Справа № 523/14369/26
Провадження №2/523/7965/26
У Х В А Л А
"08" липня 2026 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси розглянувши заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Попроцького Д.М. про забезпечення позову, по справі №523/14369/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядження рухомим майном,
ВСТАНОВИВ:
02.07.2026 року представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Попроцький Д.М. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядження рухомим майном.
Разом із позовом, представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Попроцький Д.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, якою просить забезпечити позов шляхом:
1) заборони ОСОБА_4 , а також будь-яким особам, які діють за її дорученням, в її інтересах або від її імені, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі:
- вивозити з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , рухоме майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або перебувало у їх незаконному володінні:
- передавати це майно третім особам;
- відчужувати, дарувати, продавати, заставляти, здавати на зберігання або іншим чином розпоряджатися цим майном;
- приховувати, пошкоджувати, знищувати, розукомплектовувати або змінювати стан цього майна;
- перешкоджати фіксації наявності та стану цього майна у порядку забезпечення доказів;
2) накласти арешт на рухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначене у Додатку №1 до позовної заяви, яке знаходиться або знаходилося у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті;
3) заборонити будь-яким особам, які фактично мають доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняти дії щодо предмета спору, а саме щодо рухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позовна заява разом із заявою про забезпечення позову була автоматизовано розподілена 03.07.2026 року на суддю Далеко К.О., та фактично отримана суддею Далеко К.О. 06.07.2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно правових висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зазначених в постанові від 14 червня 2021 року по справі № 308/8567/20:
- у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову;
Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи, та до вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її повернення заявнику, на підставі ч.10 ст. 153 ЦПК України, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, у тому числі:
- повне найменування заявника, його місцезнаходження або місце проживання чи перебування;
- предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
- захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
- предмет і ціну позову;
- пропозиції щодо зустрічного забезпечення;
- інші відомості, необхідні для вирішення питання про забезпечення позову.
Відповідно до ч.6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про забезпечення позову, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць 3328,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи подачу позову через підсистему «Електронний суд», позивачам необхідно сплати судовий збір у розмірі 532,48 грн.
У заяві про забезпечення позову адвокат Попроцький Д.М ставить питання про надання позивачам відстрочки для сплати судового збору, посилаючись на те, що позивачі є фізичними особами, фактично позбавленими доступу не лише до спірного рухомого майна, а й до значної частини особистих речей, документів, побутових предметів і майна, яке забезпечувало їхнє повсякденне життя. Сам предмет цього позову підтверджує, що Позивачі вимушені звернутися до суду не з метою набуття нового майна, а з метою повернення речей, які, за їхньою позицією, вже належать їм на праві спільної сумісної власності подружжя та/або є особистим майном кожного з них. На момент звернення до суду Позивачі не мають достатніх вільних коштів для одночасної сплати судового збору у повному розмірі без істотного погіршення свого матеріального становища. Негайна сплата судового збору фактично створює для Позивачів надмірний фінансовий бар`єр у доступі до суду, оскільки саме через протиправне, на їхню думку, утримання майна вони вже зазнали істотного майнового ускладнення.
Частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, суд має встановити майновий стан сторони.
Підтвердження майнового стану особи потребує комплексного дослідження у сукупності наданих доказів, якими можуть бути: витяг про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, довідки про наявність, або відсутність відкритих рахунків у банківських установах та суми розміщених на них коштах, декларація платника податків, інші документи, які підтверджують майновий стан особи.
За обставин даної справи, заява про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки заявники не надали жодних доказів на підтвердження їх майнового стану, та відсутності можливості сплатити судовий збір.
Обставини того, що позивачі вимушено звернулися до суду, не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки не підпадають під вимоги ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Тому, встановивши що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ч. 6 ст.151 ЦПК України, суд дійшов висновку про повернення її заявнику, на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України.
Вказане ґрунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Неможливість залишення заяви про забезпечення позову без руху, з підстав не сплати судового збору, прямо передбачена ч.9 ст. 185 ЦПК України.
Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачам, що вони не позбавлені можливості повторно подати заяву про забезпечення позову, виконавши вимоги ч. 6 ст.151 ЦПК України.
Керуючись: ст.ст.149-153, 260, 261, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Попроцького Д.М. про забезпечення позову, по справі №523/14369/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядження рухомим майном - повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню заявника до суду з такою заявою, після усунення умов, що стали причинами для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.О. Далеко