Справа № 523/14369/26
Провадження №2/523/7965/26
У Х В А Л А
"10" липня 2026 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні рухомим майном,
ВСТАНОВИВ:
02.07.2026 року представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Попроцький Д.М. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні рухомим майном.
Позовна заява була автоматизовано розподілена 03.07.2026 року на суддю Далеко К.О., та фактично отримана суддею Далеко К.О. 06.07.2026 року.
Дослідивши зміст позовної заяви, перевіривши додані матеріали, суддя дійшла до висновку, що дана заява не підсудна Пересипському районному суду м. Одеси, виходячи з такого.
В силу ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За нормами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з вимогами ст.6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
Виходячи із змісту вказаних норм, підсудність визначається за зареєстрованою адресою проживання.
Згідно відповіді Єдиного державного демографічного реєстру, останнім відомим місцем реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є адреса: АДРЕСА_1 , що згідно адміністративно-територіального поділу відноситься до Оболонського району м. Києва.
З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні рухомим майном, підсудна Оболонському районному суду м. Києва.
До такого висновку суддя дійшла виходячи із предмета спору, яким є витребування рухомого майна, та усунення перешкод у його користуванні. Можливе фактичне знаходження рухомого майна позивачів в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , за наданим ними переліком, не свідчить про те, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна.
Також, не заслуговують на увагу доводи представника позивачів - адвоката Попроцького Д.М. про можливість застосування до спірних правовідносин ч. 3, 6 статті 28 ЦПК України, при визначенні підсудності спору, яка визначає можливість подачі позову за місцем заподіяння шкоди, оскільки предметом позову є не стягнення завданої шкоди, а витребування рухомого майна, та усунення перешкод у його користуванні, що свідчить про визначення підсудності спору за правилами ч.1 ст. 27 ЦПК України.
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування їхніх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з конституційними положеннями, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з`явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до статей 26-32 ЦПК України. Встановивши загальні правила підсудності, законодавець, разом з тим, передбачив обставини, за яких участь судді у справі, віднесеної до компетенції, недопустима, зважаючи на неможливість забезпечити неупередженість суду. Отже, принцип законного судді є фундаментом правил підсудності, він являє собою суттєву гарантію правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, відіграє роль судоустрійної засади, через його реалізацію досягається виконання завдань судочинства.
Зазначене розуміння принципу законного судді охоплюється також положеннями права на повноважний суд та включається до закріпленої у міжнародно-правових актах засади здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Таким чином, є всі підстави розглядати як принцип організації судової влади і судочинства в Україні - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Вимога розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає здійснення правосуддя спеціально створеним згідно з законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі норм вирішувати питання у межах його компетенції.
Таким чином, комплексне поняття «належний суд» включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям «компетентний суд», що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям «повноважний суд», що застосовується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що поняття «компетенція» є більш широким, доцільнішим є використання терміну «компетентний суд», під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.
Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил підсудності, свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.
Розгляд і вирішення справи неповноважним судом є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана ст. 32 ЦПК України.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні рухомим майном, не підсудна Пересипському районному суду міста Одеси, у зв`язку з чим справу необхідно передати на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.
Додатково, вважаю за необхідне зазначити, що разом із позовом до суду було подано заяву про забезпечення доказів.
Відповідно до ч.4 ст. 116 ЦПК України, забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Оскільки заява про забезпечення доказів була подана не до подачі позову до суду, а разом із позовом, то в силу ч.4 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів підсудна тому суду, якому підсудна справа до розгляду.
Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 260, 261, 316, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування спільного сумісного рухомого майна подружжя з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні рухомим майном, передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Оболонському районному суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складання.
Ухвала складена 10.07.2026р.
Суддя: К.О. Далеко