ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
13.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/3448/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Висоцького А.М. - доповідач, суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 (суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/3448/26
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича, м. Дніпро
про стягнення безпідставно збережених коштів
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 (суддя Назаренко Н.Г.) заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича, в межах суми стягнення в розмірі 969 918,02 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.
Не погодившись з рішенням суду, через систему Електронний суд, Фізична особа-підприємець Білий Євген Володимирович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.06.2026.
З приводу строків подачі апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що про існування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 останній дізнався лише 17.06.2026 після вступу його представника у справу № 904/3448/26, а тому за доводами останнього строк на апеляційне оскарження спливає 28.06.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
Відповідно до відомостей, що містить система «Діловодство спеціалізованого суду» оскаржувана ухвала суду була надіслана Фізичній особі-підприємцю Білому Євгену Володимировичу до його електронного кабінету та доставлена 11.06.2026 о 16.29, а тому апеляційний суд не прийняв до уваги доводи скаржника з приводу дотримання строків апеляційного оскарження та залишив апеляційну скаргу без руху. Надав апелянту 10 денний строк для усунення недоліків, а саме для надання заяви/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
07.07.2026 до апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків, за змістом якої скаржник просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги. Мотивуючи подану заяву, апелянт стверджує про те, що належний йому ноутбук вийшов з ладу, а тому він був змушений звернутись до сервісного центру для діагностики та ремонту ноутбука. На підтвердження вказаних обставин до заяви додано акт прийому-передачі ноутбука в ремонт, який датовано 08.06.2026.
Розглянувши подану заяву апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, з огляду на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України не ставить можливість та обов`язок подання апеляційної скарги в залежність від вступу його представника у справу; закон пов`язує початок перебігу строку апеляційного оскарження з моментом отримання судового рішення або з моментом, коли особа дізналася чи могла дізнатися про його ухвалення.
Як зазначалось в ухвалі від 02.07.2025, судом з`ясовано, що оскаржувану ухвалу апелянт отримав у свій електронний кабінет 11.06.2026 о 16:29 годині і саме з цієї дати для скаржника розпочався відлік процесуального строку на оскарження судового рішення, а не з 17.06.2026 коли з матеріалами справи ознайомився представник.
Доводи апелянта про вихід з ладу ноутбука суд не приймає в якості обґрунтованих, оскільки така обставина сама по собі не свідчить про відсутність доступу до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд". Крім того, апелянтом не надано доказів, що він був позбавлений можливості скористатися іншим технічним засобом для доступу до системи.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».
Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при винесенні постанови від 13.05.2026 у справі № 904/5450/25.
Таким чином, в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження ухвали суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/3448/26 - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/3448/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Суддя Андрейчук Л.В.
Суддя Вінніков С.В.