ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
09 липня 2026 р. Справа №160/18588/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника заявника Струтинської Юлії Миколаївни про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Струтинської Юлії Миколаївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
30.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 30.06.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Струтинської Юлії Миколаївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), оформлене протоколом №26/7 від 16.06.2026 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки суду та прийняти обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 16.06.2026 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято рішення, оформлене протоколом №26/7, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначене рішення було прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 10.06.2026 року, поданої через центр надання адміністративних послуг із доданням усіх документів, передбачених Додатком 5 до Порядку №560, що підтверджується описом вхідного пакета документів №20260610-856972. При цьому оскаржуване рішення містить лише загальне формулювання про те, що «захворювання дружини не відповідає п.12 ч.1 ст.23 Закону», без наведення будь-якого фактичного чи правового обґрунтування, без аналізу поданих позивачем медичних документів, зокрема витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №184/26/5483/В від 28.04.2026 року, виписки з медичної карти №27582 від 03.04.2026 року, консультаційних висновків лікарів-психіатрів від 31.03.2026 року та 28.05.2026 року, а також довідки про психіатричний огляд №679 від 09.06.2026 року. Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не було здійснено належної оцінки поданих доказів, не встановлено та не мотивовано, які саме обставини свідчать про відсутність у позивача права на відстрочку, а відмова фактично зведена до формального констатування без індивідуального розгляду матеріалів справи. Крім того, зазначене рішення прийняте всупереч попередній адміністративній практиці самого відповідача, який протягом періоду з 2024 по 2025 роки неодноразово надавав позивачу відстрочку від призову за тією самою правовою підставою, що підтверджується даними військово-облікового документа «Резерв+» із зазначенням відстрочки до 07.02.2025 року та довідкою №29/488 від 12.08.2025 року із строком дії до 01.11.2025 року. За таких обставин оскаржуване рішення є необґрунтованим, невмотивованим та прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим порушує вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає визнанню протиправним і скасуванню з подальшим зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки суду.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 року зазначена вище справа розподілена та 01.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
06.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії: рішення комісії, оформленого протоколом №26/7 від 16.06.2026 року, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», разом з усіма матеріалами, що розглядалися під час прийняття зазначеного рішення; усіх документів, заяв, медичних довідок та інших матеріалів, як подані ОСОБА_1 10.06.2026 року через центр надання адміністративних послуг, включно з описом вхідного пакета документів №20260610-856972; протоколів засідання комісії, на якому розглядалася заява ОСОБА_1 , із зазначенням складу комісії, результатів голосування (за наявності) та мотивів прийнятого рішення; письмових матеріалів (службові записки, висновки, довідки), на підставі яких комісією зроблено висновок про невідповідність підстав для надання відстрочки вимогам пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; відомостей про попередні рішення щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову, включно з довідкою №29/488 від 12.08.2025 року та інформацією про відстрочку, відображену у військово-обліковому документі «Резерв+», із зазначенням підстав їх надання та строків дії; інших документів та матеріалів, що слугували підставою для прийняття рішення від 16.06.2026 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_3 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судщом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).
07.07.2026 року від представника заявника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: вжити заходів забезпечення адміністративного позову та заборонити будь-якому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки на всій території України, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), вчиняти будь-які дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер в реєстрі «Оберіг»: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправленням його на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби - до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/18588/26.
Аргументи даної заяви зводяться до того, що невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, може призвести до істотного ускладнення або фактичної неможливості виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Представник заявника зазначає, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/18588/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії ТЦК та СП, оформленого протоколом № 26/7 від 16.06.2026, яким йому було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також про зобов`язання відповідача надати таку відстрочку на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Представник заявнка вказує, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначено на 30.07.2026 року. Водночас оскаржуване рішення комісії ТЦК та СП від 16.06.2026 року залишається чинним, у зв`язку з чим, починаючи з 02.05.2026 року - дати закінчення попередньої відстрочки від призову, - у позивача відсутній підтверджений запис про чинну відстрочку у реєстрах «Резерв+» та «Оберіг».
На обґрунтування необхідності забезпечення позову представник заявника посилається на те, що за відсутності судового захисту до моменту вирішення справи по суті існує реальна можливість здійснення щодо нього мобілізаційних заходів будь-яким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, оскільки відсутність відомостей про чинну відстрочку у відповідних інформаційних системах створює можливість для проведення процедури призову.
Представник заявника зазначає, що процедура призову на військову службу під час мобілізації має незворотний характер. На підтвердження цього він посилається на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, у якій, за твердженням заявника, зроблено висновок про те, що після набуття особою статусу військовослужбовця реалізація права на відстрочку від призову стає юридично неможливою.
Також представник заявника посилається на судову практику апеляційних адміністративних судів, зокрема на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025 у справі № ЗД/380/5/25 (провадження №А/857/10267/25), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №320/43862/24 та ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №620/10015/24, як приклади застосування судами заходів забезпечення позову у спорах щодо можливості призову особи до завершення судового розгляду.
Окремо представник заявника вказує на наявність, на його думку, очевидних ознак протиправності рішення комісії ТЦК та СП від 16.06.2026 року. Представник заявника зазначає, що дружина позивача - ОСОБА_3 має інвалідність III групи, підтверджену витягом з рішення ЕКОПФО № 184/26/5483/В від 28.04.2026 року, відповідно до якого інвалідність встановлена на період з 01.11.2025 року по 20.04.2029 року.
Крім того, представник заявника зазначає, що у його дружини наявний психічний розлад F41.2 («Змішаний тривожний та депресивний розлад» за МКХ-10), який, за твердженням заявника, підтверджений висновками трьох лікарів-психіатрів та врахований у документах ЕКОПФО. На думку позивача, зазначені обставини відповідають вимогам пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та є підставою для отримання ним відстрочки від призову.
Також представник заявника звертає увагу, що раніше саме ІНФОРМАЦІЯ_5 уже надавав йому відстрочку від призову за аналогічною підставою, остання з яких діяла до 02.05.2026 року. На думку представника заявника, прийняття протилежного рішення 16.06.2026 року за відсутності змін у фактичних обставинах справи свідчить про необґрунтованість та непослідовність дій відповідача.
Крім того, представник заявника посилається на сімейні обставини позивача, а саме перебування його у зареєстрованому шлюбі, виховання двох малолітніх дітей та необхідність постійної участі у забезпеченні догляду і підтримки дружини, яка має інвалідність III групи та низку медичних станів, зокрема стан після тотальної тиреоїдектомії від 17.05.2016 представник заявника, що потребує довічної гормонозамісної терапії, а також психічні та неврологічні захворювання.
Таким чином, представник заявника обґрунтовує заяву тим, що існує безпосередня загроза його призову до моменту вирішення спору судом, а наслідки такого призову можуть бути незворотними та унеможливити реалізацію права на відстрочку навіть у разі подальшого задоволення позову. У зв`язку з цим представник заявника просить суд заборонити будь-яким територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), вчиняти дії, пов`язані з його призовом на військову службу під час мобілізації та направленням до місця проходження служби, до набрання законної сили рішенням у справі №160/18588/26.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року, зазначене вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Ч.1 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.
Ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч.2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України.
Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог ст.2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.
При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними або невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків.
Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом спору.
Суд зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів, яких вони стосуються. Такі рішення та дії можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.
Разом з тим, доводи заявника щодо протиправності рішення, дію якого заявник просить зупинити шляхом забезпечення позову, є предметом розгляду при вирішенні адміністративної справи по суті позовних вимог, а покликання на ймовірність реалізації такого рішення, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, в розрізі предмету цього спору є недоречними з огляду на те, що такі виходять за межі предмету судового розгляду у даній справі.
Щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак рішення, дій та бездіяльності відповідача що оскаржуються у даній справі.
Крім того, встановлення ознак протиправності такого рішення, дій та бездіяльності, враховуючи предмет позову, є фактично вирішенням адміністративного спору до розгляду справи по суті, що суперечить основним засадам і принципам адміністративного судочинства.
Вказані висновки відповідають позиції, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2020р. у справі № 800/521/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023р. у справі №640/10883/22.
Виходячи з аналізу матеріалів заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу, що позивач до заяви про забезпечення позову не додав належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів заявника.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154, видно, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
24.02.2022р. відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Так, як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на протиправність відмови відповідача у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, заявник до заяви про забезпечення позову не долучив доказів в обґрунтованості своїх побоювань щодо подальшої мобілізації.
Суд вважає, що наведені заявником у заяві мотиви необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з існуванням високого ризику призову на військову службу свідчать виключно про існування суб`єктивного припущення про те, що відповідач буде вчиняти відповідні дії.
Покликання заявника на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо особи, яка за законом не підлягала призову на військову службу, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Суд також зазначає, що процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560)
П.21, пп.1 п.27, п-.п.28 - 29 Порядку № 560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Відповідно до п.88 Порядку № 560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Отже, у повістці про виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів зазначається, серед іншого, мета такого виклику, а саме: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. За результатами проведення медичного огляду військовозобов`язаного військово-лікарською комісією, зокрема, може бути прийнято рішення щодо придатності до проходження військової служби під час мобілізації. В подальшому, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Суд наголошує, що заявник не надав до матеріалів справи результатів проходження ВЛК (зокрема, рішення (постанови) військово-лікарської комісії щодо придатності його до проходження військової служби). Також до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, визначені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник