і усунення будь-яких сумнівів учасників справи в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід щодо розгляду вказаної цивільної справи.
Ознайомившись із заявою та матеріалами цивільної справи, вважаю, що заява про самовідвід судді підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в необ`єктивності та неупередженості судді.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 56 Закону «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
У відповідності до ст.ст. 5 та 6 Кодексу суддівської етики (далі - Кодекс), незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду.
Статтею 15 Кодексу визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
За змістом положень п.п.2.5 Банголорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Крім того, п 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Оцінивши мотиви заявленого самовідводу, приймаючи до уваги практику розгляду справ Європейського суду з прав людини з означених питань, з метою виключення будь-яких сумнівів у безсторонності суду та дотримання права на справедливий суд в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд знаходить, що вищенаведене є достатніми підставами для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України,-
п о с т а н о в и в:
заяву про самовідвід судді Іванюка Т.І. у цивільній справі № 729/801/26 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити.
Відвести суддю Іванюка Т.І. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Справу № 729/801/26 (провадження № 2/734/1454/26) передати до канцелярії Козелецького районного суду Чернігівської області для розподілу справи між суддями згідно автоматизованого розподілу справ у відповідності до ст.33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя