УХВАЛА
07 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4708/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Коханій Т.В.,
від відповідача: Муходінов М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (Юзіков С.Г.)
від 03.12.2025
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду (Кошля А.О., Демчина Т.Ю., Кучеренко О.І.)
від 24.02.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство"
про стягнення 15 728 400,00 грн
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення збитків.
2. Позов обґрунтований неналежним виконанням Відповідачем умов Договору найму транспортного засобу з екіпажем 23/22 від 14.02.2022 щодо збереження об`єкту найму локомотиву ЧМЕЗ № 6196.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.12.2025, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 24.02.2026 у справі № 904/4708/25, позов задовольнив, стягнув з Відповідача на користь Позивача 15 728 400,00 грн збитків, 188 740,80 грн судового збору.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що через повномасштабне вторгнення РФ на територію України та ведення бойових дій з 24.02.2022, а з 20.05.2022 - окупацією м. Маріуполя, орендоване майно фактично є втраченим для Позивача. Відсутність у Відповідача можливості повернути локомотив з оренди, здійснювати контроль над орендованим майном підпадає під поняття втрати, що обумовлює обов`язок Відповідача компенсувати вартість неповернутого орендованого майна, адже відповідно до умов договору найму ризик випадкової втрати майна покладено на наймача. Крім того, суди дійшли висновку про наявність усіх необхідних елементів відповідальності, а саме: протиправної бездіяльності (неповернення майна після закінчення строку найму), наявності збитків (ринкова вартість локомотива), причинного зв`язку між неповерненням майна та зменшенням майнової сфери позивача, а також відсутності доказів, що свідчать про відсутність вини Відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
5. 13 березня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі №904/4708/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
6. Підставою касаційного оскарження Скаржник вказав пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання комплексного застосування статті 218 ГК України, статті 614 ЦК України та статті 803 ЦК України, частин 3, 9 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
8. 27 травня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
9. 14 лютого 2022 року Відповідач (наймач) з Позивачем (наймодавець) уклали договір найму транспортного засобу з екіпажем № 23/22 (далі - Договір), за умовами якого наймодавець зобов`язався передати наймачеві в строкове, оплатне, поворотне користування (оренду) транспортні засоби, а саме тепловоз маневровий серії ЧМЕЗ, що належить на законних підставах наймодавцеві, з екіпажем (локомотивними бригадами), який забезпечує управління такими транспортними засобами та їх технічну експлуатацію відповідно до нормативно-технічних та технологічних документів, що регулюють діяльність залізничного транспорту, а наймач - прийняти таке майно в строкове, оплатне користування; використовувати його відповідно до умов та порядку, визначених цим Договором та повернути передане в найм майно відповідно до умов та порядку, визначених Договором.
10. Відповідно до умов Договору:
1.2. Мета найму: експлуатація (використання) локомотива наймачем на залізничних коліях незагального користування (під`їзних залізничних коліях) Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" без виїзду на станцію примикання для виконання робіт з переукладання залізничних колій та стрілочних переводів на території Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
1.3. Територія експлуатації (використання) локомотива: територія України, а саме: Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129, юридична адреса; Україна, 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1), що примикають до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний (код 485604) регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця".
1.6. Кількість локомотивів, що передаються у найм - 1 одиниця серії ЧМЕЗ № 6196, про що зазначається в акті приймання-передачі в піднайм.
2.2. Повернення локомотива відбувається відповідно до р. 3 цього Договору в останній день строку найму, якщо сторонами не досягнуто згоди про інше. При цьому така згода оформляється додатковою угодою відповідно до умов цього Договору.
2.3. У разі закінчення строку найму локомотива або дострокового розірвання Договору, наймач зобов`язаний повернути локомотив у порядку, визначеному р. 3 цього Договору.
3.1. Передача локомотива наймачеві здійснюється по станції примикання: ст. Маріуполь-Сортувальний (код 485604) регіональної філії "Донецька залізниця" AT "Укрзалізниця" (пункт 1.3 договору) та оформлюється актом приймання-передачі в найм, складеним за формою, наведеною у додатку 2. Локомотив вважається переданим в найм наймачеві і прийнятим наймачем з дати, зазначеної в акті приймання-передачі в найм.
3.3. Прийняття локомотива в найм здійснюється комісією наймача протягом 2 діб з моменту прибуття локомотива на станцію примикання - станція Маріуполь-Сортувальний (код 485604).
3.5. Повернення локомотива з найму здійснюється на території передачі локомотива в найм (п. 3.1 Договору) або іншій території, письмово погодженій сторонами, та оформлюється актом приймання-передачі з найму (додаток 2), який у 2 (двох) примірниках уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього Договору. Акт приймання-передачі з найму обов`язково містить додатком акт технічного стану локомотива (додаток 3).
3.6. У разі повної втрати локомотиву, що призводить до виключення його з інвентарного парку або виявлення таких технічних недоліків локомотивів як пошкодження, в т.ч. й ті, що призводять до виключення локомотиву з інвентарного парку, відсутність деталей (частин) локомотиву, у кожному акті технічного стану локомотива також зазначається перелік, вартість пошкоджених, несправних та відсутніх деталей (частин) на дату повернення локомотива з найму (п. 2.2 Договору), а також, у разі, якщо проведення ремонту можливе та економічно обґрунтоване, орієнтовну вартість такого ремонту та матеріалів, запасних частин, необхідних для усунення пошкоджень, несправностей та відновлення відсутніх деталей (частин), або ринкову вартість втрачених локомотивів, що не може бути нижчою їх залишкової вартості за виключенням вартості лома чорних або кольорових металів, з яких виготовлені деталі та вузли локомотивів.
Остаточно вартість ремонту локомотива, відсутніх та (або) пошкоджених деталей (частин), а також ринкова вартість відсутнього локомотиву визначається згідно оцінки, проведеної наймодавцем у відповідності із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", збільшеної на витрати, пов`язані з проведеною оцінкою ремонту, деталей (частин) або втрачених локомотивів.
3.10. Передача локомотивів в найм (повернення з найму) проводиться виключно у присутності локомотивної бригади наймодавця (додаток 1 до договору).
3.11. Ризик випадкової втрати локомотива переходить від наймодавця до наймача з дати підписання Акта приймання-передачі в найм та переходить від наймача до наймодавця з дати підписання Акта приймання-передачі з найму.
4.1. Наймач зобов`язаний:
4.1.4. Нести майнову відповідальність за збереження локомотива.
4.1.7. Повернути локомотив наймодавцю в справному технічному стані з урахуванням нормального фізичного (природного) зносу в порядку і в строки передбачені Договором.
11. Верховний Суд у постанові від 14.05.2025 у справі № 910/1833/24 встановив, що локомотив слід вважати таким, що прийнятий в найм без зауважень з 00.00 25 лютого 2022 року.
12. 07 серпня 2025 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення локомотиву серії ЧМЕЗ № 6196 на іншу територію, а саме: залізнична станція Дубляни Львівські, с. Муроване, Львівська область відповідно до п. 3.5. Договору, оскільки строк найму локомотиву з локомотивними бригадами становить 6 місяців рахуючи з 00 год. 00 хв. дня приймання локомотиву в найм, що, як визначено судом, є 25 лютого 2022 року.
13. За даними Позивача, зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАННЯ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ
14. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з наймача вартості неповернутого наймодавцю об`єкта найму у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору найму щодо збереження та повернення об`єкта найму - локомотива серії ЧМЕЗ № 6196.
15. Перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
16. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, зокрема, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини дев`ятої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми в комплексі з нормою статті 803 ЦК України.
17. За доводами Скаржника суди, встановивши, що втрата локомотиву відбулась внаслідок активних бойових дій та окупації території, на якій перебував локомотив, мали застосувати до спірних правовідносин положення статті 803 ЦК України, яка є спеціальною для випадків оренди транспортних засобів, та частини 9 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яка визначає суб`єкта відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок тимчасової окупації.
18. Згідно з частиною дев`ятою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
19. При аналізі вимог касаційної скарги у цій справі Судом встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) у справі № 911/981/23 переглядав судові рішення щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, та збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору оренди майна, при цьому за обставинами справи передана в оренду автомобільна техніка вибула із користування орендаря, оскільки перебувала на території Донецької області (с. Красна Поляна), яка перебуває під окупацією військ російської федерації. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків, Верховний Суд у пунктах 37-38 постанови від 10.09.2024 у справі № 911/981/23 виклав такий висновок:
« 37. Частиною 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
38. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що шкода (збитки) позивачу завдані не діями відповідача, а діями сторонніх (третіх) осіб - російською федерацією, тобто позивач як власник майна має право на відшкодування матеріальної шкоди російською федерацією, отже, в частині позовної вимоги про стягнення збитків ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" є неналежним відповідачем.»
20. Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23.
21. Так, у постанові від 10.12.2024 справі № 905/1734/23 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, в якій відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків, заподіяних втратою та пошкодженням переданого в оренду майна, виснував:
"…колегія суддів зазначає, що частиною 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Встановлені судом апеляційної інстанції та не спростовані позивачем обставини свідчать, що шкода (збитки) позивачеві завдані не діями відповідача, а діями сторонніх (третіх) осіб - російською федерацією, тобто позивач як власник майна має право на відшкодування матеріальної шкоди російською федерацією, отже, в частині позовної вимоги про стягнення збитків ТОВ "Компанія Містдорбуд" є неналежним відповідачем.»
22. Аналогічний висновок викладено також у постанові від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 )
23. Суд вважає за необхідне відступити від вказаного вище висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23, прийнятих у складі колегії суддів з іншої палати, з огляду на наступні міркування.
24. У справі, що розглядається, наймодавцем заявлено вимогу до наймача про стягнення збитків, завданих у зв`язку з неповерненням переданого у найм транспортного засобу (локомотиву), який опинився на тимчасово окупованій території.
25. У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
26. У статті 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
27. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що Відповідач, прийнявши локомотив у найм, відповідно до пункту 3.11 Договору набув ризик випадкової втрати майна з моменту підписання акта приймання-передачі та до моменту його повернення наймодавцю. Таким чином, саме на Відповідача покладено обов`язок забезпечити збереження переданого майна та нести пов`язані з цим ризики.
28. Зміст положення про ризик випадкового знищення або пошкодження речі, яка передана в найм, зводиться до того, що: (а) коли майнові втрати (знищення чи пошкодження) настають за відсутності вини наймача або наймодавця, то за загальним правилом покладаються на власника (наймодавця); (б) при розподілі ризику в договорі найму таким чином, що він перекладений на наймача, то у разі випадкового знищення або пошкодження предмета найму наймач зобов`язаний компенсувати наймодавцю як власнику його майнові втрати. Це пов`язано з тим, що на наймача покладено ризик випадкового знищення або пошкодження. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 207/3254/18.
29. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що строк найму відповідно до договору найму сплив 25.08.2022, строк повернення локомотива з найму настав, обов`язок щодо його повернення підлягає виконанню, проте такий обов`язок не був виконаний Відповідачем. За доводами Відповідача повернення майна стало неможливим у зв`язку з окупацією Маріупольського району, на території якого перебувало орендоване майно.
30. Суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли висновку, що покладення на Відповідача обов`язку відшкодувати вартість неповернутого локомотива є наслідком реалізації сторонами принципу свободи договору та відповідає як умовам укладеного правочину, так і загальним засадам цивільного законодавства щодо обов`язковості договору для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
31. Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
32. Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
33. Збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ учасника правовідносин, що обмежує його інтереси і проявляється у витратах, втраті або пошкодженні майна, а також у сумі неодержаних доходів.
34. У цій справі Позивач звернувся з позовом про стягнення збитків.
35. Відповідно до усталеної судової практики, зокрема, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2019 у справі № 920/85/18, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. При пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними, у свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
36. Судами попередніх інстанцій у цій справі було встановлено наявність усіх необхідних елементів відповідальності, а саме: протиправної бездіяльності (неповернення майна після закінчення строку найму), наявності збитків (ринкова вартість локомотива), причинного зв`язку між неповерненням майна та зменшенням майнової сфери позивача, а також відсутності доказів, що свідчать про невинуватість відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення збитків з наймача було задоволено.
37. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постановах від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23 фактично виснував, що виходячи з норми частини 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" позивач як власник майна має право на відшкодування матеріальної шкоди російською федерацією, отже, в частині позовної вимоги про стягнення збитків наймач є неналежним відповідачем.
38. Суд вважає, що вказаний вище висновок зводиться до звуженого тлумачення норми частини 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", чим звужується обсяг прав позивача на відшкодування шкоди, завданої внаслідок неповернення наданого в оренду майна внаслідок порушення договірного зобов`язання, за рахунок сторони такого зобов`язання.
39. У зв`язку з викладеним, Суд вважає за необхідне відступити від вказаного вище висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23, щодо неналежного відповідача у такій категорії спорів, шляхом його уточнення таким чином:
У справах за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням наданого в найм транспортного засобу, який опинився на тимчасово окупованій території, наймач транспортного засобу може вважатися належним відповідачем у випадку, якщо він не доведе відсутності його вини у порушенні зобов`язання та неможливість виконання договірних зобов`язань.
У випадку завдання шкоди за відсутності вини наймача транспортного засобу за договором найму саме у зв`язку з тимчасовою окупацією територій, що спричинило повну неможливість повернення переданого в найм транспортного засобу, відповідно до частини 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування такої шкоди у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
40. Згідно з частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
41. Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1-4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.
42. Таким чином, у зв`язку з необхідністю відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23, справу № 904/4708/25 належить передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Справу № 904/4708/25 разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2026 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
О. Кролевець